Магія дракона.Нове життя.Книга 2

Розмір шрифту: - +

Розділ 7."Дивний день"

Прокинувшись,мене викликала Мар'яна.

-Що трапилось? -запитала сонно я.
-Це ти мені зараз розкажеш про твої поцілунки із темними.
-Я ні в чому не винна,він сам.
-Ти розумієш що це небезпечно.
-Чому ти мені дорікаєш? 
-А тому що,твої батьки тепер навчають у нашій школі. 
-От чорт! Що вони тут роблять? 
-Наталя навчає рунології а Іван-історію магії.
-Стоп!А де Іза  та Георг?
-Я тобі не сказала.Вони мертві,їх знайшли дома.
-Хто це зробив?
-Нічого більше не знаю.Йди одягайся, і щоб більше такого не повторялось.

Я нічого не відповіла,а просто направилась наводити марафети. 

Опинившись в школі,я направилась у хімічний кабінет.Сьогодні практична,тому ми будемо виконувати усілякі завдання.

-І так учні,сьогодні у вашому розпорядженні:пробірки,хлоридна кислота,нітратна кислота,фосфор,та кілька лугів.Ваше завдання,виконати усі діючі реакції.Будьте акуратними із усіма речовинами, від деяких з них можна отримати опіки.

Всі почали виконання практичної.Коло мене сіли ті,кого я просто терпіти не можу.Таня,Віка та Іра.Красотки на всю школу,а розуму як у равликів.

Весь урок я виконувала ці реакції.Аж раптом,одна з баночок лугів,випадає з моєї руки та попадає на іншу.

Викладач одразу помітив цю ситуацію,та відвів мене до медсестри.Там ми розповіли що трапилось, і мені обробили мій опік.   

Я знаю що ця баночка просто так мені з рук не випала,а це чийсь жарт із магією. Ну що ж,і я вмію жартувати.

Другий урок у нас фізика.Цілий урок я лежала на парті та обдумувала своє життя.Чому воно таке нікчемне?  

Все життя я повинна боротися,захищати,страждати заради навколишнього світу,а в замін тобі нічого.Ось така справедливість.Тарас тепер нарешті щасливий,усі навколо щасливі,а я як люди що відбуває чужі покарання.Чесно кажучи,набридла ця самопожертва. Хочеться життя заради себе,а не заради когось.

-Я розумію що тобі тяжко змиритися із долею,але все пройде,-в голові почувся знайомий голос брата.
-Моє життя ніколи не буде інакше.
-Чому?
-Навіть через те,що я дракон,навіть якщо ніколи не перетворюся на нього.
-Ну і що.

Нашу розмову перервав дзвінок. 

Коли ми йшли коридором з Максом,мене зупинив Іван.

-Ну як тобі вчорашній поцілунок?
-Гидкий. 
-А мені сподобався, і я хочу повторити.
-А я ні,-і я почала його обходити,але він мене схопив за руку.
-А тебе ніхто не питає.
-Відпусти, - крикнула я.
-Тобі ж дівчина сказала, що вона проти,-десь зовсім близько почувся голос,дуже знайомий,та такий приємний.
-А я думав,що Оля трішки потримає тебе на повідку, поки я разберусь із милим дракончиком.  -Ваш план я розкусив давно,як тільки Оля почала до мене підлещуватись. 

І після цього,Тарас вдарив темного кулаком по обличчю,що той ледь не впав,але відпустив мене.І тут почалася бійка,яку змогли припинити лише вчителі та директорка.

Мене та хлопців повели в кабінет директорки. 

-Що це ви влаштували?-запитала жінка.

Усі мовчать,опустивши голови. 

-Отже,виховна година після уроків.Усім трьом!

Нас відпустили.

-Пробач що через мене тебе теж залишили після уроків.
-Це дурниці,це ж я почав бійку. 
-Але ж через мене.
-Заради дівчини яку кохаєш, зробиш все,-і він усміхнувся. 
-Тобто...
-Ти згодна знову стати моєю дівчиною?
-Так.

І він потис ту руку на якій були опіки.

-Чорт, пробач, я не знав.
-Забудь.Ми квити. 

І ми розійшлися по своїх кабінетах.Коли я зайшла,то не подала вигляду що щось трапилося.

Після закінчення уроків,ми пішли на виховну.Там звісно нічого цікавого не було,нас просто залишили у закритому кабінеті.

-Красотка, сідай поближче, -запропонував темний.
-Ти хочеш згоріти живцем, чи тебе спочатку вбити а потім спалити.

На це він промовчав.  

Нарешті ця клята година минула,і ми направились у наш транспорт.Там були усі наші.Уся маршрутка була забита,але лише одне вільне місце,на якому сів Тарас,а я сіла йому на коліна.

-Оу. ..Це відколи ви знову зійшлися?-запитав Павло.
-Від сьогодні,-мовив Тарас.

Тим часом,я замітила що мені чим раз тим тяжке тримати очі відкритими,тому я з кожною секундою поринала у сон.

*       *       *       *       *       *       *       *

                         Макс

Я замітив що сестра заснула.На неї це не схоже.

-Вона заснула,-мовив шопотом Тарас.
-Але вона ніколи так не засинала. 

Добре подумавши,я глянув на її годинник.Там завжди показує скільки енергії залишилося у власника.

-Чому так мало?-запитав стривожено Тарас.
-Я не знаю.Можливо хтось витягає з неї магію,її енергію.
-Ти розумієш що вона холодна як лід.
-Я нічого зараз не вдію.Ми повинні доїхати до нашої зупинки,аж та  в начаклую свою машину,і ми скоро доберемся до школи.
-Якщо вона помре,темні ховатися будуть.
-Вона буде жива. 

Нарешті наша зупинка.Ми вийшли та пересіли в автівку.Стан Андріани був стабільним,тому ми як найшвидше доїхали до школи.

-Що трапилось?-запитала Мар. 
-Хтось забрав її енергію.
-Скільки ще в ній залишилось?
-Навіть не 10%.
-Це хтось дуже добре попрацював.
-Вони ще пошкодують.

Коли ми занесли сестру в мед.відділ,Мар'яна зібрала нараду.

-Хто був найдовше коло неї?
-Та уся школа.
-Ні. Найдовше це Іван,тому що у нас трьох була виховна,а ще,цілий день коло неї крутилася Оля,-мовив Тарас. 
-Оля,я попрошу тебе показати свій годинник.

Після побаченого на таблі, усі були в шоці. 

-Майже 200% енергії.

Добре обговоривши та обдумавши, усі вчителі прийняли рішення про виключення Олі із школи.Звісно вона була проти,але її тут ніхто не слухав.

*       *       *       *       *       *       *        *  

                         Андріана

Відкривши очі,я замітила що знаходжуся у своїй кімнаті.Питання,скільки я спала.

У кімнату зайшов брат.  

-Привіт спляча красуне.  
-Як довго я спала?
-Три доби точно є.
-Ти що,знущаєшся? Чого так довго?
-А через те,що Оля витягла у тебе майже всю енергію.
-От мразота. 
-Ну короче,спи, а то завтра в тебе вирішальна підготовка до волейболу.
-Яке спи? 

Він вийшов.А й справді,моя енергія,коли я використовую магію, дуже швидко тратиться,а регенерується дуже довго.Тому я і не використовую магію так часто в повсякденному житті.

Я вже відіспалася,тому створивши портал,перемістилася у бібліотеку.Юлі так і не знайшли,тому зараз я цим і буду займатися.

Я розумію що вона дух,привид і всяке таке,що можливо вона повернулася на своє місце перебування,але вона можливо  попередила б.

Нарешті я знайшла потрібну книгу,і я повернулася у свою кімнату.Вивчивши вміст книги,я знайшла закляття для пошуку зниклого духа.

Виконавши всі вказівки,які були написані у книзі,я все ж таки вийшла на зв'язок із жінкою. 

Все що я встигла почути це благання про допомогу.Я здогадуюсь хто це зробив.Без "любого татуся" тут не обійшлося.

 Щоб її повернути,мені знадобилося хвилин 20,щоб підготовки бібліотеку.

Намалювавши на підлозі заокруглений квадрат,в якому було намальовано три трикутника,я почала діяти.

Сівши на землю в позі лотоса,я приклала руки на землю,і направила магію в намальовані фігури.Все почало трястись, літати,падати,і ось,хвилин через 10 моїх старань,у зоні намальованих фігурок,почала вимальовуватися тендітна фігура моєї бабусі.

-Нарешті,-потягнувшись,мовила жінка,-а то в тій комірчині було затісно.  
-І де ж ти була пропала?-запитала я,не показуючи своє ослаблення.
-Твій батько вирішив,що я розкажу йому щось про те,як вбити дракона.Наївний.

І тут мене мов крижаною водою облили.Він хоче вбити мене,свою доньку.Нелюд,я просто так не здамся,захотів війни,буде тобі війна.

Ще трішки поговоривши із бабусею,я пішла у свою кімнату.Там я просто заснула,як тільки відчула тепло своєї ковдри.

Ранок.Надворі темно.Це й не дивно,шоста ранку.Усі ще мило посапують у своїх ліжечках,бачивши цікаві сни.

Випивши кави,я пішла вибирати собі вбрання.Довго думати не потрібно.Одягнувши сірі джинси та лавандовий світшот, я взяла ще одну сумку,і запхала туди спортивний одяг.

Уже усі нарешті прокинулись.Сьогодні їм не потрібен був "пекельний будильник",вони самі проснулися.  

-Доброго ранку,-мовила я,позіхнувши.
-Доброго, як спалося? -запитав Макс,попиваючи свій чай.
-Чесно,фігово, - призналась я.
-Чого?-втрутився у розмову Тарас.
-Та просто "тато" спокою навіть у снах не дає. 
-Забий.
-Ну...Коли він питає у Юлі як вбити дракона,а у снах він погрожує,і інколи намагається вбити,якось не вдається. 
-Тобто Юлі питався,він і до неї дістався? -здивовано запитав Тарас.
-Стоп!До якої Юлі,про що ви взагалі?-не міг зрозуміти брат.
-Та до бабусі нашої.

Далі усі мовчки зібралися та пішли на зупинку.

Звісно лише одне місце було вільне,тому я знову зайняла місце коло дверей.

Нарешті ми дісталися до цієї проклятої школи.Наш клас цей тиждень чергує на коридорах,тому при вході я зустрілася із зарозумілими поглядами своїх однокласниць.  

Все б нічого,якби одна з них не поставила свою ногу, я перечепилася і впала на грязну та холодну плитку.

Наші хлопці вже пішли,тому вони цього не бачили,можливо це на краще. 

-Ярина,Іра, я не думала що ви на таке здатні,-почувся ніжний дівчачий голос.
-Вона сама напросилася.
 
Дівчина подала мені руку,і нарешті я змогла розгледіти свою помічницю. 

Це була моя однокласниця.На голові красуються легкі кудряшки,карі очі та каштанове волосся.Вона трішки вища за мене.

-Христина.
-Андріана. 
-Ходімо в туалет,приведем тебе до ладу.

Я пішла разом з нею.Від неї віяло позитивною енергією.В прямому сенсі.Я відчувала світлу магію,яка надходила від неї.

-Ти ж теж маг,правда?-прямо запитала я.
-Ні.Я фея.
-Так ось чому від тебе віяло настільки світлою магією.
-Так.

Привівши себе до ладу,та стерши залишки бруду,я направилась на урок.



Fanta Маска

Відредаговано: 31.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись