Lipика почуттів

Розмір шрифту: - +

57

Засніжені трави

Засніжені пожовклі трави,

Засніжена печаль зими,

Що поряд з нами,

Якій нема ціни…

Яка бурхливо, мимоволі

Перероста в рясні сади

Свідомості і долі,

Серед якої ми…

Вона росте, і сумніви відсутні,

Усе просте…

Все несвідомо складно,

Та це пусте,

Хоча і невідкладно…

А трави просто засніжені й пожовклі,

Сухі, та надто мокрі…

Їм не страшна зима,

Вони вже прожили життя…

І сенс — вода,

І сонце — суть,

Вони лиш почуття несуть,

Що різні між собою, але єдині…

І падає тихо сніг,

І ми не винні,

А травам сміх…

Не зрозуміти це людині…

Не зрозуміти ту радість і печаль,

Зима… Та хто сказав, що літо рай?

Падає білий і пухнастий сніг і розтає…

Хтось споглядає,

Хтось не відстає

І хтось ридає -

Це наший світ, і ліпшого немає

11.12.09

 



Alex@ua

Відредаговано: 27.01.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись