Казка Про Їжака Колюка Та Його Дружину Колючку

Розмір шрифту: - +

Казка Про Їжака Колюка Та Його Дружину Колючку

В Темному Лісі, біля густих та смачних кущів малини, де росло під старими дубами багато білих грибів, стояв один давно збудований старий, дерев’яний будиночок. Він знаходився у стовбурі величезного та високого сірого дуба. В ньому було декілька маленьких віконець і одні невеличкі круглі двері. Зверху над вхідними дверима висів металевий світлячок, це був такий маленький ліхтарик який їжак Колюк запалював кожного вечора перед сном.

Ці ліхтарі були зроблені руками чарівних істот які жили далеко на півночі Темного Лісу. Їх змайстрували у свої підземних майстернях лісовики. Це були знатні та вмілі майстри свого діла, що створювали своїми руками дуже багато різних магічних та корисних речей.

Тут жили їжак на ім’я Колюк, та його дружина, їжачиха Колючка. В їхньому домі завжди було тепло та затишно, в печі горів лагідний вогонь, а на кухні пахло смачною теплою лісовою їжею. Кожного дня пані Колючка поралась біля дому, як завжди готувала для Колюка якусь смачну вечерю поки він був зайнятий своїми справами.

А старий їжак ходив до лісу працювати. Він носив з собою маленьку лісорубську сокиру, якою кожного дня рубав сухі гілляки та пеньки на дрова, які потім під вечір він приносив до свого дому та складав їх акуратно на купу у маленькому сараї. У вечері дружина їжачка подавала до столу смачну, гарячу грибну юшку з білих грибів та теплий ароматний малиновий чай, які вона ходила збирати недалеко від їхньої хатини на лісовій галявині.

Потім добре повечерявши, старий їжак сидів у своєму величезному кріслі біля печі і читав старі книжки, покурюючи та випускаючи невеличкі сірі клубки диму зі своєї дерев’яної люльки. Ох яка ж була розлючена пані Колючка коли він чи то спеціально чи то ненароком пускав один такий клубок диму їх під ніс.

 

- Апчхі! Колюк! Чи ти здурів там?! Ти ж знаєш що я не люблю ці твої клуби диму! - буркотіла дружина їжака, проходячи повз нього до печі щоб погрітися.

 

А старий Колюк лише тільки тихесенько собі посміхався та продовжував читати якусь давню книжку…

Потім ближче до ночі на дворі почало блискати та спустився з неба сильний холодний дощ. Колюк вже збирався йти до теплого ліжка спати як раптом хтось постукав у двері.

 

- Хто там на ніч так стукає? Колюче, мені страшно! Вийди-но подивися хто там. – злякавшись промовила пані Колючка.

- Та зараз, зараз йду вже – пробуркотів щось їжак встаючи з теплого ліжка.

 

Хтось знову постукав, але вже голосніше. На дворі дощ посилився і почало ще сильніше гриміти та блискати в нічному небі. Сильний вітер завивав десь далеко серед чорних та високих дерев лісу.

 

- Хто там? Кому там не сидиться в дома у таку погоду? – запитав злим голосом у відповідь на стукіт в двері старий їжак.

- Відкрийте будь-ласка, допоможіть мені пане! – пролунав стомлений голос з тієї сторони дверей.

- Що у вас там трапилось? Хто ви такий?

- Я лісовик, торговець. Мене звати Діл Довгобородий. Мій віз застряг у величезній калюжі і зламалось заднє колесо. Чи можете ви допомогти мені пане? – запитав незнайомець.

- Може не відкривай Колюче двері? Я дуже чомусь боюся. – тихо промовила дружина їжака.

- Заспокойся люба, все буде добре. – сказав відкриваючи старі вхідні двері будинку Колюк.

 

До кімнати зайшов старий невеличкого зросту лісовик. Він дуже тремтів від холоду і промок до нитки. Одягнений був у величезні чорні шкіряні чоботи та плащ з сірим капюшоном. Зайшовши до будинку він відразу ж почав руками викручувати свою довгу та сиву бороду від дощової води.

 

- Дякую що впустили мене до свого теплого дому. То що, ви зможете мені допомогти пане їжаку? Я застряг, на лісовій дорозі і побачив крізь дуби які ростуть, світло із вікон вашого дому. Вибачте що вас потурбував, я буду дуже вдячний вам якщо ви чимось зможете допомогти мені. – промовив старий та мокрий від холодних краплин дощової води лісовик на ім’я Діл.

- Любий, допоможи йому, якщо треба то може давай його залишимо на ніч переночувати у нас, адже подивись яка погода за вікном на дворі. – стурбовано побачивши біля вхідних дверей втомленого лісовика промовила їжачиха до господаря дому.

- Ну гаразд. Замкни на замок двері і не відкривай нікому до нашого повернення – сказав тоді Колюк виходячи з хати разом з Ділом Довгобородим.

 

На дворі продовжував йти сильний та холодний дощ. Подекуди в небі спалахували сліпучо білі блискавки, після яких лунав потім потужний грім по всьому лісу. Їжак зняв чарівний металевий ліхтарик який висів над вхідними дверима будинку і вони разом з лісовиком пішли в бік лісової дороги де знаходився дерев’яний віз торговця Діла Довгобородого.

 

- То ви кажете торговець, куди їдете якщо не секрет? – завів розмову Колюк до старого лісовика, який тремтів немов березовий листок на вітрі від холоду.



Олександр Засімчук

#678 в Фентезі
#1230 в Різне

У тексті є: фентезі, казка

Відредаговано: 29.05.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись