Казки. наукові та чарівні

Розмір шрифту: - +

Знешкоджувачі бомб

 

Після школи Зернята домовилися грати у шукачів скарбів. Пустунчик більше за всіх радів з цієї нагоди, але раптово згадав, що в його ліхтарику сіли батарейки! Як невчасно! Звичайно, можна світити мобілкою, але для справжньої гри потрібне справжнє спорядження. Ліхтар набагато краще!

Дорогою додому Зернята купили в кіоску дві нові пальчикові батарейки. Ліхтарик знов готовий до пригод, а відпрацьовані батарейки Пустунчик хотів кинути в сміттєвий бак.

— Прошу, шановний пане, не робіть цього! — почувся схвильований трішки хрипкий голос.

— Це ви до мене? — Пустунчик закляк з батарейками в руці. Не кожен день побачиш у власному дворі поряд зі смітником Їжачка, здатного так чемно говорити!

— У чому справа? — Розумник теж здивувався, але не виказав розгубленості. — Він хоче викинути батарейки куди належить, в сміттєвий бак…

— І це жахлива помилка! — зітхнув Їжачок. — Я все поясню, тільки ходімо до тих дерев.

— Їх тут ніколи не було! — Лапуня помітила в глибині двору два високих незнайомих дерева, хвойне та листяне, які аж ніяк не могли вирости, поки Зернята ходили до школи.

— Нам дуже потрібна ваша допомога. І ліс прислав посольство, поговорити з вами…

Їжак провів трьох друзів на маленьку галявинку, де стара лавка раптово опинилася в тіні дерев. Розлогий Дуб та струнка Смерека шелестом гілок привітали Зернят. Прямо перед лавкою з чорної невисокої гірки землі визирнули одразу два крота, наче близнюки в дитячій колясці. Їжачок сказав за всіх: — Вітаємо відважних Зернят, нащадків Златоколоса! Дослідників та рятівників природи! Ви щойно зробили добру справу! Не викинули батарейки на звалище!

Посольство з лісу влаштувало друзям Пустунчика бурну овацію. Зернята зажадали пояснень. Бути героєм приємно, та коли не розумієш власного вчинку, якось ніяково.

— Батарейки та побутові акумулятори містять важкі метали, — пояснив Їжачок. — Лісові вчені вивчали їхню дію і дізналися, що одна батарейка при звичайному повільному розкладанні на відкритому звалищі отруїть 20 квадратних метрів землі довкола себе. Це досить велика площа! В лісі це територія придатна для існування двох дерев, або двох кротів, чи одного їжака, а ще кілька тисяч дощових хробаків, якими ми з кротами охоче живимося! — Їжачок вклонився в бік своїх лісових друзів. — Тому саме нас прислали, сказати вам про небезпеку. Хробаки не змогли прийти, дуже повільно повзають, тому ми просимо й від їхнього імені: будь ласка, не викидайте батарейки!

— Так! Так! Будь ласка! — навперейми підхопили кроти і зашуміли дерева. — Де ж ми будемо жити, рости і полювати, якщо земля отруїться?

— Добре-добре, — заспокоїла всіх Лапуня. — Ми щось придумаємо. Правда, хлопці?

— Розберемося, — пообіцяли її друзі.

Посли з надією повернулися до лісу, а Зернята зібралися вдома у Розумника. На столі лежали дві використані батарейки. Пустунчик з подивом дивився на них і намагався пригадати, скільки ж таких він не замислюючись викинув?

— За даними досліджень 2011 року на одну сім’ю припадає приблизно 18 побутових батарейок та акумуляторів на рік, — наче прочитав його думки Розумник, який шукав відомості в мережі. — Уявляєш, якщо помножити на 20 квадратних метрів землі? Лісові вчені праві, батарейки страшенно отруйні!

— Отже, людські вчені теж це знають? — здивувалася Лапуня. — Тоді чому не б'ють на сполох? Не пригадую, щоб нам розповідали про це в школі!

— То слухайте, — Розумник ділився тим, що знайшов. — Про сортування сміття задля переробки скла, паперу та харчових відходів кажуть багато. Але про хімічні побутові відходи дорослі та діти знають дуже мало! Думаєте, це небезпечно тільки для їжачків? Та одна батарейка викинута на смітник це справжня бомба прихованої дії!

Якщо на звалищі батарейка потрапить на сонце, або у вогнище, її оболонка поступово тліє, випускаючи в повітря отруйний дим з великим вмістом діоксинів.  Якщо ж зовнішню оболонку з часом роз'їсть корозія, діоксини потраплять в грунт з дощем, а далі у підземні води та рослини. З води цю отруту неможливо видалити як звичайні мікроби, діоксини не руйнуються під час кипіння води. В людському організмі крім отруєнь ця гидота може приховано шкодити, провокувати онкологічні захворювання, уповільнювати ріст та розвиток дітей. За деякими даними, одна пальчикова батарейка при розкладанні отруїть 400 літрів води!

— Неймовірно! Одна-однесенька? — не повірив Пустунчик. Лапуня лише злякано скрикнула.

— Так. Тут є звіт про вплив важких металів та інших хімічних речовин, що містяться в батареях і акумуляторах на організм людини.

Свинець (Pb) накопичується в організмі, вражаючи нирки, нервову систему, кісткові тканини. Кадмій (Cd) шкодить легеням і ниркам. Ртуть (Hg) вражає мозок і нервову систему. Нікель (Ni) та цинк (Zn) можуть викликати дерматит. Їдкі луги пропалюють шкіру та слизові оболонки.

— А що ж з ними робити, якщо не викидати? — спитав Пустунчик.

— Збирати та відправляти на переробку. У Львові є завод "Аргентум", один з трьох найбільших у Європі, де безпечно утилізують відпрацьовані хімічні джерела струму. Активісти екологічних рухів збирають різні батарейки: пальчикові, мізинчикові, плоскі годинникові, а ще акумулятори від телефонів, ноутбуків, відеокамер та іншої портативної техніки. Можна знайти найближчий пункт у нашому районі, зібрати якомога більше та відвезти туди. Або самим влаштувати такий пункт збору в школі чи у дворі. І всім розповісти про лісове посольство!



Эллин Крыж

Відредаговано: 27.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись