Легенди Голосіївського лісу

Розмір шрифту: - +

Легенда 12. ОЗЕРО ДІДОРІВКА

Місцевість:  Каскад Дідорівських озер.

Об'єкт: Перше найстаріше найдовше озеро. Площа 25147 м2, довжина 335 м.

 

Скільки не кажи, що саме в тій чи в іншій точці сходяться всі історичні лінії чи об'єкти легенд, та Дідорівка серед місцевих полюсів містики й таємниць займає почесне місце.

Це найдовше озеро з каскаду, нанизаного на Голосіївський струмок, наче блакитні намистини на нитку. Можна сперечатися, яке озеро гарніше, яке більше і в якому вода чистіша. Що важливо, Дідорівка — найстаріше з тутешніх озер, перше в каскаді. Що вода тече з неї до інших озер, то безперечно. Невідомо, чи був викопаний котлован площею понад 25 тисяч квадратних метрів штучно, чи люди тільки доклали руку до розширення природного озера? Або вся Дідорівка, схожа на вишуканий слід лівого черевичка якоїсь велетки виникла природним шляхом?

Хто знає. Мають ще роботу майбутні дослідники Голосіївських таємниць!

В чому поки нема сумнівів, це в тому, що озеро старіше за селище, що стояло колись на його берегах. Що селище те старіше за 200 років, і що ім'я "Дідорівка" — молодше озеро отримало від селища у спадок.

Так само більш-менш достовірно, що сусідні озера — штучні ставки, розділені дамбами, молодші від Дідорівки й ведуть свій родовід від заснування Голосіївського скиту в 17-му сторіччі. Тож принаймні останні 400 років слід від "черевичка" красується посеред Голосіїва. Зважаючи, що сам ліс веде свій підтверджений свідками літопис лише 500 років...

Коли є лісовик Дід Ор, покровитель тутешнього лісу, то Дідорівку можна сміливо назвати "бабусею Голосіїва". Хоча й отримала вона своє ім'я від рідного селища Діда Ора, та була тут раніше за нього і заслуговує не меншої шани в історії!

Молодиться "бабуся", приховує свій справжній вік. Обмежимося останніми сторіччями, адже нас найбільше хвилює сучасне значення найстарішого озера.

Що ж, Дідорівка — популярне місце відпочинку. Люди оточують її береги невеличкими забудовами: кафе, альтанками, парковками для машин, спортивними майданчиками, зберігаючи поки що самобутність дикого озера.

Щороку сюди прилітає багато качок. Тут живуть болотні черепахи, вужі, водяні курочки, качки-лиски. Мілиною повзають раки — живе свідчення якості води у Дідорівці. Так само, як соми, раки чистять озеро і не стануть жити в мертвій воді.

Стосовно містики, Дідорівка з тих озер, які називають бездонними. Як і сховане в лісовій гущавині, з боку від проїжджих доріг, Мавчине озеро, на місці колишнього піщаного кар'єру.

Начебто глибина та шир невелика, проте переплисти Дідорівку дуже важко і запливати на глибину небезпечно. На жаль, іноді людям здається, що їм і море по коліно, не те що якесь озерце! Ігноруючи попередження, що рятувальної станції на озері немає, а небезпека потонути є, плавці повинні самостійно усвідомлювати ризик. І відповідальність за гру із озером тільки на них.

На Дідорівці відбувається чимало нещасних випадків. І згодом тіла потонулих важко знайти. Немов би кудись провалюються.

Але ж озеро нешироке, неглибоке... Нехай і довге, більше 333 метрів, та обнишпорити його водолазам, здавалося б, не так складно.

Половину нещасних випадків можна пояснити холодними донними течіями. Озеро наповнюється джерелами. Тож у ньому є ділянки дуже холодної "ключової" води. Перепад температур викликає судоми, від того ж джерельного холоду утворюються донні течії та водоверті. Озеро затягує необережних.

Та озер в Голосіївському лісі й околицях стільки, що мимоволі виникає здивування. Більшість місцевих озер наповнюється донними джерелами. Є серед них ті, що набагато ширші за Дідорівку, та вважаються більш безпечними. Потопають в них не так часто. На каскаді таких самих джерельних озер у парку Феофанія, принаймні останні 30 років, взагалі не було жодного нещасного випадку.

Адже не гірське озеро Дідорівка, не настільки бурхливе й холодне, які бувають, а скоріше, оманливо ласкаве. Тихе, "пляжне".

За легендою на дні озера відкриваються коловороти. Невеличкі зсуви простору й часу, якими славиться Голосіїво. Старожили, ті, хто покинув Приозерне селище і пішов звідси, розчинившись у історії, знали про те. Хоч би хто втратив тут цей водяний "черевичок", та лежить він тут невипадково.

З давніх-давен знали люди у навколишніх селищах, що перепливати Дідорівку найкраще човном. І сьогодні там є станція водних велосипедів. Щоб хтось пішов під воду разом із транспортом, або злі русалки, не боячись свідків, вистрибували і нахабно топили тих, хто катається на човнах, того не було!

Уникнути прокляття відомого місця майже завжди дуже легко: не підставлятися.

Проте Дідорівка завжди вабила своєю таємницею і недоступністю. Особливо молодь.

Люди мудрі розуміли, що заборона і страх не завжди вбережуть. Як відбити бажання перейти заборонену грань? Коли хочеться випробувати свої сили! Викликати древнє прокляття на двобій!

Мудреці вигадали, як боротися із такою спокусою. І ввели для молоді звичай перелітати озеро!

Тричі на рік, посеред сезону, а іноді тільки навесні, після Великодня, влаштовувалися на берегах Дідорівки великі гуляння. Всі охочі в ці дні, крім традиційних хороводів та стрибків через вогнище, могли перестрибнути озеро!



Эллин Крыж

Відредаговано: 29.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись