Lipика почуттів

Розмір шрифту: - +

31

Небо

Безкрає небо і печаль, що в слові…

Мабуть не треба бути знову,

Тим, ким я не хочу бути…

І все забути враз,

І все згадати,

Згадати нас

І не відпускати…

І не тримати досить дуже…

Буває все, буває щастя в тузі…

Міняється все швидко,

Красиво, гидко і навпаки…

Лиш небо лишається єдиним,

Вміщає й зорі, й літаки,

І хмари й божу днину…

Небо є вищим за людину!

Бо пам'ятає все,

Всі біди, війни і блаженство долі,

Всі наші ролі…

І нашу гру усю…

Віщує все, а ми не розуміємо…

Ідемо паралельно часу…

Йдемо, тікаємо, бо не вміємо

Сприймати долю нашу, як належить…

І все бентежить погляд

У блакить,

Що досить поряд,

Та біжить…

Так досить швидко…

І все міняє,

І все гидко

25.10.09

 



Alex@ua

Відредаговано: 27.01.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись