Гламурна штучка

Розмір шрифту: - +

Глава 1

Джуліана Хілтон добре вміла піднімати собі настрій. До того ж дуже швидко. Її принципом стало все робити на повну силу – наполегливо працювати, багато гуляти і веселитися, а потім читати в інтернеті безжальні подробиці про свої феєричні тріумфи. Просто виявилося, що це найнадієвіший спосіб заявити про себе, привернути особливу увагу до своєї персони й досягти неймовірного успіху в жорстокому світі гламура, де діяли вовчі закони. Шопінг завжди був улюбленою справою Джуліани. Він дуже часто заміняв їй похід до психотерапевта. І цього разу результат не забарився: через п’ять годин походів по бутиках, дівчина відчула такий прилив сил, ніби вона провела вікенд на Ібіці. Вже смеркалося, та й прохолодно ставало, тому Джул підхопивши пакети з покупками в одну руку, а любу Джесі – в іншу, швидким кроком рушила до машини. Розмістивши улюбленицю на передньому сидінні, дівчина захлопнула дверцята своєї червоної «Бугатті». Кинувши придбані речі позаду, Джуліана зручно вмостилася на місце водія.

- Ти змерзла, крихітко? – запитала вона йоркширського тер’єра. – Потерпи, Джесі, скоро будемо вдома!

Вивівши машину зі стоянки біля бутику, дівчина почула, як завібрував телефон. Діставши його з сумочки, вона всміхнулася. Мія! Мабуть, скучила за нею?

- Привіт, люба!

- Привіт! Ти де поділася? У нас сьогодні вечірка, не забула?

- Ой! Справді? Я тут атакувала бутики, тому ця подія зовсім вилетіла з голови! Скоро буду, Міє! Я сьогодні прикупила новеньку сукню, а отже, не пропущу нагоди, покрасуватися в ній! І….

І раптом Джуліану хтось підрізав, тому вона змушена була випустити телефон і вчепитися в кермо обома руками. Машину штовхнуло, і вона вилетіла на зустрічну смугу. І тут же потужний звук клаксона оглушив, а світло фар засліпило дівчині очі. Вона завмерла на дорозі, ні на що не реагуючи. І тільки потім судорожно втиснула педаль гальма в підлогу. За мить пролунав пронизливий скрип шин, і авто темного кольору різко зупинилася за кілька футів від її «Бугатті». Джуліана здала назад і спинила машину на узбіччі. «Джип» теж став за декілька кроків від неї, перегородивши їй дорогу. Дверцята кабіни водія відкрилися і зі страшенною силою зачинилися. До неї йшов високий чоловік, його струнка, спортивна фігура освітлювалася фарами «Джипа». Чоловік наблизився, і Джуліана чітко відзначила, що у нього міцні вилиці, в куточках роту і темних очей, немає і тіні посмішки або хоча б люб'язності. Він здався їй цинічним і агресивним.

- Ви з глузду з'їхали, божевільна? – накинувся на неї чоловік, відкривши дверцята її машини. – Вам жити набридно?

Джуліана кліпала віями і незграбно поправляла сукню.

- З вами все гаразд? - його голос був низьким і дратівливим, а інтонація ніби говорила про те, що він вважав за краще, використовувати час, ніж розмовляти з нею.

- Усе гаразд, але, звичайно, не завдяки вам.

- Ви хоч розумієте, що ледь не спровокували аварію?

Зазвичай, чоловіки усміхаються і закохано оглядають її принади, побачивши її за кермом. А цей, навіть, не посміхнувся. Якийсь він непевний! Джул прекрасно усвідомлювала, що повинна була вибачитися перед ним, але манера його поведінки виключала це. Тому і вона зараз дивилася на нього вороже, бажаючи, щоб він повернувся до своєї машини. Проте молодик явно не збирався йти, і його очі одразу ж, блиснули невимовним гнівом.
Він, мабуть, хотів побачити в її очах проблиск провини, але не помітив цього і розлютився ще більше:

- Хіба тато не вчив вас, що на зустрічну смугу виїжджати не можна? Та куди там? Хіба блондинки про таке пам’ятають? Вас же тільки шмотки цікавлять! Накупила, їх собі, он цілу купу!

- А ви хіба не знали, що поблизу стоянок існують обмеження швидкості? - сухо рявкнула вона. – Чи такі, як ви, думають, що вся вулиця належить їм?

- До чого тут швидкість?

- До того ж, що це ваше недбальство, а не моє.

- Ви жартуєте, дівчино? Ви ледве не спровокували аварію.... А тепер спокійно сидите на місці водія і прагнете довести, що в ситуації, яка склалася, винен я?

Він підвищив на неї голос? Та хто він в біса такий? На неї, навіть, батько кричав востаннє, ще в школі. А тут такий екземпляр!

Джул відчула, що в неї зараз буде істерика, і вона не зможе гідно відповісти на випади цього невихованого мужлана. Спілкування із цим зарозумілим і грубим чоловіком було понад її сили. Нічого собі – прекрасний кінець дня.

- Хотілося б мені знати, ви завжди виїжджаєте зі стоянок, як ошпарена, чи це такий спосіб знайомства?

- З вами? Не смішіть…

- Це біля ваших ніг телефон? – запитав він, окинувши поглядом її стрункі стегна.

- І що?

- Тільки не говоріть, що ви вели задушевні розмови по телефону під час руху?

- Не скажу! – вона нагнулася і підняла телефон.

- Господи! Який ідіот видав вам права і посадив вас за кермо? Тільки поглянувши на вас, одразу ж можна зрозуміти, що ви – проблема на дорогах!

На його уїдливе зауваження Джуліана машинально запустила руку у своє біляве волосся і знову перейшла в атаку.

- А чи не здається вам, що поблизу стоянок водії повинні бути більш ніж уважні чи така особистість, як ви, має особливі привілеї? – у відповідь пішла в наступ вона. – А може, ви носите окуляри від короткозорості і, виходячи з машини, стягнули їх зі свого жахливого носа?
Він, явно, не був джентльменом, тому і їй нема чого прикидатися дамою.

І тут Джесі перестрибнула через неї і вискочила у відчинені дверцята машини.

- Боже, ловіть її!

- Навіщо?

- Ви геть ненормальний? Хочете, щоб її збила якась машина? Відійдіть!

Джул швидко вибралася з машини і, не шкодуючи високих підборів, кинулася за улюбленицею. Та оббігла машину і потрапила в спритні руки незнайомця.



Ксенія Чейз

Відредаговано: 28.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись