Кривавий місяць

Розмір шрифту: - +

День 1-ий - Святослав

День 1

Святослав сидів за столом и переглядав теки з паперами, Він Ніколи не подумав що робота в Карному розшуці така нудна. Він мріяв, что боротиметься з бандитами, а не перекладатиме папери з однієї теки в іншу. Але, чого можна було чекати від молодого и маленького Містечка з дивною назвою "Диво", та ще з таким контролем на вїзді, а тим більше для постійного перебування.  Місто виросло з однойменного хутора, який з'явився завдяки тому, що вартість житла в Києві зросла до нечуваних розмірів . А з приходом загадкового Олігарха, сина одного з олігархів минулого, хутір виріс у невелике містечко. І це за за якихось п'ять років, поки Святослав служив у війську. Варто віддати належне тому бізнесменові-олігарху, за свої власні гроші він збудував європейське містечко, для співробітників його Корпорації прямо в серці України. Таку собі невелику країну в країні. Де він був королем. Хоча офіційно тут все ж таки жили за законами України, присутність влади корпорації Лайтстар цього олігарха була чи не на кожному куті.

І знов цей дивний сон, молоденька дівчина на тлі закривавленої стіни, може варто прийняти раду лейтенанта Степаненко і познайомиться з якоюсь студенткою місцевого університету.

Грюкнули двері і вбіг сержант, по його обличчю було видно, що той сильно переляканий. Сержант був блідий, немов він побачив саму смерть.

- Там Там…

- сержант Павло Петренко, що з вами і що сталося, чорт забирай?

- Там ... Там ... труп!

- Який ще труп? Їх тут зроду не було ...

- Труп дівчини, без голови, в заброшці за стіною міста.

Мстислав накинув плащ, вже вечоріло і ставало прохолодно на вулиці, і вийшовши з кабінету нагальним ходом попрямував до виходу з управління. Сівши в службову "Шкоду" молодий капітан міліції відправився на місце злочину. "Заброшка" - це була покинута туберкульозна лікарня, улюблене місце побачень студентів і школярів до дивного. І така ось парочка і знайшла труп. По дорозі до місця злочину, Слава помітив що жителі Дива все такіж спокійні, як і завжди. Студенти гуляють вулицями, молоді матусі поспішають кудись зі своїми дітьми, кожен займається своєю справою.

 

Доїхавши до покинутої лікарні для психічно хворих, котру називали “заброшка” (вона була одним з попередніх проектів корпорації і її закрили ще до відкриття Дива), це було улюблене місце підлітків котрі ховались від камер нагляду.  Святослав, зауважив про себе що там вже стоїть машина швидкої, і місцевої газети. Журналісти приїхали раніше, ніж він - детектив карного розшуку, схоже хтось має занадто довгий язик. Святослав вийшов з машини і пройшов до лікарні, детектив побачив, як лейтенант Петро Степаненко, котрий приїхав трохи раніше вже допитував підлітків котрі знайшли труп.

Слава привітався з ним:

- Петро, ​​привіт, що тут?, - спитав детектив.

- Так, жмурик в морзі лікарні, до речі я не знав що тут був власний морг і він майже повністю зберігся майже неушкодженим. Якийсь виродок вбив і згвалтував дівчину, а потім засунув квіти їй в геніталії, а також зробив рану у вигляді хреста на грудях. Після цього він відрізав їй голову. Знайдемо цього покидька, я йому особисто відріжу яйця.

- Обережно з виразами, тут діти

(Пацан): Мусор, ми вже давно не діти. Так що попрошу ...

Слава похитав головою і пройшов до місця злочину, це дійсно був морг. Цікаво, що це за психічна лікарня, якщо в ній є свій морг. Тіло лежало на столі (на якому при необхідності труп миють), майже без крові, так що швидше за все її сюди перенесли. Крім квітів і хреста на грудях, була і ще одна деталь, на правій нозі була підв'язка в якій було кілька доларових купюр. І це було все що було у неї з одягу. Поруч спалахнув спалах фотокамери.

Слава повернувся і використовуючи силу відібрав у чоловіка фотоапарат

- Заберете завтра, в дільниці, - сказав він журналісту котрий робив фото.

Після того як Слава видворив фотографа на вулицю,  він ретельніше оглянув морг, з одного боку стояли камери для зберігання трупів, вони були порожні. Щоправда, одну з секцій так і не вдалося відкрити, на що наш герой подумав що візьме інструменти і відкриє її пізніше. З іншого боку була піч, подумав детектив побачивши обвуглену дверку, судячи з усього там спалювалися трупи.

На вигляд жертві було років 15-18, правда точніше можна буде сказати після детального обстеження. Мстислав і оперативники разом обстежили територію і таки знайшли місце де було багато крові. Правда, голови там все також не було. А отже з'ясувати особу потерпілої було неможливо без днк аналізу.

Тіло забрали і доставили у відділок. Проте як виявилось до серйозного злочину відділ був не готовий, в них не було ані профайлера, ані судмедексперта. І якщо з останнім може допомогти штучний інтелект, то для першого потрібен хороший психолог. З такою сумною думкую хлопець повернувся до відділку.

Святослав набрав номер керівника управління, тобто свого босса.

 

- Орися Миколаївна, добрий день

- Святослав Євгенович, слухаю вас

- Пані Полковник, у нас тут маньяк завівся, нам потрібна допомога фахівців з області.

- Хлопче, на жаль там була чітка команда "зверху" щоб вам не допомагати ні в яких справах.

- Але чому?

- У Олігарха якісь тьорки з президентом

- Що мені робити, у нас немає суду-медексперта навіть, та й людей у ​​відділі у мене немає.
- Я про це в курсі, якщо ти забув, я тут довше аніж ти, я подзвоню в нашу поліклініку може вони дадуть когось в допомогу

- Дякую.

 

Святослав не встиг покласти трубку, як до кабінету увірвалися кілька людей в чорних костюмах і стали по обидва боки входу.

- Хто ви?

У двері увійшов ще один чоловік, в дорогий шовковій сорочці та чорних окулярах. Він був одного віку зі Святославом, світле русяве волося, стильна борідка.



Trinn

Відредаговано: 23.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись