Магія дракона.Нове життя.Книга 2

Розмір шрифту: - +

Розділ 3."Підопічна"

Ранок.Надворі сяє сонечко,а у мене температура.Клас.День народження вдалося на славу.

Я вирішила спуститися вниз,щоб поснідати.Усі щось дуже голосно обговорювали,але коли я зайшла,всі різко затихли.Я вирішила не акцентувати на цьому свою увагу,тому взявши піднос, наложила все,що мені потрібно для того,щоб підкріпитися.

Ніхто навіть не запитав куди я,навіщо я це все беру з собою.Всім було плювати.

Я направилась в бібліотеку.Вирішила щось почитати про драконів.Нічого нового я звісно не знайшла,але знайшла дещо інше.Про облівіо та інші потаємні світи.

З облівіо просто так вийти неможливо,лише коли хтось із їх рідних виконають якийсь старовинний обряд.

Ще є підводний світ,де живуть русалки.В живу я їх ще ніколи не бачила.

Є ще дуже багато світів,про які я вирішила не читати,вони мені не потрібні.

До мене позвонила Мар.   

-Привіт,зайнята?
-Привіт,ні.
-Мені потрібно щоб ти та декілька інших учнів відправились в місто.
-Навіщо? 
-Там є маги,які не знають про це,ви повинні розказати їм хто вони насправді,і хто їм загрожує.  
-Тобто ти вважаєш що це так просто можна прийти і сказати:"Привіт.Ти наділена магією і тепер на тебе чатують темні маги".Це так має виглядати?
-Ні.Ви повинні їх підготувати до цієї новини.
-Коли починати?
-Завтра всі збираються в школі.
-Ясно.Па.

І я кинула слухавку.У мене буде підопічна.Я цьому не дуже рада,тому що тепер потрібно за нею наглядати,щоб вона не натворила помилок. 

Цілий день я провела у своїй власній таємній лабораторії,тому мені ніхто не заважав зварганити кілька нових зілль. 

На наступний день я приїхала в школу.Крім мене та Мар'яни не було нікого.

Через годину до нас підключилися Тарас, Христина,Віка, Оля,і Макс.Що він тут робить,я не знаю.Сама в шоці.

Коли Мар розказала нам наші завдання,ми одразу вирушили в місто.Нам сказали вулиці,на яких проживають наші підопічні та їхні імена.У моєї-Зоряна.

Коли я добралась до її будівлі,вже встигло стемніти.Я постукала в двері будинку.Він був двоповерховий,із чудовим садом. Будівля була кольору каштану, принаймні цей колір я побачила під світло ліхтаря.

Мені відкрила двері низенька,темноволоса дівчина,приблизно моїх років,із сірими очима,яка була одягнена у піжаму з єдинорогами. 

Її фраза мене ошелешила:

-Нарешті у мене буде наставник.Щось ти дуже довго,-мовила дівчина.
-Ем,що? 
-Давай заходь.

Я просто в шоці.Вона що,в курсі про те,що магія існує?Оце так в мене підопічна з причудом. 

-Тобі що,каву чи чай?,-запитала Зоряна.
-Чай.

Ось так ми,випивши по чашці чаю,обговорювали усілякі питання.

Виявилося,що про магію вона знала ще з дитинства. Про неї їй розказала її мати,яка була відьмою.У Зоряни є ще сестра-Василіса. 

Мені просто дуже дивно те,що Мар'яна казала,що наші підопічні навіть не здогадуються про існування магії.

Так от,Василіса не знає про існування магії.В цьому і проблемка,адже нам потрібно тренуватися,а вона живе разом з Зоряною.Але і тут все заплутано. 

Виявилося,що моя підопічна,живе у сусідньому містечку від нашої школи.Там вона навчається у простій людській школі.Сюди вона приїхала на зимові канікули,і на роботу барменом у моєму улюбленому кафе "Banacado".

Хоть хтось знайомий там буде.

Ось так ми і лягли спати.Василіси не було.

Коли я прокинулась,то почула незнайомий голос:
-Хто це взагалі така,-кричала дівчина,скоріш за все,це була Василіса.
-Це моя подруга, приїхала на канікули.
-Якщо подруга твоя,то нехай і живе у тебе в дома,а не у мене.
-Якщо виженеш її,я теж піду,-заявила Зоряна.
-Двері відкриті,я тебе тут не тримаю,щоб до вечора її тут не було,я спати.

Коли я спустилася з другого поверху,я побачила,що Зоряна плаче.  

-Ти чого?-запитала я в неї.
-Просто з нею щось не так,вона ніколи такою не була.
-Люди змінюються,хватає ревіти,поживу у себе на квартирі,нічого страшного не станеться. 
-Отже,я з тобою.

Мені це навіть на руку,вона завжди буде в полі зору,щоб я завжди контролювала її дії.

Пройшов приблизно тиждень.За цей час я навчила Зоряну кільком прийомам.Виявилось,що у неї теж магія вогню,але не дракона,а простого вогню.

-Ти сьогодні на роботу?-запитала я у Зоряни.  
-Так,а що таке?
-Просто запитала.
-Тільки не кажи що...
-Так.
-Ну ні!Ні!
-Так,а раптом трапиться те,що минулого разу.
-Нічого не трапиться, я ж минулого разу впоралась, -почала свої виправдання подруга.
-Е ні,я не хочу щоб ти як і минулого разу ледь не спалила кафе.
-Це я випадково.
-Ну звісно ж.

Всеодно я піду разом з нею,далеко вона від мене не дінеться.  

Нарешті ми прийшли в кафешку. На вулиці сніг.Скоро Новий рік.Люди готуються до цього свята,ставлять ялинки,гірлянди,подаруночки.  

-Сиди тут,і будь-ласочка,не втручайся у мою роботу. 
-Гаразд-гаразд,мовчу, - мовила я.

І ось так цілий день я спостерігала за її роботою.

Нічого поганого не траплялося.Це дуже добре.

-А я тобі казала що всьо буде добре.
-Ну я повинна була проконтролювати. 

В цей момент я зупинилася.

-Ти чого?-запитала підопічна.
-Я відчула темну магію.Дуже близько.
-Ну то чого ми стоїмо?
-Для тебе це може бути небезпечно,йди додому. 

І я одразу побігла до джерела цієї енергії.Нормально це зробити неможливо,адже тротуари встелені льодом. 

І ось,через кілька хвилин мені відкривається "прекрасна" картина:Тарас та якийсь хлопець відбиваються від...вгадайте від кого...правильно-Олег.

-Ооо,  нарешті нова здобич прийшла,дві вогняних,-мовив темний.

І тут я розумію,що потрібно обернутися назад.Ну а там звісно стоїть Зоряна.Я точно колись її задушу  через її цікавість.

-Ти чого взагалі тут?-пошепки запитала я.
-Прийшла допомогти.

Тут я їй показала величезного кулака.Ну і звісно ж в мене летить магічна куля.

-Ей!Попереджати треба.
-Ой,пробачте,забув.
-Твій сарказм дорівнює нулю. 

Кароче.Бавитися з ним ой як не хотілося,тому потрібно діяти.Ну і ось,нарешті,в Олега полетіли вогняні кулі.

-На мене твої шаріки не діють.

Весь цей час Тарас стояв в стороні,як ніби чогось боявся.  Ну а ми з Зоряною, відбивали його напади.Мені навіть здалося що він став сильнішим.Дуже дивно.

-Що,не можете мене перемогти?Все тому,що я поглинув магію підопічних ваших друзів.

І тут мене мов холодною водою облили. Я створила портал для двох:Зоряни та підопічного Тараса.

-Негайно зайшли,-крикнула я.
-Але я можу допомогти,-мовила Зоряна.  
-Ти що,не зрозуміла,заходь.

Ну і з тяжкими труднощами,ми їх запхали в ті портали.

-І що ти думаєш робити?-запитав Тарас.
-Тут вибору немає,потрібно битися.  
-Ми навіть разом заслабкі проти нього одного.
-Потрібно старатися.  

І в Олега полетів вогняний вихор із блискавками. Але і після цього в нього ні царапинки.Живуче падло.І тут я помічаю в темного на руці якийсь браслет,що світиться.Скоріш за все це джерело його магії. 

Витягнувши свій спис,я просто старалася підібратися до Олега як найближче.І у мене це вдалося.Я здерла з його браслетик.  

-Ку-ку,-мовила я,і показала йому свою здобич.
-Ах ти ж...

Кинувши браслет на землю,я розчавила його ногою,і з нього полетіли різнокольорові згустки енергії.

-Я колись тобі за це помщуся,запам'ятай це.
-Ага-ага.

І він зник.

-Так,а тепер ти,-мовила я.
-А я що?
-Мені від тебе потрібна чесна відповідь.Ми з тобою пара,чи ні?
-Я...Я не знаю.
-Так як я і думала.Ну гаразд,не буду мішати вашим відносинам.

Я просто розвернулася та пішла.Я не хотіла чути брехню,яку він зараз почне говорити.Очі мене ще ніколи не підводили. 

Я йшла темними вулицями міста.Сльози повільно стікали по-щоках.На руках по-троху появлявся вогонь.Його я контролювати не могла.  

Через кілька хвилин я була в квартирі.

-І що,будеш кричати?-запитала Зоряна.
-Через що?
-Через те,що я пішла за тобою.
-Ну то пішла,головне що жива.
-Щось з тобою не так,що сталося?
-Все добре.Я спати.

^       ^       ^       ^       ^       ^       ^       ^

              ~ Кілька днів тому ~

-Я на роботу!-крикнула Зоряна. 
-Ок.А я в магазин.

І ми разом вийшли на вулицю,але розійшлися на різні сторони вулиці.

Дорога в крамницю проходила через парк.Засніжені дерева,діти на катках.І парочка,яку я зовсім не очікувала тут зустріти.Тарас та Оля.Я би подумала що це просто дружня зустріч,але поцілунок все зіпсував.Ось таке життя.

Я вирішила зробити вигляд що я нічого не бачила і просто направилась у магазин.

^       ^       ^       ^       ^       ^       ^       ^
Усю ніч я не спала,а просто гортала стрічку в соц мережах.Як на зло,вся стрічка була заляпана закоханими парами.

Я просто вимкнула телефон,та написала Мар'яні,коли можна повертатися в школу.Відповіді звісно одразу я не отримала,але зранку Мар відповіла,що можна повертатися в любу хвилину. 

Отже,завтра я повертаюся.



Fanta Маска

Відредаговано: 31.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись