Казки. наукові та чарівні

Розмір шрифту: - +

ПЕРША ЗИМА (Косуля європейська або дика коза, Capreоlus capreоlus)

"Бембі повертається!"

Чи знаєте ви, що славетне оленя Бембі з мультфільму Діснея насправді не дитинча американського оленя, а європейське косуленя — дитинча нашої дикої кози, косулі?

Історія Бембі почалася з книжок Феликса Зальтена про мале косуленя, проте, коли в США заходилися знімати мультик про Бембі, йому "підправили" родовід, назвавши його нащадком найпоширенішого роду парнокопитних Північної Америки, а не Європи.

Щоб повернути Бембі на історичну батьківщину, газетка "Колосочок" замовила  нову казку про косуленя.

*****

— Пхе! Ти хто? Новенький? — косулята з першого зимового класу обступили Бембіка та роздивлялися його, наче дивину.

— У нього навіть ріжок нема, може, це дівча?

— Овва! У нього зуби! Гляньте, в нього є верхні зуби!

— Отже, хлопчик. Нащо тобі ті зубки? Глянь, ні в кого їх нема! А нащо тобі такі великі вуха, знаєш? А ті великі очі? З косими зіницями! В тебе передні ноги коротші, ти знав? Ха-ха!

— Брешеш! — ображено пискнув Бембік!

— Поміряй!! Коротші! Коротші! — радісно стрибав козлом ватажок класу із найпомітнішими горбиками малих ріжок. — Закладаюся, ти один з тих невдах, хто не переживе першої зими!

Бембік злякався.

— Не слухай Козюка, він дурний, — до новачка підійшла косуля-дівчинка з блискучим чорним носом, темними великими очами із прекрасними віями. — У нас у всіх передні ноги коротші, це особлива прикмета нашого виду. Бачиш? — юна косуля, яку звали Юнка, розвернулася боком і кумедно підстрибнула. — У мене теж! Але ж задні — довші! Як виростемо, зможемо стрибати на 2 м. вгору і на 7 м. в довжину! Круто? Хіба негарно?

— Ти гарна, — тихо запевнив Бембік і знітився. Він хотів сказати, що ніколи не бачив гарнішої косулі... звісно, крім мами.

— Ти один в сім'ї? — спитала Юнка. — Мабуть, твоя мати дуже молода? Ти в неї перше косуленя? Я теж одна... Тримаймося разом. У інших є брат чи сестра, їм веселіше!

Бембік радо погодився. Юнка попрохала його показати верхні різці — більше ні в кого з класу таких не було. Хоча у косуль 32 зуби, як у дорослої людини, проте немає верхніх ікол та й верхні різці велика рідкість. Бувають лише у молодих самців. Мама казала, що в Бембіка згодом теж випадуть. Та це не заважає жувати смачні тоненькі гілочки!

Приховуючи страх, Бембік спитав у подружки, на що натякав хуліган Козюк, щодо першої зими? Невже навчання в школі таке складне, що багатьох відраховують після першого класу? Чи він мав на увазі...

— Не бери в голову, бо роги чухатимуться! Як будеш добре вчитися, з тобою нічого не станеться! — безтурботно запевнила Юнка. Косулята разом побігли на перший урок.

Весь цьогорічний молодняк косуль народився у травні-червні і до грудня встиг змінити дитяче плямисте хутро на бурувато-сіре. З четвертого місяця життя в косуль-хлопців різалися ріжки. Всі козенята вважали себе дуже дорослими, хоча до цього часу не розлучалися з мамами, а дехто тільки нещодавно покинув пити молоко!

Все літо косулі паслися сім’ями: мами з дитинчатами. За осінь нагуляли жирок, а з холодами зібралися у лісову родинну групу менше 20 голів, щоб разом пережити першу зиму. Ватажком групи і директором школи була сувора доросла самиця Дика. Саме вона вела перший урок.

— Чим небезпечна перша зима? — запитала директорка. — Який в косулі найлютіший ворог? Чому половина козенят не доживає до першої весни?

— Хижаки! — Козюк думав, що вже навчився тривожно хрипіти та сичати, як дорослий, насправді він пищав.

— Хижаки завжди є! — відрубала директорка.

— Голод! — писнув ще хтось.

— В лісі та лісостепу в косулі вдосталь їжі, треба вміти її шукати. Люди приносять сіно до годівниць, з голоду не помреш!

— Залізні звірі? — спитала Юнка. — Мені казала мама, що коли люди вирубають ліс, будуюсь свої кам'яні нори, поряд з ними чорними стежками бігають залізні звірі. Дуже страшні й швидкі! Можуть убити!

— Не підходь близько до чорних стежок, тебе й не зачепить! — зневажливо пирхнула директорка. — Ті звірі в ліс не заходять. То що, ніхто не знає нашу найбільшу зимову небезпеку?

— Сніг? — невпевнено мовив Бембік.

— Так, молодець! — похвалила директорка. — Косуля може жити тільки там, де є кущі для захисту і не буває дуже високого снігу та сильних морозів! Ми невеличкі порівняно з нашими братами оленями. Й у високому снігу стаємо безпорадними, повільними, легкою здобиччю для хижака. Назвіть наших природних ворогів, хто знає?

— Вовк! Ведмідь! Рись! — лунало по класу. — Здичавілі собаки!

— Правильно. Звісно, людина, теж на нас полює, або просто винищує наш ліс і нам нема де жити. А у високому снігу навіть лисиця може загнати косулю! Добре. Як щойно після народження вас не з'їла куниця, лісовий кіт, беркут чи пугач, не загриз борсук, не затоптав кабан, то може з вас ще буде користь, — суворо похвалила учнів директорка. — Звісно, якщо уважно слухати уроки та робити практичні вправи!



Эллин Крыж

Відредаговано: 27.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись