Гра без правил

Розмір шрифту: - +

Зміна поколінь

Зелене поле,дві команди які рубляться не на життя а на смерть.Рахунок на табло 0 - 0 .Мяч виходить за межі поля і воротар пасом з воротарського майданчика починає гру.Передача на захисника ,який у свою чергу переадресовує мяч далі в центральну лінію з надією вирвати перемогу на останніх хвилинах матчу.

Я показую плеймейкеру своє команди ,що готовий отримати пас вперед ,а сам в цей момент вриваюся в штрафний зону суперника...Плеймейкер має світлу і обадровану голову і тому розуміє мій намір та віддає пас поміж двома суперниками.Я одним дотиком приймаю мяч,трибуни піднімаються на ноги в передчутті голу який принесе нашій команді такі важливі 3 очки.Я розумію що воротар завалюється в правий від мене кут і тому спрямовую мяч в лівий ...Замах,удар...темнота і не зрозумілий навязливий звук!

 7 година ранку на будильнику!І сповіщення того що всі мої емоції ,вирішальний гол і величезне поле це всього сон, який безцеремонно перервав будильний та час направлятися в школу.

Я спересердя вдаряю кулаком по будильнику та встаю на холодну підлогу яка так не приємно холодить організм після сну...

Ось так починається день вирішальний для мого батька та і взагалі нашої сімї!Карєра мого батька ,як футболіста сьогодні закінчується і вже завтра у нього розпочнеться нове життя яке наповнене переживаннями та таємничністю.Адже 16 років у футболі це не маленький термін .За ці 16 років батько переживав хвилини радості та години смутку,отримував травми та побачив багато країн,його команди здобували неймовірні перемоги та заззнавали болючих поразок.

І тепер це все закінчується!Частина життя йде в минуле і залишає за собою тільки згадки про себе та двохкімнатну квартиру в Київі.

Навчальний день тягнувся дуже довго і для мене він здався вічністю!Вчителі були настільки прискіпливі  в цей денб а наш клас  літав в небесах в передчутті літа та канікул.

Ледве дочекавшись моменту коли закінчиться урок хімії (навіть хімічні досліди не привернули уваги школярів) я побіг до виходу з школи і вже через 15 хвилин сидів вдома та наминав мамин борщ з пампушками.

Моя мама не надто любить футбол але пропустити закінчення карєри свого чоловіка не могла навіть вона!Вона вдягла найкраще що у неї було в гардеробі - довга юбка кольору моря та жовтого кольору светр.Мій вигляд того дня був такий же як кожного дня - сині джинсі ,чорна футболка з зображенням та білі кросівки які вже потребували капітального ремонту або потребувалипіти на пенсію з огляду на час який вони мені служили.

Ми вийшли з дому за дві години до початку матчу ,щоб зайти центральні місця з яких буде добре видно мого батька та його дії на полі.

Так і почався мій останній похід в якості глядача!Попереду(як я надіявся) була моя карєра!Я надіявся достойно продовжити династію Кухарчуків та забити вирішальний гол який призведе до чемпіонтсва моєї команди !Та вже ніякий будильник не зможе перекреслити ці неймовірні емоції від голу в лівий кут противника - воротаря!!!



Ярослав Джабулани

Відредаговано: 05.10.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись