Лікуйте душу відчуттями

Розмір шрифту: - +

Оце так зустріч!

На вулиці була страшенні спека.Не дивно що Ангеліна з Сергієм вирішили зайти по морозиво в АТБ, яке розташовувалося біля центрального міського парку.

Як тільки Сергій переступив поріг магазину,всі покупці побачили,як два височезних кремезних юнаки ,кинулися в обійми один до одного.

-Серього, це ти!!Як давно ми не бачились!Яким вітром до нас?

-Андрюхо, мабуть років зо три.Я приїжджав до батьків і раніше,але ти як крізь землю провалився,де пропадав?

-А я три роки відслужив у армії контрактником, а зараз влаштувався в цей магазин начальникиком охорони.

-Хороша посада,молодець.А це Ангелінка, моя молодша сестра. Пам'ятаєш, яка вона  була мала,коли моя мама примушувала нас гралися з нею,аби вона не рюмсала, -Ангеліна після таких слів загорілася,і не дуже по доброму подивилась на брата.

-Красуня яка!Так подорослішала!Ти ,Ангелінко, не звертай уваги на твого брата-телепня. Він ніколи не думає,що б такого бовкнути. 

-Та то я пожартував!,-присоромлено сказав Серьога. 

-Так,ходімо в службову. Познайомлю вас з моїми підопічними. 

Друзі разом направилися до маленької кімнати,де охоронці мали змогу перекусити, залишити свої речі,та слідкувати по камерах спостереження за кожним куточком магазину.

Але коли вони зайшли до службової, найбільше перехопило подих Ангеліні:на стільці спали,в одній спідній білизні, невідома для неї дівчина та новий друг Бодя,з яким їй так і не вдалося зустрітися.Може то й на краще?

 

 



Дарина Щастя

Відредаговано: 06.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись