Кривавий місяць

Розмір шрифту: - +

День 2-ий

День 2-ий.

 

На наступний день до відділку зателефонували з приватного жіночого колледжу :

  • Ми дзвонимо щодо даних по ДНК, довідались кому належить тіло. Ми вислали анкету вам у “телеграм”.

  • Еллі, відкрий “телеграм” і виведи повідомлення на робочий монітор.

Святослав швидко переглянув анкету

На нього дивилася руда дівчина котра посміхалась на фото. Отже її голову нам доведеться шукати, - подумав Святослав.

  • Анжеліка Малютенко, 17 років, 3 курс коледжу направлення мистецтво та культура, вчиться задовільно бо багато пропускає занять. Загалом розумна і талановита дівчина, - почув по той бік навушника Святослав.

  • Я через годину до вас приїду, відповів детектив представнику коледжу.

Хлопець взяв службову машину. Це був новий електрокар Старлайт ЗАЗ-Нептун, наказавши автопілоту їхати до коледжу, Святослав вирішив передивитись профіль в соц.мережах дівчини:

  • На перший погляд це була нормальна дівчина, купа 3д фоток з подругами, з кінотеатру, з пленеру на природі, поцілунки з подругою. Ось вона кружляє посеред місцевого парку зі щасливою посмішкою. Що за нелюд міг так жорстоко вбити її? Проте було одне але - жодної фотки родичів і фотки хлопця немає, хоча може вона лезбійка, - подумав детектив, - треба перевірити фоловерів, вбивство на сексуальному підгрунті, можливо він один з них.

Автомобіль зупинився перед воротами школи, навколо бігали дівчата. Вже була доволі тепла весняна погода і сукні були вже доволі відкритими. Автомобіль зупинився. Детектив вийшов з авто і пройшов за ворота.

  • Пане, це жіночий колледж, чоловікам в будні дні сюди не можна - почув він голос. Носієм цього голосу була дівчина з двома хвостиками, та зеленими очима. Святославу здалося що він її десь бачив.

  • Ви приїхали подивитись наші вже відкриті ніжки, та короткі спіднички,- продовжила студентка, з визовом дивлячись в очі детективу. Проте коли дівчина побачила емблему Національної поліції, вона очі відвела.

  • Ви коп? Щось сталося?, - трохи зніяковівши з того що вона провела словесну атаку на поліцейського, спитала студентка.

  • У вас красиві ніжки, але дійсно щось сталося і я приїхав не за цим.

Почервонівши дівчина спитала, - “ Може мені якось вам допомогти?”

  • Проведи мене до вашого директора.

  • То йдіть за мною, - дівчина попрямувала в сторону будівлі коледжу дівчина.

  • Мене доречі зовуть Іра, хтось з наших набешкетував, розкажіть що сталось.

Святослав подумав, може дівчина зможе йому допомогти, - “Ти носиш лінзи доданої реальності?”.

  • Так, - відповіла Іра. Тим часом, зайшовши до будівлі, вони повернули до правого коридору.

  • Може ти знайома з цією дівчиною?, - перед очей Іри з`явилось фото забитої дівчини.

  • Так, це Анжеліка… вона щось накоїла, вона хороша… просто треба ще оплачувати навчання молодшого брата. Ось, доречі ми прийшли.

Постукавши у двері, хлопець почув жіночий голос - “Відчинено, заходьте”
За столом сиділа молода жінка, років 30-35, хоча чесно, виходячи з її статури вона більш походила на студентку.

  • Доброго дня пане…, - жінка побачила емблему національної поліції, - ви пан Святослав з карного розшуку, щодо Анжеліки?

  • Так, пані…

  • Світлана, я чомусь забула сказати вам своє ім`я коли ми з вами розмовляли по телефону. (звісно вже давно ніхто не розмовляв через телефон, розмовляли через різні комунікатори, проте вираз і досі використовувався)

  • Тоді, приємно познайомитись пані Світлана… хоча, що тут приємного - ми знайшли тіло однієї з ваших студенток, - відповів Святослав

  • Анжеліки? Бідна дівчина… жах. Знаєте хто її вбив?

  • Поки що ні, нам потрібно взнати коло її друзів та розпитати їх.

  • Звісно, хоча вона прогулювала багато але вона була товариською дівчиною, мені здається. Вам краще спитати в її 11Б. Ви сповістите її батьків та брата?

  • Так.

  • Пані Світлано, може у неї були конфлікти з кимось з викладачів?

  • Не чула… Я вам завантажу на комунікатор усю інформацію котра в нас є.

  • Дякую, пані Світлано.

  • Можете називати мене без пані… я ж не ваша директриса і різниця у віці у нас мабуть невелика.

Жінка ніби невзначай торкнулась руки хлопця.

  • Вибачте, у мене справа, - відсакнувся Святослав і вийшов у двері.

Іра стояла і ревіла біля дверей. Побачивши детектива вона кинулась йому на груди. В очах хлопця на якийсь момент відобразився подив, але в наступний момент погляд потеплішав, - “Вона була твоєю подругою?”  

  • Угу, - крізь сльози прошепотіла дівчина

Тут Святослав пригадав фото на якій Анжеліка цілувалась з іншою дівчиною, це була Іра, просто тоді у неї не було хвостиків.

Мимоволі руки хлопця піднялись і лягли на спину дівчини і він сильно притиск її до себе. У Святослава була сестра і тому він обійняв студентку котра втратила свою подругу.

  • Ти не знаєш, чи був у неї хлопець чи коханець, - спитав детектив.

  • Ні… їй набридли чоловіки і якби не брат...

  • Чому вони їй набридли?

  • Ну...вона...емм… підробляла на навчання собі та брату.

  • Тобто, вона була повією?



Trinn

Відредаговано: 23.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись