Леді Електра

Розмір шрифту: - +

Глава 3

Маркос показав мені їдальню, житловий корпус і бібліотеку. Так це ж цілий комплекс. В якому, до речі, було неймовірно красиво.

Залишався лише зал для тренувань, куди ми і попрямували. Величезне приміщення, в якому знаходилося багато людей. І це виглядало дивно. Десь миготіли блискавки, полум'я і торнадо. Стільки здібностей, від чого у мене стала крутитися голова.

- Дрейк, можеш підійти? - я не відразу помітила, що Маркос звертався до якогось хлопця.

Він, знехотя, підкорився. Цікаво, це його нормальна реакція чи то я така особлива?

- Дрейк, познайомся - це Вікторія. З сьогоднішнього дня вона є частиною нашої великої родини. - чоловік обернувся до мене. - А це хранитель тієї самої Леді, і твій вчитель, який несе за тебе відповідальність.

Хлопець зміряв мене презирливим поглядом. Ні, то таки я викликала цю реакцію.

- Дуже приємно. - пробурмотів Дрейк.

Сумніваюся, що він говорив правду. Аж надто незадоволене обличчя було.

- Прошу мене вибачити, але мені потрібно продовжити тренування.

- Почекай. - зупинив Маркос. - У мене є всі підстави вважати, що Торі полувольта. Правда, сили поки не проявилися. Так ось, я хочу, щоб ти допоміг їй освоїтися. Назвемо це моїм особистим проханням.

Навіть я зрозуміла, що суперечки марні. Тому, Дрейк лише коротко кинув на мене погляд і поспішив повернутися до тренування.

- У нього поганий характер. На початку, це здається жахливим. Але, потім ти звикнеш.

***

Маркос вів мене далі, показуючи все тут. Але, мої думки весь час поверталися до того, що це неймовірно дивно. Очевидно, що моя мати людина. А значить, вольтом є мій батько.

А це означає лише одне - він не кинув мене просто так. Від цього на душі відразу потепліло.

За розповідями Маркоса я зрозуміла, що діти від союзу вольта і людини народжуються вкрай рідко. Їхні стосунки взагалі знаходяться під своєрідною забороною. Вольта можна оголосити зрадником, що підлягає знищенню, якщо вони не відмовляться від звичайного партнера. Звичайно, були і винятки.

Діти від такого союзу навчаються з самого дитинства і вже з 12 років стають повноправними членами народу. Ось тільки упередженість буде переслідувати їх завжди. Якщо ж цього не трапляється, а вольт залишається - на їхню родину буде вестися полювання.

Я думаю, що батько не хотів такої долі для нас. Тому і пішов. Я не буду стверджувати, що це так. Але, така теорія має право на життя. Я вирішила, що з часом дізнаюся правду. У що б то не стало.

- Підемо, я покажу тобі кімнату, де ти будеш жити. - раптово вимовив Маркос.

- А можна відвідати Кіріна? - бачачи його не розуміючий погляд, я продовжила. - Дракон, я знаю, що він наляканий. Хочу переконатися, що все в порядку.

- Звісно. - посміхнувся чоловік. - Але, спочатку тобі варто подивитися на свій новий дім.

 



Анна-Марія

Відредаговано: 29.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись