Казки. наукові та чарівні

Розмір шрифту: - +

Якого кольору барвінок?

 

Яскравим літнім днем непосидюща веселунка Іринка та її старший брат Горько побачили перед квітучою клумбою дивного художника. Це точно був художник, у оксамитовому береті, з палітрою в руці та ящичком для фарб на ремені через плече. Але його ящик абсолютно порожній!

Художник пильно придивлявся до квітів та кущів, наче загубив там дещо цінне.

— Ви щось шукаєте? — Горько чемно запропонував допомогу.

— Так! Можливо, ви мені підкажете! Які природні кольори ви знаєте?

— Природні? — не зрозумів Горько. — Тобто натуральні? Без хімії?

— А де ваші фарби? — поцікавилася Іринка.

— Я саме шукаю фарби, які створив найкращий у світі художник, сама Природа! Тільки з ними я намалюю свій шедевр! Ось я беру бузковий колір, від бузку, — художник простяг руку до куща... миттю в його ящику з'явився повний тюбик фарби ніжного кольору, як пишний цвіт бузкових китиць. — А потім зайду в ліс та знайду фіолетовий, від фіалок. Але цими двома кольорами не намалюєш ВСЮ природну красу!

— А трав’яний колір вам підходить? — несміливо спитала Іринка. — А ще салатний...

— Так! — зрадів художник. — Дівчинко, дякую! — в його ящику додалися ще два товстенькі симпатичні тюбики світло-зеленого кольору молодої травички та свіжого салату.

— А я знаю, що пурпур чи багряниця, яким фарбують королівські мантії, колись добували з молюсків, — сказав Горько. — Це теж природний колір?

— Овва, як я забув! — підскочив художник. — Дякую, хлопче! А ще чорнильний, найтемніший фіолетовий, який виробляють залози морських каракатиць та кальмарів!

— Тоді беріть і бірюзовий, — додав Горько, — як морські хвилі.

— Це два різні кольори, — художник радів, що його ящик з фарбами дедалі важчає. — Бірюзовий — особливий відтінок блакитного, як камінь бірюза, а колір морської хвилі або аквамарин, він одночасно синій і зелений. Цей відтінок навіть не всі бачать, ним перевіряють кольоровий зір. Багатьом аквамарин здається просто блакитним.

— Я бачу різницю, — жваво повідомила Іринка, порівнюючи тюбики.

— Тепер я теж, — визнав Горько. — А золотий та срібний вам потрібні? А ще є мідний, бронзовий, платиновий і металевий кольори. Бурштиновий, смарагдовий, рубіновий, сапфіровий від самоцвітних каменів.

— А я знаю смачні кольори! — не поступилася брату в ерудиції Іринка. — Гранатовий, персиковий, абрикосовий, гороховий, лимонний, малиновий, вишневий, медовий, шоколадний... Молочний! Він майже білий, але трохи жовтуватий. А ще помаранчевий! А також апельсиновий, тобто жовтогарячий, тільки світлий. А ще сливовий! Це коричнево-червоний.

Колір слонової кістки! — згадав Горислав. — Жовтувато-білий, майже як молочний.

— Чудово! Дуже добре! — хвалив художник. — І я згадав, що бежевий походить від французького "беж", так звуть колір натуральної шерсті. Отже бежевий це шерстяний! Також є небесно-блакитний відтінок, колір лазурі. Рожевий багатьма мовами походить від троянди (рози), а українською від ружі, є така назва в диких троянд. Ще пригадав, назва лілового кольору теж від бузку, який латиною "ліла", але для нас це світло-фіолетовий більш червоного або рожевого відтінку, тоді як бузковий більш блакитний. Давайте ще, бо місця на моїй палітрі вистачає!

— А я згадав жовтець, — сказав Горько. — Така отруйна квітка, і колір в неї блискучо-жовтий. Але це, мабуть, не годиться? Бо так не кажуть "жовтецевий" колір, отже жовтець названий на честь жовтого, не навпаки...

— Так, це проблема, — погодився художник.

— Чому немає "сонячного кольору", як сонечко? — спитала Іринка.

— А це підійде! — художник радо показав помічникам новенький тюбик жовтої фарби. — Сонце назване від старовинного слова "золто". Від нього потім утворилося і золото, і жовтий колір! А ось справжня загадка: якого кольору барвінок?

— Бузкового, — вигукнула Іринка, і показала на тендітні квіти скраєчку клумби, там цвів барвінок.



Эллин Крыж

Відредаговано: 27.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись