Крила Аріадни. Частина ІІІ. Блакитне і багряне полум'я

Розмір шрифту: - +

7. Сповідь та розкаяння

Одного чудового ранку Аріадна прокинулась від поцілунку, як у багатьох романтичних кінофільмах. Мало того, коли дівчина розплющила очі, то побачила поряд із собою Фелікса і Марту. Юнак тримав в руках тацю зі сніданком, а Марта — цілий оберемок повітряних кульок. Арія здивовано обводила їх поглядом, не розуміючи, що відбувається і чому вони такі веселі о восьмій ранку.

— З повноліттям тебе, мишеня, — з усмішкою промовив Фелікс.

— Що?.. Яке повноліття?.. Що трапилось?.. — сонним голосом белькотіла Аріадна.

— З Днем народження! — вигукнула Марта.

Вона підкинула вгору кульки, і вони попадали на підлогу по всій кімнаті. Швидко глянувши на календар на стіні, до Арії нарешті дійшло. Справді, сьогодні її День народження. Їй вісімнадцять. Аріадна чекала на цей день, а в результаті геть про нього забула. Але пам’ятав Фелікс.

— Дякую вам… Так приємно! — Доброславська аж розчулилась. — Коли ви встигли приготуватись?

— Прокинулись о п’ятій, ось і встигли, — відповіла Марта.

— Я взагалі не хотів будити Марту, але, на жаль, готувати погано вмію, — виправдався Фелікс.

— Я вас обожнюю!

Аріадна обійняла юнака і дівчинку. Це був дійсно сюрприз для неї. Доброславська досить іронічно ставилась до такого способу залицяння, як сніданок у постіль, вважаючи за банальщину. Але, отримавши подібний подарунок, просто не йняла себе від щастя. Вона звичайна дівчина, яка бажає принаймні краплю романтики, хоча іноді цурається її.

Виявляється, про її День народження знали не тільки Фелікс і Марта. Не встигла Аріадна навіть свій сніданок доїсти, як до них завітали Лука і Лев. З порогу вони засипали привітаннями іменинницю. Вона розгублено побігла на кухню, аби по-швидкому накрити стіл. Але, як на зло, холодильник виявився порожнім.

— Ви мене вибачте, я геть забула про сьогодні, — квапливо виправдовувалась дівчина. — Я зараз до магазину збігаю і щось приготую…

— Ще встигнеш, — відмахнувся Лев. — Лука потерпить, а я все одно ненадовго.

— Чому? Затримайтесь принаймні на дві годинки. Я дуже швиденько, Леве!

— Я не можу затриматись, бо в мене сьогодні в лікарні дві операції за розкладом. Ось, тримай.

Лев вручив Аріадні доволі важкий пакунок, який вона ледве змогла втримати в руках. Розгорнувши його, дівчина виявила п’ять грубих книжок, мало не енциклопедій, з хімії, біології, анатомії та медицини.

— Те, що ти, вважай, поступила в мед, добре, — сказав Лев. — Але коли почнеш навчатися, то викладачі швидко виявлять порожнечу у твоїй голові стосовно необхідних знань зі школи. Ти ж не здавала ні хімію, ні біологію.

— В мене й оцінки з цих предметів не дуже, — зітхнула важко Арія.

— Ось-ось. Тому це все щоб вивчила до першого вересня!

— Знущаєтесь?! — нила дівчина. — Це неможливо!

— А ти вивчи! Не підводь мене, якщо хочеш в моїй лікарні працювати!

З таким розкладом справ Аріадна вже починала сумніватись, чи дійсно вона цього хоче. Але Фелікс заспокоїв її тим, що допоможе, адже він добре знав не лише художню літературу.

Лев оглянув ребра Фелікса.

— Ну що, я тепер можу впевнено сказати, що ти повністю видужав, — промовив він, проводячи скануючим пристроєм вздовж грудної клітини юнака. — Ребра зрослися і загоїлися… Ти тепер знову здоровий.

— А хто там казав нещодавно, що в нього немає шансів? — протягнув єхидно Лука.

— Дивись, бо договоришся, Луко, — спокійно відповів Лев, не відволікаючись від огляду. — Чи хочеш, аби я перевірив твої легені?

— Не треба, — одразу сказав той.

— Зав’язував би ти з палінням, Луко, — порадив Лев. — Ти ж спортсмен, хоч і колишній. І так себе не бережеш.

— Ти також палиш.

— Але не в таких кінських дозах. У тебе по три пачки цигарок за день виходить.

— Я палю останні п’ять років… Це єдиний спосіб для мене забути деякі речі…

Аріадна і Фелікс перезирнулись. Неважко було здогадатись, що ця звичка в Луки з’явилась після смерті дружини. Марта, сидячи на колінах Луки, також сумно опустила голову. Вона знала про маму, а Лука про це навіть не здогадувався.

Лев зняв тугі бинти з торсу Фелікса. Юнак нарешті зміг дихати на повні груди.

— Свобода! — блаженно сказав він. — А то мені постійно повітря не вистачало.

— Дихай на здоров’я, я дозволяю, — промовив жартома Лев, неначе це він вилікував Фелікса.

Аріадна була щаслива бачити Фелікса повністю здоровим та змужнілим, яким завжди його знала. Це був для неї найкращий подарунок до Дня народження. Майже два тижні тому, коли Фелікс тільки-но потрапив до лікарні Лева, ніщо не обіцяло його одужання. Ба гірше, пророчилась швидка загибель. І хоч Аріадна не мала талісману, але трапилося диво, що повернулися її сили і допомогли поставити на ноги Фелікса.



Марина Кобзєва

Відредаговано: 23.08.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись