Леді Електра

Розмір шрифту: - +

Глава 14

- Вікторія, ти в порядку? - до мене підбіг батько, що зпригнув зі спини Кіріна.

Я кивнула. Слідом на землю опусиивчя Дрейка і ще троє хлопців та дівчина. Тепер в нас є шанс.

Демони, ніби прокинувшись від сну, кинулись на нас. Та на цей раз сили були відносно рівними.

Не було часу думати, адже я не хотіла ще когось втратити.

Коли вже демонів стало менше, краєм ока я помітила, що Еліза збирається втекти. Кивнувши на німе питання Дрейка, я кинулася до неї. Зараз дівчина виглядала переляканою. Її крила тріпотіли.

- Кудись зібралася? - посміхнулася я. - А вечірка то тільки почалась.

Вона перевела погляд на блискавки в моїх руках.

- З усім доводиться розбиратися самостійно. - вона витягнула меч і напала.

І як я раніше не розгледіла в ній жорстокість? Та ми і не були занадто близькі. Просто сусідки по кімнаті. Та все ж, я їй довіряла. Як виявилося, даремно.

Я відбивала її удари, та підготовка Елізи була кращою за мою. Єдине, що мене рятувало, це магія.

Повільно, навколо нас все стихло. Та ніхто не поспішав втрутитися. Це була лише моя війна.

В мене закінчувалися сили. Розуміючи, що цей бій мені не виграти, я в останнє поглянула на своїх близьких. На обличчі батька відобразилась біль та страх втратити свою єдину дитину.

А от Дрейк... Його тримали двоє хлопців, інакше він би вже давно вирвався. Тільки зараз я зрозуміла - вони хотіли мені допомогти, та їх дещо не пускало.

- Окрім крил, - пояснила Еліза з усмішкою. - я володію силовим полем. Корисний дар.

Її насмішка взбісила мене.

- І це велика Леді? До чого ж усе просто. А як чудово вбити тебе на очах власного батька і хлопця, що так щиро тебе кохає.

Я не маю право здатися. Зібравши останні сили, я створила ще дві блискавки, які поміняли колір. Тепер вони голубі.

Краєм ока я побачила, що Кірін теж змінив колір. Невже ми настільки пов'язані?

- Тобі мене не перемогти. - прошипіла я, кидаючи в неї блискавке.

Світ розірвався блакитним світлом. Та в цей раз все швидко закінчилось. Еліза лежала на землі, не в силах піднятись. Та все ще жива. Я повільно підійшла до неї.

Силове поле спало, і поряд стояв батько та Дрейк.

- Добий мене. - прошепотіла вона. - Або ти, або я - хтось один має загинути. Якщо виживу заоаз, то не полишу спроб знищити тебе. 

Я створила ще одну блискавку. Та, поглянувши в її очі, не змогла цього зробити. Якою вона б не була, Еліза людина. І вбити її...

Ким же я тоді стану? Невже це завжди буде так важко? 

Поки я думала, величезна блискавка вдарила з неба та пронизила сердце дівчини. Тепер вона закрила очі навічно. 

І це зробила не я. Саме Дрейк вирішив з усім покінчити. 



Анна-Марія

Відредаговано: 29.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись