Ksenia koll'arco або Гра Ксю 2 Любов Vs Мета, Round 2

Розмір шрифту: - +

Глава 1. Точка відліку Київ: нові друзі та суперники!

Та де ж ця двісті тридцять четверта... — дівчина в легкому світло-синьому платтячку років сімнадцяти бігла по коридору.

Вона дивилася на нумерацію і розуміла, що ось-ось має бути її аудиторія.

Двісті тридцять восьма... Двісті тридцять сьома... Поворот і... — дівчина раптово зупинилася.

Порожній коридор привів її в глухий кут. Тут була ще одна аудиторія, двісті тридцять шоста, а біля неї — величезне вікно з широким підвіконням, на якому сидів високий шатен в навушниках і з партитурою у руках. Одягнений він був у чорні штани і білу незаправлену сорочку з коротким рукавом.

Виглядав хлопець досить стильно і, напевно, був популярний у дівчат-одногрупниць... Саме так подумала Ксю, аж раптом його пальці почали бігати по партитурі ніби по піаніно. Хлопець був настільки зосереджений на віртуальній грі, що і зовсім не помітив появи Ксю.

Ксю посміхнулася і вже зробила-було крок назад, як раптом її телефон видав гучний сигнал приходу нового повідомлення.

Зелені очі відірвалися від партитури і відразу ж подивилися на дівчину. У той же час шатен спустив навушники з вух на шию.

— Ем... Прости якщо завадила! — швидко сказала дівчина. — Я першокурсниця зі скрипкового відділення, шукаю двісті тридцять четверту аудиторію...

— Вона з іншого боку. — спокійно сказав хлопець.

Там же є щось на кшталт таблички, в якій написано, що в деякі аудиторії потрібно через третій поверх йти. Як можна було прийти сюди... — хлопець ще раз оглянув дівчинку.

Красиві пишні кучерики, але занадто дитяче обличчя. — тут же оцінив він її, опускаючи погляд нижче. — Та й фігурка все ще дитяча, а не жіноча...

— Блін... — дівчина зітхнула. — Я там вже була... І не знайшла.

— Так до тих аудиторій тільки через третій поверх можна потрапити.

— Що за лабіринти... — шатенка забавно насупилася.

Хлопець тим часом встав з вікна.

— Так і бути, проведу тебе, а то точно загубишся.

— Дякую. — дівчина усміхнулася. — Мене звати Ксю.

— Максим. — хлопець пішов по коридору назад до сходів.

— Ти другокурсник? На якому відділенні вчишся? — Ксю порівнялася з хлопцем і зацікавлено його розглядала.

— Третьокурсник. Фортепіано. — коротко відповів Максим, коли вони вже підійшли до сходів.

Дівчина все так само не відставала від хлопця. 

Вони піднялися на третій поверх, потім зробили коло коридорами і знайшли чергові сходи.

— Майже прийшли.

— Таке враження, що цей лабіринт — це ще один іспит… — пробурмотіла дівчина. — Типу щоб прийшли лише ті найнаполегливіші… 

Хлопець на ці слова усміхнувся, але нічого не відповів. 

Спустившись на один поверх, вони знову опинилися в коридорі. І одразу ж прямо перед ними відкрилися двері однієї з аудиторій і звідти почали виходити люди. Там була і Настя, подруга Ксю ще з десятирічки, та Денис з Арсенієм, її давні суперники.

— Ксю, йди сюди! — крикнула Настя.

За Настею виходила жінка років сорока. Суворого виду і з пучком на голові.

Вона несхвально глянула на Ксю.

— Дякую... — тихо подякувала дівчина Максу і відразу ж побігла до Насті.

— Максим? — запримітила хлопця викладачка.

— Діана Олегівна, здрастуйте! — хлопець підійшов до викладача.

— У тебе немає пар? Мій акомпаніатор, як виявилося, ще не повернувся з Гданська. Буде тільки через чотири дні!... — жінка з надією подивилася на хлопця.

— Хочете, щоб я допоміг?

— Це було б прекрасно. — жінка знову посміхнулася. — Потрібно прослухати всіх вісьмох, що за мною. 

— Невже вам дали так багато першокурсників?

— Ні. Моїх тут, як і належить, п'ятеро... А ще троє Міланіних. Але вона з Дімою своїм все ще на гастролях. Приїдуть тільки у кінці місяця. — жінка зітхнула.

— З Дімою?... Зрозуміло. — хлопець по доброму посміхнувся. — В такому разі, я із задоволенням допоможу вам на цьому тижні.

— От і чудово! — добре обличчя знову стало суворим і тепер жінка звернулася до скрипалів-першокурсників. — Зараз підемо в клас. Буду слухати ті твори, які ви готували до вступу. Вам пощастило, що вашим першим акомпаніатором в консерваторії стане саме Максим, адже він найтитулованіший студент з відділення фортепіано, лауреат безлічі конкурсів, кращий молодий піаніст України і один з кращих в Європі. Йому вже багато разів пропонували перевестись в Німеччину та Італію, але він вирішив їздити туди тільки за обміном, тим самим залишаючись студентом консерваторії.



Холод Влада

Відредаговано: 02.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись