Кохання кольору лаванди

Розмір шрифту: - +

Що ж буде далі?

Через тиждень після тієї ситуації все стало на свої місця. Всі обговорюють п'яні вибрики на суботній вечірці, а я знову ж таки стала сірою мишкою, яку ніхто не помічає. Ну принаймі мені так здавалося. Весь вільний час я витрачала на те, щоб придумати як помститися Марку. Для цього я почала вести блокнот чорного кольору, який назвала «13 пунктів помсти або як виграти війну у НСП (наглий самозакоханий придурок)». Прямо зараз я сиджу в їдальні і планую виконати 1 пункт зі свого списку: 
«1. Зібрати якомога більше інформації про свого ворога. Знайти сильні і слабкі сторони.»
— Ну і як просувається твій неймовірний план пости,- питає мене Ася, жуючи свій круасан.
— Ніяк. - я розчаровано зітхнула,- намагаюся продумати всі кроки,щоб в кінці кінців виграти.
— Може тобі відкинути цю дурнувату ідею. Звідки взагалі взялась ця війна? Забий і скажи, що не пам'ятаєш такого.
— І що так просто здатись?- я похитала головою- нізащо! Він ще не знає з ким зв'язався.
— Ну я тебе підтримую в будь-якому випадку. Моя допомога потрібна?
— Звичайно. Я поки зависла на першому пункті.
— І що це за такий пункт?
— Мені потрібно якнайбільше про нього дізнатись.
— О, ну з цим я тобі точно допоможу.- Ася хлопнула в долоні- Що тобі вже відомо?
Я відкрила свій блокнот на сторінці «Все про НСП» і взялась зачитувати:
— Отже, Марк. «Майже 17 років. День народження 3 жовтня( на наступну суботу). Мій сусід, в якого спальня навпроти моєї. Грає в футбол, популярний, зустрічається з Сонею. Найкращі друзі Саша і Назар. Ворогує з Дімою. Улюблений предмет математика, а найгірший- література. Любить вечірки і нічні поїздки на машині. Постійно носить льодяники Halls. Коли нервує, то починає поправляти волосся. Улюблений колір чорний. Переважно слухає рок, а також можливо грає на гітарі. Має собаку - білого лабрадора.» Це все,що я дізналась зі своїх спостережень. 
— Ну це звичайно добре, але більш ніж впевнена,що жодна з цієї інформації нам не допоможе. 
— Ти ще щось окрім цього знаєш?
— Можу сказати, що минулого року він побився з хлопцями з іншої школи, але цей інцидент швидко закрили. Його батько працює в міській раді,тобто є впливовим, тому його швидко відмазали. 
— До речі, де його батьки? Я їх ніколи не бачила.
— Вони розлучились вже дуже давно. Батько пішов у іншу сім'ю і на скільки я знаю,то вони не спілкуються. В них дуже погані стосунки. Ну а мати в нього геолог-дослідник і зараз десь в експедиції. Вона часто їздить в інші міста на декілька тижнів, а то і місяців. 
— Аааа, ясненько. Кажеш з батьками не дуже. Може ти  ще щось таке згадаєш, що можна було б використати проти нього.
— Декілька років тому в нас була одна учениця. Аліна, здається. Вона була на рік молодша, але дуже тихенька. Ну так всі казали,що у них були стосунки, що він був сильно закоханий в неї. Але ніхто не знав чи це правда, бо Марк заперечував. Одного разу хтось побачив,що вони передавали один одному записки, але він лише посміявся з цього. Потім Марк раптово почав зустрічатись з Сонею, а вона переїхала в інше місце.
— Не розумію, якщо вони дійсно кохали один одного, то навіщо заперечувати?
— Бо вона не підходила йому. Він занадто хвилювався за свій статус, а вона напевно не змогла прийняти зраду і тому з'їхала.
— Ну і як ця інформація зможе мені допомогти? 
— Кажуть, що Марк досі береже ці записки. Якщо ти їх знайдеш - то йому кінець. Ми можемо їх роздрукувати і розклеїти по всій школі. Уяви собі такий заголовок: « Найпопулярніший, найкрутіший, поганий хлопець школи безнадійно закоханий в простачку Аліну і досі береже та присвячує їй любовні листи» Це буде резонанс. Я вже це бачу.
— Як думаєш, це не занадто?
— Звичайно що ні! Згадай,що він зробив з тобою. Тобі довелося цілуватись з тим Василем.
— Ой, Асю! Навіть не згадуй. Добре,- впевнено сказала я. - Я це зроблю. 
Прогулюючись по школі я ще сильно вагаюся щодо цієї ідеї. Чи може не варто? Можливо просто вкрасти його одяг в роздягальні або підлити фарбу в шампунь? А може придумати якусь смішну історію і розказати всім? Я так задумалась,що навіть не помітила як зайшла в когось. Коли я підняла голову, то дуже здивувалася. Звичайно це був Марк. 
— Полегше! Що так задумалась,що не бачиш куди йдеш? 
— Вибач, я не помітила тебе.
— Не можеш ніяк забути поцілунок на задньому дворі. Я розумію. Це єдине,що тебе може чекати в цій школі. - я допитливо подивилась на нього- Я маю на увазі,що ти можеш сподобатись тільки таким як Вася. 
— А що зі мною не так?- я підійшла дещо ближче. 
— Забагато говориш і пхаєш свій ніс куди не треба.
— Оу, серйозно. Невже я потривожила ваше спокійне життя? 
— Послухай. Я знаю, що ти цікавишся тою ситуацією з Дмитром, Асею, Сонею. Я розумію, тобі цікаво, але це зовсім не твоя справа, тому - Марк нахилився і прошепотів мені на вухо- не лізь і будь слухняною дівчинкою. 
Я швидко відштовхнула його руками, хоча на декілька секунд я навпаки хотіла його ближче.
— Знаєш що? Це мені вирішувати, що потрібно знати, а що ні. Ти думаєш,що я злякаюсь твоїх тупих погроз і замислів. Я впевнена, що це ти влаштував ту сцену на задньому дворі. Якщо ти думаєш, що я це просто так залишу, то ти дуже сильно помиляєшся. Ти ще пошкодуєш про те, що зв'язався зі мною. - я підійшла ближче, взяла листок, який він весь цей час тримав в руках і зім'яла його в кульку ,яку кинула в нього - Тобі кінець!
Я розвернулась на своїх каблуках і пішла в сторону виходу. 
— Ух, налякала! Я чекаю твого ходу! - крикнув цей придурок, коли я вже була майже в кінці коридору.
— Та пішов ти! - крикнула я. 
Такої злості в мене не було вже давно. Я може і сумнівалась в тому,щоб викрадати ті записки, але зараз я впевнена, що мені потрібно його знищити. 
Йдучи додому, я обдумувала план, як саме мені дістати ті записки.  Ніж я дійшла до будинку,то вже трохи заспокоїлась.
— Привіт всім! Я прийшла!- крикнула я ще з коридору .
— О, Ніка! - до мене підбіг Даня- Привіт! Як в тебе справи?
— Було добре, але як тебе побачила, то стало ще краще,- я нахилилась і погладила його щічку. 
— Ти знаєш, в нас сьогодні на уроці малювання сказали намалювати найкращого друга і я намалював тебе.
— Серйозно? Ти мене намалював? 
— Угу. Зараз я тобі принесу. 
Через декілька хвилин Даня приніс листок з моїм зображенням. 
— Даня! Дякую дуже- я здивовано подивилась на нього, а на очах в мене виступили сльози,- я дуже рада,що ти вважаєш мене своїм найкращим другом.
— Ну я не тільки тебе намалював. Ще Женю і Ваню . Ну і...- він трохи почервонів, а я засміялась -...Алісу!
— Тоді я дуже щаслива, що є в числі твоїх друзів.
— Даню! Не муч Ніку. Вона ж тільки прийшла - сказала тітка.
— Добре, я йду грати в відеоігри.
— Але недовго. Ти ж знаєш! 
— Добре!- Даня побіг до себе, а я пішла обідати.
— Як в тебе справи в школі?
— Та все гаразд. Оцінки теж хороші,- я усміхнулась тітці.
— Я знаю,- сказала вона. - Сьогодні розмовляла з Наталією Дмитрівною . Вона тебе дуже хвалила. Я рада за тебе.
— Дякую дуже.
Ми ще довго розмовляли з тіткою, а також пили чай з печивом. Потім я прийняла душ і переодягнулась в рожеву піжаму, яка складалась з шортів і майки. Після того як я почистила зуби,то підійшла до вікна. Я побачила, як в спальні Марка виключилось світло, а його машина почала від'їжджати. Це мій час! Я можу зайти в його кімнату. Мені пощастило, бо між нашими будинками було високе дерево через яке можна легко пройти до його спальні. Він ще й вікно залишив відкрите. Я швидко вилізла зі свого вікна і стала на дах, по якому пройшла декілька метрів. Потім я стала на гілку і коли зрозуміла,що вона міцна,то пройшла далі. От я вже пролізла через його вікно і все - я в його кімнаті. Першим чином я включаю світло. Кімната повністю зроблена в сірих тонах. Збоку розміщене велике ліжко. Також одна стіна зайнята великою сірою шафою. Я одразу ж відкриваю тумбу біля комп'ютера: зошити, папки, листки. Блін! Це не то! Відкриваю наступну- підручники. Ще одну- теж не підходить. Я підходжу до шафи і відкриваю її. Звичайний одяг. Нема нічого особливого. Але ні! Почекайте! Що це за синя коробка? Я намагаюсь дотягнутися до неї, але з моїм зростом це неможливо. Раптом я почула якийсь звук. Єдине,що я встигла зробити, так це закрити шафу. І тут заходить Марк. Його волосся мокре після душу, а на талії замотано рушник. Він здивовано дивиться на мене. А я в свою чергу не можу відвести погляд від його образу. Я стою посеред його кімнати в своїй коротенькій піжамі і тупо витріщаюся на Марка. Чорт! Треба забиратись звідси.
— Ніко! Що ти тут робиш? 
— Я...Я...
 



zefirka07

Відредаговано: 23.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись