Магія дракона.Нове життя.Книга 2

Розмір шрифту: - +

Розділ 9."Стрільці"

-Ти як,-запитав брат,коли ми всі сиділи в кімнаті,навіть мої батьки.
-Нормально.
-Тобто,Іван вам сказав,що війні бути?-із недовірою запитала Мар.
-Так.

В подробиці я вникати не дуже хотіла,адже в мене було бажання піти а бібліотеку,і знайти щось про тремор.   

Звісно,нічого нового я не знайшла.Написано про ті самі пігулки які я зараз і приймаю. Скоріш за все він і мене почався через хвилювання та наплив емоцій.

Цілу ніч я не могла заснути через цей клятий тремор.Після навчання ми домовились з Максом,що сьогодні я буду вчитися перетворюватися. Сподіваюсь, все пройде успішно. 

До кінця завдання ще два дня.

Відсидівши два уроки,я вперше за час завдання йду в їдальню.

Дизайн там простий.Велике приміщення,по якому розставлені круглі столи.Лише два вікна,зате дуже багато люстр. 

Я зайняла самий крайній,щоб мене ніхто не бачив.Взявши звичайний обід,який складався з пюре,овочевого салату та чаю,я взялася за стрічку в Instagram.

Коли чашка з чаю та тарілки були пусті,я направилась на урок.Біологія.Наука про живе.Це вже я більше люблю.І сам викладач класно пояснював теми. 

На диво,тремор перестав мене мучити.З чим це пов'язано?Можливо через те,що я стараюсь не піддаватися негативним емоціям. 

День на диво пройшов нормально.Без темних і всяких оказій.

Нарешті настав момент істини.

Ми спустилися в підземелля школи,де я і буду перетворюватися.

-Ти точно готова?
-Звісно.

*       *       *       *       *       *       *       *

                            Макс

-Тепер уяви,як твоє тіло деформується у вигляд дракона.

Коли вона закрила очі,її тіло огорнуло яскраве, біле сяйво,а тіло почало видозмінюватися.

Уся шкіра сестри змінила колір на чорний,інколи можна побачити і червоні з оранжевим кольори.Увесь цей комплект довершили очі,які світилися яскраво-жовтим кольором.

Із її рота почав виходити вогонь,але одна моя фраза зупинила усе:

-Перетворюйся назад,бо спалиш мене,але не Івана.    

*       *       *       *       *       *       *       *

                         Андріана

По дорозі до кімнати,ми нарешті змогли поговорити,і я розказала брату про те,що тремор перестався.Він пообіцяв,що сам скаже Тарасу цю новину.

Я дізналася,що через негативні емоції,та емоційні напливи, я можу перетворитися на дракона, навіть цього не усвідомивши.Тому мені потрібно ніколи нічого не приймати в серйоз. 

Останній день в школу я йду сама.Ну як йду,їду.Мар'яна сказала,що сьогодні хлопці відпочивають.Тому сівши в свій транспорт,я направилась на останній день завдання. 

Сьогодні коло мене сів Артур.Ми цілий урок щось говорили,сміялися,жартували,но тільки не слухали вчителя.

На хімії ми увесь час щось конспектували,записували усілякі хімічні властивості та реакції.Це один з моїх улюблених предметів що тут є.

Увесь день мене переслідує якесь відчуття тривоги.

По дорозі до їдальні,я побачила Олю,тому вирішила просто пройти повз,ніби я її і не бачила.

-О, подружечко,постривай, хочу з тобою поговорити,-із хитрими нотками на обличчі, мовила дівчина.
-Чого тобі?Ти ж тепер на темній стороні,чого тобі від мене?

Вона нічого не відповіла,а просто вдарила мене кулаком в обличчя.Звісно я цього терпіти не збиралася, тому вдарила у відповідь,чим положила її на землю.

Не довго я була в лідерах.

-Ти думаєш що світлі всьому голова?-мовила Оля,лупцуючи мене,як тільки могла,-Е ні,темні!Ось хто буде керувати магічним всесвітом.Без своїх друзів ти ніхто!Немічна,слабка комашка! 

За увесь цей час,зібралося чимало народу,усі щось кричали та сміялися,мені набридло бути слабкою,тому взявши всю свою силу в кулаках,поцілила одним з них в живіт дівчині, від чого вона відлетіла.  

Далі уже нічого не пам'ятаю,лише те,як Артур мене відтягував.

-Райвен, Венкір, до мене в кабінет,негайно!-почала кричати директорка. 

-Що ви влаштували за цирк?

Ми мовчали.

-Отже!Райвен,про твою поведінку буде повідомлено твоїй директорці.Венкір,тиждень ходиш на додаткові уроки з мого предмету.Вільні.

Ну хоть щось.Урок уже почався,тому я направилась у туалет,щоб змити з себе сліди бійки.

Провівши рукою по обличчі,все зникло.Яке полегшення на душі.Але не довго воно тривало.

По коридорі йшли чоловіки,із луками та різними приладами,та Іван.І тут до мене дійшло,що це "Стрільці".А я то думала що цей день пройде спокійно.Так як з ними Іван,вони знають де знаходяться магічні раси,тому мені потрібно їх випередити.

Я одразу побігла у свій клас,щоб попередити про небезпеку.Звісно там проходив урок,і на мене почала кричати вчителька,але безпека важливіша.

Я підійшла до Артура,та розказала йому новину,після чого він піднявся,і розказав її усім.В цей момент,у двері зайшли гості.

-А ось і ваша здобич,-мовив темний.
-Фіг тобі,-крикнула я,та поставила в область дверей магічний купол.-Виводь усіх і тікай.

Артур лише махнув головою,та розчинився у порталі.Сил у мене уже не було щоб стримувати купол,тому він зник.

-Ви шукайте інших,а я тут розберусь, -мовив темний до чоловіків,після чого вони пішли.-Ну що,ми тепер одні.
-І що тобі потрібно?
-Твоя довіра.

Я вирішила діяти за планом :"Біжи, і не дивись назад". 

Іван не встиг зрозуміти що трапилось, а я вже бігла коридорами школи.В деяких місцях я бачила тіла учнів.Вони лежали нерухомо.Я боялась побачити там Зоряну,і мій страх проявився  перед моїми очима.

Вона лежала нерухомо, зате жива.Вони висмоктали її магію, але залишили в живих.Навіщо їм це?Щоб вони страждали,і згадували цей день як страшний сон? 

Я чула кроки,тому сховалася.Коли вони продовжилися, і я чула їх чим раз тим дальше,я вирішила подзвонити Мар'яні, тому що мені потрібне підкріплення.

-Ось і людина,яка порушує закони школи,-із насмішкою мовила директор.
-Мені не до жартів.
-Мені теж,я зараз на уроці.
-Потрібна допомога,терміново!
-Що трапилось,-схвильовано запитала дівчина.
-Стрільці,вони тут...і. ..

Не встигла я договорити,як хтось здер годинник з моєї руки. 

-Вот ти і попалася, -сказав Іван,і потягнув мене у глиб шкільних коридорів.

Як тільки я побачила сходи,що ведуть догори,я зрозуміла що це мій шанс. Я якось вирвалася з його хватки,і побігла куди очі вели. І як тільки вони побачили стіну,я зрозуміла що кінець моїм планам про втечу.

Почувши кроки які наближалися,я повернулася і побачила Івана з тим дурнуватим апаратом в руках.

Він мав форму коробки з якимись дивними кнопками,та трубою.

-Це початок кінця,золотко.
-Твого,-вигукнула я,та вперше за довгий час,витягла свій спис.   

В моїх руках він почав заливатися яскравим світлом. 

Скільки часу тривав наш бій я не знаю,але знаю напевне,що він щось задумав,но що,потрібно подумати.А часу думати немає,тому потрібно діяти.

Ще кілька хвилин цієї бійки,і Іван припиняє нападати, коли я опинилася біля вікна.

-Ну що ж.Як я і казав,початок кінця,-мовив темний,і махнув рукою.

Після чого я вилетіла з вікна на траву.Приземлення звісно не з м'яких,але вдале це точно,адже я приземлилась на Олю і Олега,чим збила їх з ніг.

-А ми що для тебе,мітка куди падати?-обурилась Оля. 
-Так,а що такого?

Я побачила як друзі стараються відбиватися.

Навпроти мене стоїть троє темних.Я одна.В одного з них ця довбана штука яка позбавляє магії.

-Прийшла і твоя черга.
-А,ну звісно.У моєї підопічної забрали магію,у всієї школи забрали магію.Вам що,мало?   
-По-перше,Зоряні ми просто вкололи снодійне,ми все ж таки не безсмертні щоб забирати магію в підопічної самого дракона,-почав Олег,-по-друге,так,нам мало,адже магія яка належить дракону, особлива і по-своєму сильна.
-Тому,в нас немає вибору,-мовив Іван,і навів на мене цю коробку з трубою.

Я відчула як ноги відмовлялися мене тримати,а очі триматися відкритими,тому я піддалась, і втратила свідомість.



Fanta Маска

Відредаговано: 31.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись