Лабіринт між двох світів

Розмір шрифту: - +

2 Розділ - Вирішальний крок

Коли вони зайшли в кабінет, вони здивувалися як його можна занедбати. Кабінет був заставлений всяким непотребом, пошарпані й обдерті шпалери, і чимось замурзаний килим. Коло вікна стояв великий круглий стіл на якому лежали папери, а коло вазона стояв старий комп'ютер дівчата подумали як він іще працює. Коло стіни стояв старий пошарпаний диван, на нього директриса запропонувала сісти дівчатам.
-От бачиш, вона дізналася про твою втечу,-вичитувала Іванну сестра.
-Але, але...
-Нема жодного «але», я тебе перед нею захищати не буду,-заприсяглася вона.
«Недуже й треба»,-обурилася Іванна.
-Ось ви де! Радісна звістка вам знайшли ще одну кандидатуру у названу матір.
Де ж вона була радісна дівчатам. Ними те й робили, що передавали з однієї родини в іншу, навіть нічогісінько про неї не знаючи. І завжди це закінчувалося фіаско. Одні батьки були божевільні, інші просто не звертали на них увагу. А були й такі, що брали їх як посіпак.
Але завдяки хитрості Ярини, сестри від них тікали. Тому ця звістка лише спаскудила їм настрій.
-І де там вона добра, ви хоч провірили хто вона. А то мені прибирати після вісімсот котів не хочеться,-буркнула Ярина.
-Річ і не про тебе. Беруть лише Іванну.
-Що?!-сказали сестри в один голос.
-Я не дозволю щоб сестра була там сама,-запротестувала Ярина.
-Ярино, ходім зі мною, а ти Іванно до себе!-сказала директриса і дівчина як і небула.

***

Ярина пішла з директрисею в сад, хоча й садом це назвати неможна. Кругом були лише пожовклі квіти і трава, посохлі, ледь стоячі дерева.
-Ярино!-почала розмову директриса.-Думаю ти розумієш, що відгуки твоїх названих батьків, всі проти тебе.
-Мене це не хвилює,-обізвалася дівчина.
-Дарма, бо всі хочуть собі слухняну і працьовиту дівчину кожним роком дітям все важче знайти батьків, бо діти ростуть.
Ярина це чудово знала таки ж знала що в них з сестрою вже немає шансу. Та ж сама Ада ще два роки назад була привітною блондинкою, а зараз як їй стукнуло 15,вона зрозуміла її вже не візьмуть.
-Так ось,-продовжила Матильда Сергіївна.-В тебе вже нема шансів з такою репутацією!-наче оголосила вирок, сказала вона.-Але твоя сестра ще має шанс.
-А якщо ця жінка божевільна, або взагалі вбивця,-розгнівалася дівчина.
-Ти просто не хочеш зрозуміти їй це потрібна ти не нав’язуй їй свою думку.
Ярина нав'язує Іванні свою думку!!!Та бути цього не може. Бо скільки вона себе пам’ятала, Ярина була "старша», завжди приймала важливі рішенні завжди її, вони втікали від тих названих батьків.
-Зрозумій, їй потрібна мама, думаєш я не знаю про витівки Ади?-виводячи з трансу Ярину, сказала Матильда.
-І чогось нічого не робите,-почала вигострювати її дівчина
-Життя в притулку не для Іванни, знай про це!
Почалась незручна мовчанка в Ярини на очі навернулися сльози, вона зрозуміла виходу немає. Але якщо ця жінка буде жахлива, а Іванна не втече. І як їй про це сказати.
-То ти згодна?-дратівливо спитала директриса.
-Так…-трохи неточним тоном відповіла Ярина.
Дівчина пішла засмучена, але по дорозі в неї виник план, як можна Іванну забрати з тієї сім'ї.
-Ярино, про що ви говорили з Матильдою?-спитала в сестри Іванна, тим самим вивівши її із задуми.
-А! Що?!Де?!Коли?!-оговтувалась Ярина.
-Про що ти говорила з Матильдою?-повторила Іванна.
-Та так ні про що,-відповіла дівчина.

 



Ariadna

Відредаговано: 15.10.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись