Любов потрібно заслужити

Розмір шрифту: - +

Розділ 15. Самотні Піддані Короля або Розмова Закоханих

 

Natalie TaylorCome To This
JenixSorry
Landon AustinFell Something
(A Great Big World & Christina AguileraSay Something)
(Миша Марвин & Artik feat. AstiВдвоём)

 

 

Чорна із зеленими й жовтими узорами маска не дозволяла роздивитися обличчя чоловіка, але навіть так я могла зрозуміти, що переді мною стоїть король Лірона власною персоною. Акуратно укладене руде волосся, гострі, схожі на морські, ельфійські вуха, повні з чітким контуром губи, невеликі роги з смарагдами на голові й один маленький ріг на чолі. Навіть попри маску я змогла побачити, що в Його Величності майже ідеальні риси обличчя.
Невже в мене справді вийде його зацікавити?...
Коли усвідомила, що надто довго дивлюся на нього, схаменулась, зробила реверанс, низько вклонившись, і сказала:

— Ваше Величносте.. вітаю Вас і дякую, що спитали, та я нікого не шукаю. – спробувала крізь страх посміхнутись я, вирівнявшись. Король Дірк на це лиш примружив очі й спокійно видихнув.

"…Звідки ж ти така взялася,
Що він вже й не знав на що сподівався?
Сам король був зачарований твоєю красою.
Особливо тою ще такою невинною душевною чистотою.
А ти й не знала нічого,
І не любила ще нікого…"


Та що це за пісня така?! Не хочу навіть думати, що вона мені нагадує… Його Величність же ж не "зачарований моєю красою" ?… Та й не сказала би, що нікого не люблю, просто…

— Красива пісня. – раптом мовив король, все ще тримаючи руки за широкою спиною і прислухаючись. Це вирвало мене з тих іронічних думок, тому вдалося нормально відповісти, нічого не перекрутивши:

— Так. Я вважаю, що тут всі пісні красиві. – обережно висловила я свою думку, несміливо зиркнувши на рудоволосого.

— А чому така симпатична леді, як Ви, тут сама? – вирішив Його Величність змінити тему розмови, – Чи, може, Ваш партнер на вечір ненадовго відійшов? – цікаво схилив голову на бік, оцінюючи смарагдово-блакитними очима.

— Дякую за турботу, Ваше Величносте. Та в мене з самого початку не було партнера на цей чудовий вечір. – вдала я сум в голосі й так само посміхнулась. Ну-с, доведеться сьогодні побути лицеміркою. – В мене чомусь ніяк не виходить знайти ту людину, з якою мені б хотілося прожити все своє життя. – стенула я плечима й акуратно заправила за довге вухо пасмо волосся. Головне, щоб Його Величність повівся на мій тон і поведінку. Треба говорити так, щоб було зрозуміло, що я не проти його компанії, але й не давати йому фору повністю. Варто пам'ятати, коли сказати "ні", а коли "так".

— Співчуваю Вам... Мушу визнати, що в мене з цим все так само. – задумано проговорив чоловік, а я здивувалась, – Тому я й вирішив влаштувати такий бал, думаючи, що хоч так зможу знайти когось такого, хто буде бачити в мені не лише мої статки і владу, а, в першу чергу, людину, особистість. – з гіркотою зізнався король і мені навіть стало його шкода. Але як тільки я згадала, як через нього страждають люди, одразу ж відкинула це почуття. Він його не вартий. І навряд чи колись буде.

— І я Вам співчуваю, Ваше Величносте! – тепер довелося вдавати співчуття. Мені вже навіть не було так страшно з ним говорити. Він ж нічого поганого не зможе мені зробити, поки ми тут, тому не варто дозволяти страху затьмарювати ясний розум. – Я і не думала, що у Вас все також так погано. Вибачте мені це. – легко вклонилась я й вже тоді нервово прикусила губу. А коли вирівнялася, то натрапила очима на простягнуту до мене мужню долоню й наповнений неочікуваною добротою погляд.

— Ви...

— Фіала. – вгадала я не поставлене питання чоловіка й він посміхнувся.

— Фіала, – несподівано ніжно мовив він і після коротенької паузи продовжив: – чи дозволите такому ж, як і Ви, самотньому чоловікові супроводжувати Вас сьогоднішнього вечора? – рудоволосий підійшов на крок ближче, а я тільки некультурно витріщилась на нього.

— Ваше Величносте… – почала я несміливо, – Ви що... Це, звичайно, велика честь для мене, але я не можу. – відійшла я від нього на крок, опустила голову і, склавши руки докупи, притулила їх до грудей. Серце в них, до речі, билося скажено. – Тут є гарніші й багатші за мене… Навіщо Вам принижувати себе поряд зі мною?... – так, Ерлайн, молодець, так ти і повинна говорити. Обережно відмовлятися, щоб підбурити його цікавість. Ох, дуже добре, що подруги мене так класно причепурили, адже навіть король зробив мені комплімент і перший заговорив.

— Мені здається, що Ви особлива. – неочікувано серйозно мовив Його Величність і я різко підняла на нього щиро здивовані очі. Чоловік підійшов не на один, а аж на три кроки ближче. – Нема в Ваших очах цієї жаги до багатства і влади. – правда, її немає, але я не думала, що це настільки помітно… – В них стільки невинності, що це просто не може не приваблювати. – володар смарагдово-блакитних очей ніжно заправив мені за вухо ще якесь пасмо волосся, що вибилось із зачіски і посміхнувся. – Зараз я не хочу думати який у Вас статус у суспільстві й наскільки Ви багата, мені просто хочеться, щоб весь сьогоднішній час Ви присвятили мені. – чоловік обережно торкнувся моєї долоні пальцями і я різко сховала її за спиною й продовжила розгублено роздивлятися вродливе обличчя правителя Лірона.

— Але ж.. Ваше Величносте, що подумають про нас інші?... Я не.. я не.. я не можу допустити, щоб Ваша репутація постраждала. – вдавано злякалась я і збільшила відстань між нами на крок. Щиро кажучи, зовсім навіть не вдавано... Мені стало раптом так дивно, що я змогла зацікавити цього чоловіка. Все точно нормально?… Це дивне відчуття не покидає мене. Так, Ерлайн, зараз не час для таких роздумів. Треба заспокоїтись, все буде добре.

— Знову ти за своє, – по-доброму вкотре усміхнувся король Дірк, перейшовши на "ти". – не хвилюйся, я про це подбаю. Тобі зовсім не варто цим перейматися. – він в свою чергу сильно зменшив дистанцію між нашими тілами і опинився навіть надто близько. Кілька секунд я збентежено шастала очима по його обличчю, а потім вирішила заспокоїтись і вклонитися.



Radianta

Відредаговано: 30.03.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись