Гра за межею

Розмір шрифту: - +

Гра за межею

   Коли відчинилися двері двох ліфтів, із них вийшли чоловік та жінка. Над ліфтами висіло дві маски: весела та сумна. Довга кімната з розвилками, як у лабіринті, була забарвлена у червоно-чорні кольори. Коли вони побачили один одного, жінка кинулася в обійми чоловіка.

- Коханий, де ми? Як ми сюди потрапили? – налякано спитала Аліса, дивлячись у довгий коридор.

- Я не знаю. Я не пам'ятаю як ми сюди потрапили. – відповів Юра.

   Пройшовши далі по коридору, вони дійшли до глухого кута, з якого був лише один прохід. Увійшовши туди, вони побачили бармена в чорних брюках і туфлях, білій сорочці та червоному жилеті. Він стояв за барною стійкою, протираючи чарки.

-  Ласкаво просимо до казино «Караїр», я - Фін, ваш бармен і суддя. – сказав він, легенько нахиливши голову.

   Пара, підійшовши ближче, сіла на стільці.

-  Слухай, це в тебе жарт такий, про суддю? – запитав Юра.

   Проігнорувавши його запитання, Фін пішов до рулетки і махнув їм рукою, показуючи, щоб слідували за ним.

-  Ця рулетка вирішить вашу гру. Тут є порівно червоних і чорних комірчинок, але є також одна зелена. Кожен колір - це окрема гра. Гра на ваші життя. – сказав Фін.

-  Що за маячню ти верзеш?! Гра на життя?! – голосно перепитав Юра.

-  Юро, мені страшно… - тихо сказала Аліса, притулившись ближче до коханого.

-  Ми ідемо звідси! – вигукнув Юра.

-  Не поспішайте. – спокійно сказав Фін, підійшовши до маленького круглого столика, і взяв револьвер.

   Налякану пару охопив жах.

-  Алісо, думаю, варто послухати його, щоб він прибрав пушку. – прошепотів Юра.

-  Я згідна, краще зіграти в його гру. – погодилась Аліса.

-  Гаразд, ми зіграємо в твою гру, тільки опусти пістолет, крути рулетку. – сказав Юра.

   Фін, опустивши револьвер, почав крутити рулетку. Навколо чортового колеса почали з’являтися вода та вогонь. Здавалося, що навколо цієї рулетки здійснюється життєвий кругообіг: вода гасить вогонь, а вогонь кип’ятить воду. Уся пара, що виходила, спіраллю крутилася над колесом, після чого, наче змій, кидалась назад, зупиняючи рулетку.

- Та ну, ось це просто нереально, крута голограма! – вигукнув Юра.

-  Вам пощастило, випав зелений колір. – сказав Фін.

   Клацнувши пальцями, Фін змусив казино стати невидимим, а підлогу перетворитися у скло, крізь яке видно місто Рівне. Шокована пара стояла, дивлячись під ноги і бачивши себе в минулому.

- Я… я, не знаю що сказати, такі технології я бачу вперше, хоч я і професійний комп'ютерний спеціаліст, програміст. – ошелешено сказав Юра.

- Де? Коли ви встигли нас зняти на камеру? Це через супутник? – стривожено спитала Аліса.

   Не давши відповіді, Фін підійшов до них і вручив кожному у руки по чорному пульту з однією червоною кнопкою. Він легко махнув своєю лівою рукою, після чого над чоловіком та жінкою з’явилися однакові числа - шістсот шістдесят шість.

-  Це число - ваш лічильник, який вираховує ваші бали. Я роздав вам пульти, на кнопку яких ви будете натискати, коли почуєте брехню один від одного, або ж свою власну. Коли ви натиснете, ваше число зменшиться. За кожну брехню відраховується різна кількість балів, все залежить від серйозності обману. Якщо ви натиснули, але то не була брехня, тоді до вашого числа додається десять балів. Виграє той, хто буде мати менше число. І хочу попередити, коли ви будете натискати на кнопку, вашому супернику буде дуже боляче у рандомному місці, але лише на мить. – з байдужим виглядом розповідав Фін.

   Пара, дивлячись один на одного, легенько кивнули головою, тим самим демонструючи, що зрозуміли усі умови.

-  Що ж, розпочнемо. Під ногами ви зараз бачите себе, свою найпершу зустріч. – сказав Фін.

   Подивившись униз, пара побачила, як Юра йшов до обласної лікарні, з метою відремонтувати комп'ютер, що стояв у реєстратурі. Відчинивши двері, він увійшов усередину, і трохи розгублено почав дивитися праворуч та ліворуч. Зупинивши першу зустрічну медсестру, він трохи невпевненим голосом спитав:

- Вибачне, я прийшов комп'ютер ремонтувати, де він знаходиться?

- А, він в реєстратурі, я проведу Вас. – сказала дівчина, - Я - Аліса, а Ви…

- А…м, Юра. – відповів він.

   Під час огляду комп'ютера Юра з’ясував причину його несправності.

-  Ви тут за ним, що, обідаєте? – трохи усміхнувшись, спитав він.

- Ум… так, буває іноді, коли роботою перевантажені. – збентежено відповіла Аліса.

- Гаразд, поломка не дуже серйозна, тому я заберу його до майстерні, до завтра відремонтую, а потім поверну, або ж, якщо я матиму інші справи, комп’ютер віднесе мій напарник.

-  Добре, тоді до завтра. Дякую. – сказала Аліса.

-  До побачення.

   Продивившись цю сцену, вся підлога вкрилася густим білим туманом, схожим на хмару. Пара, дивлячись один на одного, усміхалася.

-  Це була ваша перша зустріч. Підсумок - нуль брехні. – сказав Фін, дивлячись на них з кам'яним обличчям.

   Туман, розвіявшись, показав наступну зустріч. У тролейбус, в якому їхала з роботи Аліса, увійшов Юра. Їх погляди пересіклись крізь натовп інших людей, які теж поверталися з роботи у час пік.

- Добрий вечір. – сказав Юра, просунувшись трохи ближче до Аліси.

- Добрий. – радісно відповіла Аліса.

- Як вам мій напарник? Ще той веселун.

- Не те слово. Вся лікарня стояла на вухах, доки він встановлював комп'ютер і жартував. – усміхаючись, розповідала Аліса, - А у Вас, що, був надто заклопотаний день? Чесно кажучи, я чекала на Вас.



Arkit

Відредаговано: 24.04.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись