Єлень: Пряжа долі

Розмір шрифту: - +

Глава 9

– Локі, у мене затримка кілька днів, – Єлень металася по кімнаті. – Ні, не так. Як же краще йому сказати? А може, взагалі не говорити? – вона зупинилася, переводячи дихання. – Ні, він повинен знати, – дівчина продовжувала бігати по кімнаті. – А може, це звичайна затримка? Таке ж буває. Може, почекати кілька днів? А якщо все ж вагітна? Що тоді? – вона сіла в крісло, простягнувши ноги і відкинувшись на його спинку. –Хоча, чого мені боятися? Адже він сам говорив, що хоче дітей. Може, це й на краще?
Двері відчинилися і до покоїв увійшов принц.
– Тебе не було на заняттях. Все добре? Ти не захворіла? – Локі стривожено дивився на кохану.
– Я... – Єлень не знала, що йому відповісти. – У мене голова розколюється. Напевно, це через погоду, – вона обхопила голову руками, намагаючись показати, що їй дуже боляче.
– Акторка з тебе, як з мене танцівниця, – помітив бог і, підсунувши друге крісло, сів навпроти неї. – Що трапилося? – його смарагдові очі дивилися прямо в душу.
– Локі, тільки не лякайся, – він обдарував дівчину нерозуміючим поглядом, – можливо, я ношу під серцем твою дитину. Але це ще не точно.
Запізно. Локі підхопився зі свого місця і почав міряти кроками кімнату.
– Це ж чудово! Я стану батьком! – з його обличчя не сходила ідіотська посмішка. У цей час він дратував Єлень.
– Локі! – вона окликнула його, коли їй набридло спостерігати за цим балаганом. – Я ж кажу тобі, що це не точно. У мене звичайна затримка.
– А що, як не звичайна? А що, як ти й справді вагітна? – він перестав міряти кімнату кроками і підійшов до Єлені.
– Зачекаємо тиждень. Якщо ... – вона запнулася. – Якщо нічого не станеться, тоді – я вагітна.
– Є спосіб дізнатися правду. Я за повитухою!
Принц рішуче попрямував до дверей.
– Локі, стій! – Єлень піднялася зі свого місця і встигла схопити його за рукав зеленого каптана. – Ні. Не роби цього.
– Чому?
– Якщо ти зараз покличеш повитуху, всі дізнаються, що між нами є зв’язок.
– А якщо у тебе живіт почне випирати, то ніхто про це не здогадається?
– А якщо я невагітна? А ти тільки галас здіймеш. Давай-но зачекаємо, – вона подивилася на нього благальним поглядом.
– Гаразд, – він важко зітхнув і відійшов від дверей.
– Ти й справді хочеш залишити цю дитину? – запитала вона.
– Єлень, нехай я і виглядаю на тридцять років, але насправді мені набагато більше, ніж ти думаєш. Звичайно ж, я хочу дітей.
– І тебе не бентежить той факт, що він буде від смертної?
– Ні.
– Але ж ти принц. Твої діти повинні бути чистокровними богами.
– Мені плювати на це. Головне, що вони будуть від жінки, яку я люблю всім серцем і душею, – він узяв її обличчя в свої холодні руки. Єлень не стала більше нічого говорити, а просто посміхнулася. – Я скажу вчителям, що ти погано себе почуваєш. Але тільки за однієї умови: ти повинна зіграти свою роль відмінно. Ти зрозуміла?
– Ти мене на «зрозуміла» не візьмеш. Я за «зрозуміла» вісім ходок по п’ятнадцять діб відбарабанювала.
Локі закотив очі.
– Я так розумію, хтось повернувся в колишнє русло.
– П’ятдесят на п’ятдесят, – вона широко посміхнулася і залізла під ковдру. – Сподіваюся, всі повірять в цю брехню.
– Коли за справу береться бог підступності – всі вірять.
Він поцілував смертну і пішов. Двері зачинилися, і все приміщення поринуло в тишу. Єлень лежала у ліжку і думала, чим би зайняти себе. «Потрібно зробити запис в щоденнику», – подумала вона і дістала з тумбочки біля ліжка блокнот і олівець.
«21 листопада: день звичайний. За вікном, як завжди, йде дощ. Локі каже, що така погода протримається до перших заморозків. Шкода. Мені хочеться сонця і тепла. Набридли ці сірі хмари. З новин більше нічого, крім того, що, можливо, я ношу дитину трикстера. Мені б хотілося, щоб все було саме так. Але я не впевнена, бо ще невідомо, чи це так. Я перебуваю тут, грубо кажучи, місяць. Як там мої рідні? Мені дуже кортить побачити їх. Розповісти їм про все, що зі мною сталося. Сказати, що я жива, що не варто мене ховати завчасно. Але, на жаль, це мрії, яким далеко до реальності».
Вона залишила блокнот на тумбочці, а сама сильніше закуталась у ковдру.
***
– О, Єлень, проходь! Бери зброю, і ми почнемо, – промовила Сіф.
– Сіф, я прийшла сказати, що не зможу з тобою тренуватися.
– Щось трапилося? Ти виглядаєш цілком здоровою.
Войовниця підозріло примружила очі. Єлень не могла сказати їй правду.
– Я ще не зовсім одужала. Не хочу підхопити знову болячку, – збрехала вона.
– Ну що ж, раз така справа, то лікуйся.
– Спасибі, Сіф. Я знала, що ти мене зрозумієш, – Єлень постаралася посміхнутися і вийшла з приміщення.
Вона повернулася в покої. Там на неї вже чекав Локі.
– Де ти була?
– Я ходила до Сіф. Сказала, що не зможу з нею тренуватися.
Вона підійшла ближче до принца. На його обличчі промайнула легка усмішка.
– Отже, ти вагітна.
– Від тебе нічого не приховати, – Локі поклав свою руку на її поки ще плоский живіт.
– Я хочу, щоб у нас народився син.
– А я віддаю це в руки хромосом.
– В руки чого? – перепитав чоловік, а в очах заграли великі знаки питання.
– Ну, хромосоми – Х і Y, – бог дивився на неї, як баран
на нові ворота. – Ясно. Доведеться пояснити. Ось, дивись, – вона взяла чистий аркуш паперу і перо з чорнильниці. – Ось, – Єлень намалювала коло, – припустимо, це яйцеклітина. Яйцеклітина – це гаплоїдні клітини, які мають одинарний набір хромосом, а кожна хромосома в таких клітинах представлена єдиною копією, а кожен ген – одним алелем.
Локі здивовано дивився на неї.
– Яйцеклітина – це жіноча статева клітина, від якої залежить – чи буде жінка мати дітей чи ні. Так зрозуміло? – той схвально кивнув. – Є ще й сперматозоїд – чоловіча статева клітина. – Єлень продовжувала схематично показувати Локі, що до чого. – При злитті цих двох статевих клітин відбувається запліднення. Після чого утворюється зигота. Через один або півтора дні зигота починає процес ділення. Через два дні вона закінчує перший етап поділу. Отримані дві клітини називаються бластомери, вони діляться, поступово зменшуючись, а зигота в розмірах залишається колишньою. На третій день з’являється ембріон. Він має від шести до восьми бластомерів. До речі, бластомери можуть сприяти зародженню близнюків. На четвертий день у ембріона є від десяти до шістнадцяти клітин. Починається процес ущільнення зародка. Тоді ж він потрапляє в матку.
– Матку?
– Це жіночий статевий орган, в якому розвивається ембріон.
– Тобто, матка виробляє ці яйцеклітини?
– Ні. Їх виробляють яєчники.
– Але як вони тоді потрапляють в матку?
– По маткових трубах. Так ось, в такий період, коли ембріон проходить через маткові труби, може трапиться позаматкова вагітність.
– Це як?
– Це коли зародок починає розвиватися в маткових трубах. Тобто, він не доходить до матки. У таких випадках вагітність переривають. Якщо ембріон потрапив у матку, він до семи днів може вільно переміщатися по ній, поки остаточно не зачепиться за її стінку. У цей період може пройти менструація, але потім в кров жінки потрапляє гормон вагітності, і тоді можна здавати аналізи на наявність цікавого положення.
– А до чого тут хромосоми?
– Від них залежить: буде це хлопчик чи дівчинка. Тобто, якщо більше жіночих хромосом – народиться дівчинка, якщо чоловічих – хлопчик. Це довгий ланцюжок ДНК, і вони містять тисячі генів. У наших статевих клітинах міститься двадцять три хромосоми, а в інших людських клітинах – по двадцять три пари хромосом. Одна – від батька, одна – від матері. Тобі все зрозуміло?
– Так. Але звідки ти це знаєш?
– З підручника анатомії. Просто люди люблять розкривати різні таємниці.
– Розкрий мені всі таємниці!
– А що мені за це буде?
– А що б ти хотіла?
– Дідько! Якби я знала, – вона замислилась. – Важко сказати.
– Ти знаєшся на такому, про що ми, аси, не знали, хоча живемо довше вас. А тут тобі складно придумати щось?
– Гей! Одна справа – розповісти тобі про те, що я зубрила, а зовсім інша – на ходу придумати щось. У такі моменти мозок завжди відключається.
– Я ж не змушую тебе саме зараз придумати щось. Коли тобі що-небудь буде потрібно – я завжди зможу тобі допомогти.
– Ну добре. Повірю тобі на слово.
– Ти вже снідала? Бо я готовий з’їсти все на світі.
– Ні.
– Тоді я скажу слугам, щоб принесли наш сніданок. – Локі попрямував до дверей і, відчинивши їх, наказав слугам принести сніданок. – Поки нам будуть нести нашу їжу, може, ти розкажеш ще що-небудь цікаве?
– Що ти хочеш почути? – менторським голосом промовила Єлень.
– Раз вже наша тема, я так розумію, має медичний характер, то розкажи мені про ваші методи лікування.
– Я у цьому не профі, але постараюся донести до тебе те, що знаю сама.
Вона зробила глибокий вдих і почала свою розповідь про земну медицину. Розповідь ця була середньої тривалості, так як Єлень і справді знала небагато. Але вона з точністю могла заявити, що у медалі – дві сторони.
– Виходить, ви платите за все? – запитав Локі, попиваючи вино.
– Так. Взагалі, люди дуже меркантильні. Вони не бачать всієї краси природи. У всьому шукають вигоду, не усвідомлюючи того, що їх жадібність їх же і погубить. Вирубка лісів заради грошей призведе до того, що на планеті не буде свіжого
повітря; сміття – яке з’являється через фабрики, які приносять гроші, – заповнює гектари землі. Землі, яку можна було б віддати під засадження тими самими деревами. На всьому хочуть заробляти гроші.
– Це жахливо.
– Ні, це ще дрібниці. Жахливо те, що люди нічогісінько не розуміють і не відчувають.
– Але ж ти з їх раси. За ідеєю, ти повинна бути такою, як вони.
– Іноді мені здається, що я інопланетянка.
Хтось постукав у двері.
– Увійди! – гаркнув Локі.
У покої ввійшов молодий слуга.
– Ваша Високосте, Всебатько чекає на вас у тронній залі, – промовив хлопець.
– Добре. Я йду, – хлопець вклонився і вийшов. – Мені пора. Побачимося увечері, – він залишив на губах Єлені швидкоплинний поцілунок. І пішов.
Оскільки з усіх занять у Єлені були тільки тренування з Сіф, зайнятися їй було нічим. Через півгодини вона дійшла висновку, що потрібно пройтися по палацу, дізнатися щось нове для себе. Або просто поговорити з кимось, окрім принца. Дівчина швидко встала з-за столу і попрямувала на пошуки нових пліток. Вона увійшла в приміщення недалеко від кухні (там завжди було багато фрейлін й інших слуг). Всі присутні в кімнаті покосилися в її бік. Розмова затихла.
– Леді Єлень! – вигукнула Рагна. – Ви яким вітром тут? – вона пробилася крізь купку асинь, що сиділи на підлозі, і підійшла до дівчини.
– Мені стало нудно в покоях, і я вирішила прийти сюди, поговорити з кимось, – фрейліни продовжували кидали косі погляди в бік Єлені. Хтось шушукався.
– Сподіваюся, я вам не завадила? – Єлень добре зіграла свою роль дурненької, бо знала, що завадила.
– Ні, що ви! – продовжила Рагна. – Ми завжди раді бачити вас.
Вона обернулася до своїх подруг, і ті, дивлячись на неї, схвально закивали. У такі моменти Єлені завжди ставало трохи прикро. Прикро від того, що ніхто не може висловити свою думку.
– Проходьте. Сідайте, – Рагна вказала їй на місце
біля себе. Єлень пройшла туди і сіла. Щоб не втрачати даремно
часу, вона вирішила зав’язати розмову з фрейлінами.
– Як пройшов ваш ранок? – дурне питання, але для них – саме те.
– А ми не зобов’язані перед тобою звітувати, – пролунав чийсь грубуватий голос. – Хто ти така, щоб ми тобі розповідали про наші справи?
Володарка грубуватого голосочку була середнього зросту дівчина, з пишними формами і тонкою, майже осиною талією. Обличчя дівчини було круглим і дуже привабливим. Її каштанового кольору волосся було зібране у високу зачіску, а одягнена дівчина була набагато краще, ніж всі інші.
– Ілва, помовч, – майже пошепки промовила Рагна і перевела на смертну стривожений погляд.
– Чому я повинна мовчати? Ми всі її терпіти не можемо!
Єлень обірвала її.
– Якщо ви всі мене ненавидите, то скажіть – за що?
– А то ти не знаєш! Не корч із себе дурну, смертна! – промовила ще одна дівчина.
– Дівчата, досить! – гримнула Рагна.
– Ні, ми не будемо мовчати! Думаєш, якщо змогла отримати принца, то можеш корчити з себе пані? Та таких, як ти, він змінює, як рукавички!
– А ти була такою рукавичкою? – в’їдливо запитала Єлень.
Дівчина, яка сказала ті слова не подумавши, стала червоніти від гніву, що розпирав її зсередини.
– Дівчата, леді...
Рагна була між двох вогнів. Вона була приставлена до Єлені як її прислуга, але розуміла, що, захищаючи її – втрачає своїх подруг.
– Що, сказати нічого? Язика проковтнула? – продовжувала смертна. – Що? Була фавориткою принца, а коли з’явилася я, то все – стала непотрібною?
– Принц досі любить мене. Любить так само, як любив до тебе, і всіх тих, хто був перед тобою. Я поділяю з ним ложе з самого його повноліття.
Вона гордо підняла голову і розправила плечі. А Єлень сиділа на своєму місці з рівною поставою і була спокійною.
– І за весь цей час він не покликав тебе заміж.
Ці її слова, ніби лезо клинка, проткнули самолюбство Ілви. Її обличчя спотворилося гримасою внутрішнього болю. Але болю не від сильної любові до Локі, а тому, що Єлені вдалося пробити її захисний шар з самолюбства. Не знаючи, що відповісти, вона вирішила скористатися тим же прийомом, яким користувалася багато років тому.
– Рано чи пізно принц кине тебе і повернеться до мене! – прошипіла вона і, думаючи, що виграла цей поєдинок, знову задерла свого носа.
– Якби я завжди лякалася таких гучних заяв, то не заводила б відносини з чоловіками. І на все воля Божа.
Останнє Єлень сказала спеціально, на зло цій зарозумілій панночці. На обличчі Ілви яскраво заграла злість. Вона розвернулася і пішла, демонстративно грюкнувши дверима.
– Дарма ти розлютили Ілву. Вона піде до принца і все йому розповість. А принц її любить і не залишить це без покарання, – діловито зауважила одна з подруг скривдженої.
– Скатертиною їй доріжка, – Єлень глянула на Рагну, а Рагна – на Єлень.
Фрейліна спробувала поглядом передати смертній, що її тепер чекає небезпека. Єлень лише багатозначно хмикнула. Варто було всім подругам Ілви піти, як розмова знову зав’язалася, і виявилося, що інші фрейліни і служниці – цілком адекватні дівчата. Без всякої завищеної самооцінки. Єлені це сподобалося. Не любила вона людей, що виявляли почуття власної важливості або величі. На щастя, у Єлені таких симптомів не помічали. Звичайно ж, як і для будь-якої людини, їй було притаманне почуття власної гідності, але вона ніколи не підвищувала себе над кимось. Напевно, варто віддати належне її батькам: вони постаралися на славу, виховуючи з неї людину з великої літери, хоча, як і у всіх, у неї теж були свої демони. Наприклад, її надзвичайна уїдливість, а іноді і зловтіха. Але, незважаючи на це, Єлень – це добра, чесна і щира людина, яка завжди готова прийти на допомогу, навіть, якщо допомога в даний момент буде потрібна їй самій.
– Ой, чого тільки не було в Мідґарді.
Єлень настільки розвеселилася і розслабилася, що говорила без зупинки, і її ніхто не хотів перебивати. З тих пір, як Веселковий міст закрили від Мідґарду, інформація зі світу смертних доходила до них туго. Зараз же, коли у асів нижнього рангу була можливість послухати розповіді з перших вуст – вони вбирали всю інформацію в себе, подібно губкам, не бажаючи, щоб ця оповідь колись закінчилася.
– А ви знали, що у нас є такі штуки, як атракціони?
– Ні. А що це?
Дівчата з великою цікавістю дивилися на Єлень.
– Атракціони – це такі місця, де люди можуть відпочити і повеселитися разом зі своєю сім’єю або друзями. Там багато всяких гойдалок, каруселей, гірок. Діти особливо люблять такі місця. Я і сама не раз там була, і знаєте: в будь-якому віці вони приносять радість і забирають купу грошей!
Єлень пліткувала з ними до самої ночі. Їй навіть не хотілося йти. До того ж, розмовляючи з фрейлінами, вона змогла розслабитися і вже цілком забула про інцидент з Ілвою. Смертна йшла темним коридором, кожен раз здригаючись всім тілом від підозрілих шерехів. Щось їй було неспокійно. Було надто пізно, і вона поспішала якнайшвидше потрапити до своїх з Локі покоїв. Чиясь рука різко схопила дівчину і потягла в нішу. Її штовхнули, і вона вдарилася спиною об стіну. Хтось закрив їй рот долонею, аби Єлень не змогла закричати.
– Думаєш, що, охмуривши принца, можеш дозволяти собі багато?
Голос належав дівчині.
Єлень хотіла відповісти, і далеко не в м’якій формі (хоча страх і скував її на якусь секунду, боягузкою в повному значенні цього слова вона не була), але чиясь долоня не давала їй такої можливості.
– Чого ми тягнемо? Роби свою справу! – пролунав ще один голос, цього разу чоловічий.
– Пильнуй там! – дівчина крикнула своєму напарнику.
Єлень спробувала вирватися, але це було марною тратою часу.
– Не рипайся. Живою звідси ти точно не вийдеш.
Дівчина відчула різкий біль у животі, а потім цівка гарячої крові стала поглинатися тканиною її сукні. Єдине, що вона встигла зробити перед втратою свідомості – боязкий
крок з ніші, намагаючись дістатися хоча б до вартових.
***
– Вона приходить до тями, Ваше Високосте, – пролунав жіночий голос над її головою.
– Слава Норнам! – вигукнув полегшено Локі, але голос його все ще тремтів.
Єлень насилу підняла повіки. Перед очима все пливло. Вона хотіла підвестися, але знову опустилася назад. Біль пронизав її, ніби стріла.
– Ні! Ні! Вам не можна рухатися, – пролунав той же голос.
– Єлень, як ти?
Це був Локі. Його голос вона впізнає, навіть, якщо буде вмирати.
– Пити... – все, що змогла вона сказати.
Чоловік підніс до її сухих вуст келих з водою.
– Як ти? – запитав він знову.
– Нехай всі вийдуть, – насилу протягнувши слова, сказала вона.
Локі кивнув, і всі вийшли.
– Що з дитиною?
– Єлень, відпочинь. Тобі потрібно набратися сил, – вона відчула нотки смутку в його голосі.
– Скажи мені, що з дитиною? – зажадала вона відповіді.
– Ти повинна відпочити...
– Вона померла?
Єлень подивилася йому прямо в очі і не помилилася. Вона втратила їх малюка. У той момент їй хотілося вбити того, хто зробив це, і себе. Обличчя дівчини спотворилося в злій і відчайдушній гримасі. Вона спробувала піднятися на ліктях, але застогнала від болю. Рана почала кровоточити.
– О, Єлень... Лікарю!
Двері відчинилися, і в покої забігла лікарка. Жінка дістала все необхідне зі своєї скриньки і почала зупиняти кровотечу.



Олена Півненко

Відредаговано: 06.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись