Лакмусові папірці

живу

ніяк не вдається піднятися з ліжка –

ти зайняв абсолют мого часу.

тебе б смакувати якось... по-трішки,

та я хочу все і одразу.

милуюсь. тобі, безсумнівно, так личить

небритість, як бонус до вроди.

торкаюсь губами до твого обличчя,

цілуєш навзаєм. я зовсім не проти.

губиться час в споминаннях про щастя,

яке ти мені щодобово даруєш.

від світу усього ти зміг мене вкрасти.

тепер я живу, а не просто існую.