Inevitability

Розмір шрифту: - +

Inevitability

Це був його день народження. Це був його черговий день народження.

  • Заккарі! Спускайся до гостей!
  • Зараз, іду!

Зак любив дні народження. Але не свої. Він насолоджувався цією метушнею, вибором подарунків та святковими приколами. Переломний момент наставав, коли іменнинику починали брехати про те, чому він такий хороший і за що його всі так люблять. А такий момент наставав завжди. І зараз саме для цього його кликала мати.

І Заку знову доводилося вислуховувати сюсюкання родичів та поздоровлення друзів, де в чому сороміцькі, а де в чому аж занадто сентиментальні. Це було для нього чи не найгіршою мукою.

Але найгірше йому ставало наодинці зі своїми думками. Саме тоді Зак волею-неволею починав аналізувати прожиті роки, зіставляти свої плани та мрії з реальними досягненнями. І розуміння мізерності свого буття засідало глибоко в душі хлопця, нудило, стискало серце в грудях та осідало там каменем.

«І що? Чого я досяг? Навіщо я прожив останній рік? Ціле життя? Один друг одружується, інший скоро отримає підвищення на роботі його мрії… А я? Що я? Навіщо так жити? І що далі? Проживу ще один рік? Вірніше, змарную ще один рік? Чи змарную ціле життя? Навіщо?..»

 

 

  • Ну що, Захарія, підведемо підсумки. Твій підопічний дезорієнтований, не бачить ані цінності прожитого часу, ані сенсу подальшого існування. Далі….три головні складові… Вірі. Утрачена ще півроку тому, коли зірвалася та поїздка. Чия це була вина?
  • Несприятливий збіг обставин!
  • Непрорахований розвиток обставин! Це твоя робота – розглядати всі можливі варіанти. Тобі було недостатньо інформації, наданої мойрами?
  • Достатньо.
  • Тоді в чому причина?

 

 

«Чому мої мрії не збуваються? Начебто хтось навмисне підтасовує події так, щоб я страждав… Чому? Я так хотів поїхати в той тур, планував, мріяв – і що?»

 

 

  • Мені був наданий детальний звіт відділом мойр про всі можливі виходи наявних вхідних даних. Обрані часові рамки поїздки призвели б до небажаного знайомства.
  • Детальніше.
  • А-29М, Еліс Філістер, 20 років, Ворсінгтон, Міннесота. Вони б познайомилися на четвертий день туру, вірогідність 87% виникнення романтичних відносин, подальший розвиток подій призводить до 82% вірогідності появи нового життя. З імовірністю 94% мій підопічний залишився б з А-29М, що зашкодило б реалізації поставлених на короткий період цілей.
  • А головної мети життя?
  • Занадто багато розгалужень із низькою імовірністю. Відділ мойр надіслав запит на збільшення об’єму вхідних даних, але вони ще недоступні.
  • І яким було твоє рішення, Захаріє?
  • Відкладення початкової дати виїзду на 3 дні звело б вірогідність розвитку романтичних відносин з А-29М до 13%, що є прийнятним для слідування плану. Проте мав місце невиявлений вихід і поїздку було скасовано.
  • Наслідком твого рішення стала втрата віри.
  • Так, я розумію це. Як показує практика, головні складові можуть бути відновлені протягом життя. Хоча таких випадків і замало для узагальнення в теоретико-методологічну базу. Але невиконання цілей впливає на загальну оцінку життя.
  • Ти впевнений, що тобі вдасться відновити віру в Z-18I?
  • Я не можу бути впевнений у реакції людини на наші стимули. І я пам’ятаю про наслідки відсутності однієї чи декількох головних складових під час оцінювання життя. Тож я зроблю все від мене залежне для відновлення віри в Z-18I.
  • Що ж. Думаю, питання вичерпане. Пропоную продовжити. Заперечення?

 

 

«І що далі? Життя так і буде котитися в прірву безвиході? Вже навіть не хочеться нічого загадувати, планувати, мріяти про щось… Просто чекати. Чекати, коли це скінчиться… Або й не чекати… бо навіщо? Навіщо жити, якщо я не живу? Навіщо існувати?»

 

 

  • Надія. Друга складова. Рівень надії близький до критичного. Якщо він опуститься ще на декілька пунктів нижче, це життя буде в зоні ризику втрати.
  • Людям властиво втрачати надію, якщо не всі їх бажання втілюються в життя.
  • Ми тут не для того, щоб цитувати положення Теорії.
  • Прошу вибачення. Я лише хотів сказати, що, на жаль, мені не вдається слідувати бажанням Z-18I, бо їх здійснення часто веде до небажаних подій і суттєвого відхилення від цілей. Проте це не означає, що я ігнорую його побажання. Z-18I не відстає в навчанні, заробляє собі на проживання, позбавився залежності від батьків, не має тяжких невиліковних захворювань та приводів для них. Як того вчить Теорія, у веденні Z-18I я ставлю концептуальні цінності вище тимчасових примх. Проте я не знаю, чому Z-18I не розуміє цього. Він вважає себе глибоко нещасним, хоча для того немає суттєвих підстав.
  • Це не індивідуальний випадок. Це проблема всього виду. Річ у тому, що людина – достатньо молодий вид, який ще знаходиться в стані розвитку та пошуку балансу. Однією з виявлених проблем останнім часом є невідповідність рівня інтелекту та тривалості життя. Людський розум здатен аналізувати поняття поза зоною свого сприйняття та робити достатньо істинні умозаключення. Саме тому розумна людина ніколи не перестає аналізувати, часто ставить перед собою запитання, на які в змозі відповісти лише істота вищого рівня. Але обмеженість людини тривалістю її життя стає головною перешкодою до правильних відповідей. Людина намагається дати оперативні відповіді на стратегічні запитання. І саме це призводить до хибних суджень, які потім впливають на головні складові. Очевидним рішенням цієї проблеми є продовження тривалості людського життя або зниження рівня інтелекту. Досвід людських поколінь показав, якщо продовжити людське життя що за пару десятиліть, вони або знищать самі себе, або ще й зруйнують планету. Тож доводиться потроху жертвувати досягеннями еволюції. Проте, Захарія, аналізуючи твою роботу над життям Z-18I, вона потребує покращення.
  • Дякую, я буду приділяти трохи більше уваги його примхам для підтримання необхідного рівня надії.



Rish_Romanova

Відредаговано: 08.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись