Кінцева зупинка

Розмір шрифту: - +

Кінцева зупинка

Двері з гуркотом зачинилися і потяг метро помчав до наступної зупинки. Антон ліниво оглянув майже порожній вагон, поправив валізу на коліщатах, що норовила впасти. Йому пощастило встигнути на пізній потяг. Можна було б викликати таксі, але, коли був вибір між ним та метро, Антон завжди обирав останнє. Він любив його гострий запах, прохолоду станцій, швидкість, з якою мчали потяги. Не треба вислуховувати балакучих водіїв та із завмиранням серця спостерігати, як вони влаштовують гонки з іншими машинами.

В голові ще звучали уривки розмов з клієнтом. Антон працював проектним координатором в компанії, що розробляла програмне забезпечення. Зараз він повертався з відрядження, літав на перемовини з клієнтом. Дарма, що провів три дні в Амстердамі — роботи було стільки, що він бачив місто лише з вікна офіса. Клієнт виявився впертим та скупим, і Антону довелося докласти всіх зусиль, щоб домогтися угоди. Зараз підписаний контракт надійно зберігався у валізі, а Антон почував себе вкрай виснаженим.

Він прихилився головою до вікна та задрімав. Коли потяг рвучко стартував до кінцевої зупинки, Антон прокинувся та озирнувся. В вагоні нікого не було. Намацав валізу — вона стояла поряд. Він позіхнув так, що ледь не розірвав собі рота, і ліниво подивився у сусідній вагон. Там їхали троє. Двоє чоловіків — молодий хлопець в велетенських навушниках та чолов'яга років п'ятдесяти, що не відривався від телефону. Біля вікна, навпроти Антона, сиділа молода дівчина такої краси, що він разом прокинувся. Їй було років двадцять. Густе русяве волосся збігало розкішними хвилями. Неслухняне пасмо спадало на обличчя, і це виглядало напрочуд симпатично. Красуня мала гладеньку шкіру, довжелезні вії та довершені обриси ніжних губ, кутики яких були трохи підняті вгору. Вона сиділа, акуратно склавши руки на колінах, та кивала головою в такт, хоча музики не було чутно.

Антон миттю забув про сон та втому. Він не був ловеласом чи вправним донжуаном. Якщо чесно, то він завжди відчував себе трохи невпевнено з дівчатами. Йому потрібно було добре знати дівчину, щоб наважитися запросити на побачення. Антон виправдовув це занятістю та постійними переробітками, але підсвідомо розумів, що проблема не в цьому. Зараз він просто таки фізично відчув, що це вона. Якщо він не наважиться підійти, то ніколи собі цього не пробачить. Відчув це так чітко та впевнено, що був готовий просто зараз зірватися з місця та бігти знайомитися.

Дівчина повернула голову до Антона та приязно посміхнулася. У неї були великі густо-сині очі, які довірливо дивилися на нього. Він радо відповів своєю найкращою посмішкою, сподіваючись, що виглядає впевнено та привабливо.

Незнайомка відвернула погляд, наче Антон перестав її цікавити. Потім невідомо звідки дістала ножа. Яскраво блиснуло довге, неймовірно гостре лезо. Поки Антон ошелешено дивився на зброю, дівчина легко встала, за один крок підійшла до попутників і двома швидкими рухами перерізала їм горлянки. Молодому, і відразу ж старшому. Все відбулося миттєво і в повній тиші, ніхто з них не встиг і скрикнути. Тільки рівномірно стукали колеса потяга та шумів вітер за вікнами. Чоловіки разом схопилися за розпанахані горла, звідки бурхливими потоками ринула кров, заливаючи все навколо. Антон не чув, але здогадався, що вони страшно хриплять. В їхніх очах читалося здивування, наївне, наче у дітей, заскочених зненацька.

Серце Антона швидко-швидко забилося. Він хотів закричати, але від жаху не зміг вдихнути, і з відкритого рота лунало лише стисле сипіння. Він не йняв віри власним очам, сцена жахливого вбивства здавалася несправжньою, оманою мозку.

"Може я сплю?" — промайнула в голові рятівна думка. Він не встиг це перевірити, бо дівчина повернулася до нього. В руці вона тримала ніж, на лезі якого блищала густа темна кров. Незнайомка посміхалася, але не приязно, як тоді, а зловісною посмішкою жорстокої королеви. Сині очі потемніли, стали майже чорними. Вона вказала на Антона ножем.

"Ти наступний" — губи рухалися беззвучно, але він все зрозумів.

Антон рвучко оглянувся в пошуках зв'язку із диспетчером. Хотів покликати на допомогу, але жодної кнопки чи динаміку поряд не було. Натомість йому звідусіль посміхалися кольорові реклами, які пропонували смартфони за неймовірно низькими цінами та миттєві кредити без довідок.

Тим часом дівчина підійшла до дверей між вагонами. Смикнула, але ті були зачинені. Вона вчепилася в ручку і щосили потягла на себе. Гладенький чистий лоб від напруження вкрився зморшками. Мить — і двері зі стогоном розчинилися, наче здавалися на її милість. Дівчина переможно посміхнулася, ступила на хитке зчеплення та почала штовхати двері до його вагону.

Антон затремтів від жаху. Він досі не вірив, що це відбувається насправді. Не усвідомлюючи себе, він кинувся до дверей та щосили вперся плечем, відчув, з якою силою дівчина тисла з того боку. Зустрівши спротив, незнайомка змінила посмішку на злобний вишкір. Вона з розмаху вдарила кулаком у вузьке вікно, яке відділяло її від Антона. Скло розлетілося, кілька великих шматків з гострими краями порізали Антону голову, і гаряча кров лоскотними цівками побігла по обличчю та шиї. Дівчина махнула ножем, і від участі мертвих попутників його врятувало те, що перед цим він кинувся назад, рятуючись від розбитого скла. Гострий наче скальпель ніж відрізав йому шматок правого вуха.

До цього Антон від шоку не відчував болю, та тепер щосили заволав, звільняючи нервове напруження, яке його переповнювало. Він впав долу, хапаючись за поранене вухо. А в цей час дівчина вже спиралася обома руками на край віконної рами, гострі шматки скла глибоко протикали тендітні долоні, але жодної краплі крові не з'явилося. Доки Антон зажахано спостерігав, дівчина щосили штовхнула двері, і ті рвучко відчинилися, залишаючи його наодинці з вбивцею.

Дівчина зловтішно посміхалася. Її ніжна краса перетворилася на невблаганну лють. Вона перехопила ніж в іншу руку та ступила прямісінько до заляпаного кров'ю Антона, що розкинувся на брудній підлозі. Він спробував відсунутися від неї якнайдалі, аж поки не вперся спиною в поручень.



vitaly.dulenko

Відредаговано: 12.05.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись