Годинникар

Розмір шрифту: - +

Годинникар та механічне серце Кароліни

Жив собі один юнак, який дуже полюбляв годинники. Батько його був годинниковим майстром, дід також займався цим ремеслом, тож це в нього було спадковим. За всі часи, в їхній старій оселі, назбиралася величезна купа різних годинників. Деякі з них були полагоджені й прикрашали стіни, а деякі використовувались як запчастини для інших механізмів й були розкидані по всьому будинку. Такий безлад був, що й ні де ступи було. От і вирішив він щось з цим робити. Викидати все на сміття якось не хотілося, адже ці годинники ще його дід почав збирати. Тому він вирішив змайструвати щось неймовірне. Дні та ночі, Годинникар, не залишав свою майстерню. Увесь цей час він щось збирав, розбирав і знову збирав, аж поки не завершив свою роботу. Майстер, з усіх годинників, зібрав один великий механізм. Один великий годинник. Він не міг намилуватися своїм творінням. А в його будинку з’явилося багато вільного місця, що йому аж стало не звично. 

Якось вночі, Годинникар, у своєму винаході, підкручував деякі механізми й спіткнувшись, впав на стрілки основного годинника, чим притримав їх. На мить, навіть злякався, подумавши що щось зламав. Та на щастя механізм працював як і раніше. От тільки в той час трапилось щось неймовірне. Коли майстер подивився у вікно, та вже був ранок. Він не міг збагнути, як таке могло трапитися, та невдовзі Годинникар зрозумів, що зупинив час. Для того, щоб впевнитися у своїх здогадках, майстер, знов притримав стрілки свого неймовірного винаходу, а коли відпустив, то за вікном вже темніло. З того дня, він почав подорожувати часом. 

Спочатку, юнак, то притримував стрілки годинника руками, то навпаки швидше їх повертав вперед. А згодом, вдосконалив механізм, щоб було легше ним керувати. Майстер взяв собі за мету, відремонтувати усі годинники на світі. Він мандрував в минуле, знаходив зламані годинники, ремонтував їх, а потім повертався в майбутнє, щоб перевірити їхню справність. Якось, потрапивши у минуле, він познайомився з однією дівчинкою, яку звали Кароліна. Вона гралася зламаним годинником. Майстер запропонував дівчинці відремонтувати його й вона погодилася. Поки юнак лагодив зламаний механізм, Кароліна розповідала йому про свого батька, який не так давно загинув й залишив їй на пам’ять про себе цей годинник. Годинникарю дуже сподобалася дівчинка, тому, коли він полагодив подарунок її батька, він швидко повернувся до майбутнього, щоб перевірити справність механізму. Та від побаченого Годинникар зажурився. Через хворе серце, дівчинка загинула. 

Засмучений юнак повернувся до дому, та там на нього чекала ще одна неприємна новина. Деякі люди помітили його подорож в часі й хотіли скористатися цим. Та через складний механічний замок, вони не змогли потрапити в середину домівки. Тож пошкодивши двері, злодії безслідно зникли. Годинникар розумів, що якщо цей винахід потрапить в погані руки, то може накоїти лихо. Руйнувати його не хотілося, адже це було його єдиним неймовірним досягненням, тому він вирішив з цим щось робити. Його думки не покидала маленька дівчинка Кароліна, яка загинула через хворе серце, тож, Годинникар, повернувся в минуле, саме в той день, коли познайомився з нею й знову почав майструвати. Декілька днів він не відходив від складних механізмів, аж поки не завершив роботу. Своє творіння він розібрав і змайстрував з нього такий же механізм, тільки в меншому вигляді й в формі серця. Майстер розумів, що лише так він зможе сховати його та найголовніше врятувати життя Кароліни. Завершивши роботу, Годинникар пішов до найкращого лікаря в місті й відвів його до дівчинки. Лікар не хотів вірити його словам, та все ж таки вирішив спробувати, адже дівчинка вмирала і їм не було що втрачати. Одного сонячного ранку, після тяжкої операції, дівчинка розплющила очі. Ні майстер, ні лікар не могли повірити власним очам. Заради її безпеки, вони вирішили нікому не розповідати про механічне серце Кароліни. 

З того часу, Годинникар, став найкращим другом дівчинки. Він сидів у своєму старому будинку, де як завжди були розкидані запчастини, й лагодив годинники, які приносила йому Кароліна з минулого. От і кінець цієї дивовижної історії. Хто знає, можливо й досі Кароліна подорожує часом й збирає зламанні годинники для свого найкращого друга – Годинникаря.  
 



Євген Дмитренко (Лінивий)

Відредаговано: 25.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись