Кривавий Титан

Розмір шрифту: - +

Німих закон.

12.06.2124

17:43

 

- Чомусь ти такою спокійною стала, - з байдужим виразом на обличчі помітив Томас.

Вони з Валькірією сиділи на кухні. Естер палила цигарку, опершись ліктями об стіл. Лівою рукою вона притримувала голову.

Силові обладунки були покинуті в очисних контейнерах. Вона ж сиділа в одній неосорочці. Нарешті Естер підняла сіре око, зазирнула ним у неглибокі, зовсім молоді карі колодязі, коротке біле волосся кололося, якщо на нього подивитись.

Томас, новий напарник, сидів рівнесенько, руки на колінах. Час від часу він поправляв сіру краватку. Очі спокійно, повільно водили по кімнаті, дивилися на блакитно-сиве волосся Естер.

Нарешті Валькірія відповіла агентові ВБЦТ:

- Заспокоїлась, щоб усвідомити те, що відбулося. Заспокоїлась, щоб зрозуміти, як мені потрібно діяти далі. – Жінка струсила попіл на стіл. – Як довго нам ще чекати інструкцій від Куратора?

- Ти вважаєш, що з їх допомогою відшукаєш мисливця за головами? Він же знищив чіп дистанційного керування, - нагадав Томас. – Навіть коли Куратор надішле мені інструкції, ми діятимемо лише так, як там буде вказано. Якщо порятунку необачного хлопця не буде в списку завдань, то, відповідно, ми не підемо на його пошуки. До того ж, мисливець цього і чекає. Малого він не з проста викрав, щоб заволодіти твоєю увагою, твоїми думками. Ти і досі не розумієш ситуацію.

- Я все добре розумію, - Валькірія видихнула темно-сірим димом в його сторону, сховавшись на мить від карих очей. – Не будеш мені допомагати – силою заберу інформацію та сама направлюсь за Яном.

- Це ми ще подивимось, - він навмисно посунув ліву сторону піджака так, щоб Естер побачила кобуру. – Я буду готовий до твоїх вибриків. І хоч звільнити тебе запропонував Куратору я, то і ліквідувати доведеться мені. Але ти завжди не дивишся на ті умови, що ховаються за сценою твого маленького театру – Куратор ще не надіслав інструкцій, нам ще нічого не відомо. То ж, пали собі цигарки, обмірковуй і не нервуй.

Естер підвелась, не дивлячись на Томаса, підійшла до вікна, відчинила його та викинула недопалок. Вона просмикнулась сірим оком по неприємно-яскравим голограмам, тисячам неонових ламп. Валькірія помітила, чогось не вистачає у цій картині – дронів-спостерігачів. Естер дістала ще одну цигарку з іскрою, схопила її губами та затягнулась. Вона промовила питання, адресоване напарнику, але не дивилась на нього:

- Хто був оператором тих дронів, які стежили за мною?

- Не здогадуєшся? – хмикнув Томас.

- І як воно? Стежити за мною, підслуховувати мої розмови? Ти наглядав і день, і ніч?

- З приводу спостережень: це моя робота, я ніяк не був зацікавлений твоїм особистим простором більше, ніж мені було потрібно. Розмови фільтрувались; дрони автоматично відсіювали розмови, в яких пригадувалося про аванпост та чорну скриньку. І вони працювали вночі автономно. Мені теж потрібен відпочинок. Я не робот.

- Про моє минуле ти знаєш взагалі все, вірно? – Валькірія вперлась плечем у стіну, дивилась на нетрі та пускала лінивий дим.

- Було б безглуздо з нашої сторони чогось не знати про тебе. Хоча і це тобі теж відомо, ти ж працювала у поліції, збиралася вступати у ряди ВБЦТ, але по якимось містичним обставинам вирішила, що у Гільдії найманців, а саме у Гавані, тобі буде краще. Не розповіси, як їм вдалося тебе завербувати у Валькірії? Чого вони такого тобі розповіли, що ти так швидко покинула ряди захисників закону та порядку на Землі?

- Це моя невеличка таємниця, Томе. – Естер знову подивилась у його карі очі, нічого, крім туманних земель таємничого флегматика, не було видно. – Ти ж не ділишся зі мною таємницями так, як би мені хотілось, тому і я не буду.

- Цілком виправдано.

Вони замовкли. Тихо палила собі Валькірія, байдуже очікував інструкцій Томас. Недопалок вилетів у вікно. Естер сіла за стіл. Мовчання тривало три хвилини, поки агент ВБЦТ не порушив його:

- Чому пов’язку носиш? Навіщо ховаєш кібернетичне око?

- Мені приємніше дивитись на себе у дзеркало, коли там немає нічого неприродного, механічного з яскраво-синім вічком. Я його застосовую лише під час бойових операцій або, коли моєму життю щось загрожує. А чому питаєш?

- Дивним здалося для мене, коли ти після медичного огляду вимагала, щоб тобі повернули твою шкіряну пов’язку. Зазвичай заборонено ув’язненим щось приносити з собою у білі камери, але я дозволив зробити виключення.

- Ти чомусь забагато люб’язний до мене. Спочатку ти робиш виключення для моєї пов’язки, потім мене пропонуєш звільнити Кураторові. З чого б це?

- Ніякої симпатії немає тут, Естер. Ти раніше працювала у поліції, ти була другим помічником капітана “Блакитного спису”. Я швидко прийшов до виводів, що саме ти будеш ідеальним кандидатом з числа вашої банди, щоб допомогти мені у пошуках чорної скриньки.

- Отже так… Зрозуміло, Томасе. У мене є до тебе питання. Цей пістолет під піджаком – твоя єдина зброя?



Demolition

Відредаговано: 23.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись