Магія дракона.Нове життя.Книга 2

Розмір шрифту: - +

Розділ 13."Хтось у плащі"

Момент минулого вечора мені запам'ятався дуже добре,тому я одразу розказала Максу. Той сказав що мені просто привиділося після перегляду серіалу,але це виглядало цілком реально.

Зранку,я одягнула рожеве,до колін,плаття та чорні туфлі,направилась на урок.Алхімія.

Цілий урок ми лише конспектували усе необхідне для досліду,який нам дали на домашнє.Створити зілля відновлення.Для нього мені не вистачає лаванди,тому на вихідних прийдеться поїхати в місто.

Наступний урок у нас зоомагія.Ми усі старалися створити з'вязок зі своєю твариною.В моєму випадку-єдинорогом.Я за ним дуже сумую, і сподіваюся що незабаром його побачу. 

Ми з ним могли вільно спілкуватися.Він сказав,що відчуває якусь небезпеку,і щоб я була обережною.

Рунологія.Ми вивчали нові руни.Руни захисту.Для мене вони були уже знайомі,тому що,за їх допомогою я ставила купол довкола школи.

Наступив довгоочікуваний обід.Я би все з'їла.Пообідавши борщиком та овочевим салатом,я вирішила взятися за справу,яку хотіла зробити ще з початку свого навчання тут.

Зайшовши в інтернет,в пошуку я написала :"Райвен".Але нажаль,я нічого не знайшла.Навіть близько.Відкинувшись на спинку крісла,я почала крутитися на ньому.

І знову посередині цей силует.По мені пройшлися тисячі мурашок.Миттєво він зник.Це вже точно не побічний ефект від серіалу,це реальність.

-Ти впевнена що це чийсь силует,а не гра уяви?-недовірливо запитав брат.
-Так.Цілком.
-Ти нічого в книжках не шукала?
-Ні.Блін!Точно!Дякую.

І я побігла в бібліотеку.

-Юля!-почала горланити я на цілу бібліотеку.
-Щось трапилось? - запитала жінка,потираючи сонні очі.
-Тут є якісь книги про людей у плащах?
-Третя шафа,четверта полиця.Все про невідоме.
-Дуже сильно дякую.

Усю полицю я перенесла у свою кімнату,і там уже все читала.

В кількох перших книгах я нічого не знайшла.Уже на наступних я почала засинати. 

Проснулась я від того,що впала.З крісла на якому заснула.Спина дуже сильно боліла,тому вперше за багато років,я зробила ранкову зарядку. 

Випивши каву,та з'ївши кекс,я одягнула прості чорні джинси,та білу сорочку.

У нас появився новий предмет-монстрологія.Хлопці і дівчата разом,у новому кабінеті який знаходиться під школою.

Це доволі просторе приміщення,із лавочками та проектором. На нас місця вистачило, тому діставши блокнот,я була готова занотовувати.Цей предмет у нас вела Кейт.

-Зараз для вас буде лунати доволі цікава інформація,тому прошу цілковитої тиші.Почнемо з найпростішого. Перевертень —  істота, здатна тимчасово змінювати свою подобу магічним шляхом, перетворюючись (обертаючись, перекидаючись) з людини на іншу істоту, рослину чи предмет, і навпаки. В європейському фольклорі найхарактернішим образом перевертня є людина-вовк вервольф (лікантроп), у слов'янській міфології відомий як вовкулака.
1. Лікантроп— перевертень, який набуває вовчого чи подібного вовчому вигляду. 

2.Берсерк — у скандинавському епосі воїн, скажений як вовк і сильний як ведмідь (висловлюються сумніви в тому, що скандинави дійсно пов'язували берсерків із перевертництвом). 
3.Хулі-цзін або Ху-яо (Яо-ху) — лисиця-перевертень у китайській міфології.
4.Кіцуне — лисиця-перевертень у японській міфології.
5.Танукі — єнотовидний собака.
6.Лугару— людина з вовчою головою чи «гібрид» людини з собакою, свинею, коровою чи навіть курчам (зазвичай білим).
7.Шелки — люди-тюлені в кельтській міфології.
Вбити можна його за допомогою Місячний пил (бомба),Чортів гриб (бомба),Олія проти проклятих,Знак Ігні.
Дякую всім за увагу.На наступному уроці ми розглянемо вампірів.

Чесно кажучи,мені сподобалось.Дуже багато потрібної інформації.

Наступні уроки були з Френгом, тому можна було розслабитись.Але зарано я про це подумала.

-Не розслаблятись!-крикнув вчитель.

Я знову була у його парі. Мені це з кожним разом подобалося менше.Вчитель-ще той суперник.

Взявши в руки спис,я почала атакувати. З різних сторін,щоб заплутати його,але у мене це виходило погано,адже кожен раз він відбивав мої удари.


Зробивши вогняний вихор,я його трішки спантеличила,і тому виграла трішки часу. Створивши у одній руці батіг,а у другій-просту вогняну сферу,я спершу запустила останню,а потім замотала його батогом.Все б нічого,якби він його не розірвав на шматочки.

Я захищалася на максимумі, але знову,як і в останніх наших боях,я знову лечу на цей довбаний асфальт.Він мене притягує ніби магнітом.

В голові било ніби барабаном.Коли я піднялася на ноги,то спершу похитнулася і сперлася об стіну. 

Виявилося,що у мене почала текти кров,тому мене відправили в мед.відділ.

-Панно,у вас перенавантаження, - почала медсестра,-але не фізичне,а магічно-психологічне.
-І що мені робити?
-На сьогодні з вас досить,тому відпочивайте у кімнаті, а завтра можете продовжити навчання. 

Просто прекрасно.Спорити з фахівцем я не хочу,тому просто пішла в кімнату.Коли відчинила двері,то на моєму кріслі знову сиділа та жінка. 

-Ти хто?-запитала я та почала підходити,-і чого тобі від мене треба?
-Магія!Зникає!Ти!Поверни!  

І вона зникла.Якась дивна.Але ці слова не дали мені спокою до вечора,тим паче,дерево теж гине.Можливо це якось пов'язано.

Я одразу згадала про аметист і його здібності.

*       *       *       *       *       *       *       *  

Я стояла у досить знайомому місці, але де саме,я не могла зрозуміти,допоки не побачила  Анну та Антона.І до мене дійшло,що я в облівіо. 

Усюди з'являлися портали,з яких виходили ,як я зрозуміла,демони.Вони були десь під два метри,на руках були срібні браслети,усі мали темну шкіру.В руках тримали списи,але не такі як в мене,загострений із двох сторін,а в них загострений з одного боку.

В іншій руці вони тримали якийсь список.

*       *       *       *        *       *       *      *   

Я розумію що це ведіння,і що це,скоріше всього моє майбутнє.Але коли це майбутнє наступить?Після цього я заснула. 

Прокидатися взагалі не хотілося.Адже сьогодні субота,вихідний.І цілий день теж спати шкідливо,тому я підняла свій лінивий зад, і направилась на кухню.

На кухні сидів Максим.Я спокійно видихнула,але постать з'явилася у дверному просторі. 

-Он,глянь!-вигукнула я,вказуючи на місце перебування жінки. 
-З тобою точно все гаразд?
-Так!Невже ти її не бачиш?
-Андріана!Там нікого немає.
-Ну але ж вона стоїть там. 

І справді.Вона досі там стояла.

Я одразу встала та побігла у свою кімнату.Пройшов тиждень.У всіх кого я питала про цю жінку,усі відповідали що нічого не помічають.Невже я божеволію? Чи це вже вибрики моєї уяви.

Через кілька днів,як би це дивно не звучало,але моя люба родина викликала лікарів із психо-невропатичної лікарні.

Коли мене витягали із кімнати я пручалася. Тому мені вкололи снодійне. І я немов би потрапила у рай. 

^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^

          ^Пройшло кілька днів.Школа^

Сонечко прогрівало землю.Кілька днів тому, сестру забрали у психлікарню.Їй і справді потрібно трішки полікуватися.А то бачить жінок усяких.

Життя у школі проходило так як усе.Тарас змирився із тим,що Андріани немає.На диво.На школу більше не нападали.Звісно,сумно без темних,але це на краще.

^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^

                      Лігво Темних

Всі сиділи на своїх звичних місцях.Соломія на м'якому кріслі,яке стоїть у кутку кімнати.Олег лежить на ліжку та гортає стрічку новин.Іван за робочим столом,працює за комп'ютером.Оля сидить на дивані та читає якусь цікаву книгу. 

Всіх їх привернув звук,який був виданий посередині кімнати.Раптом з'явився Андрій.

-Ти вже чув останню новину?-солодко запитала Соломія.
-Звісно!Я знав що колись це станеться.   
-І це означає лише одне,-мовив Іван.
-Вона скоро буде темною,-вигукнули усі разом.

Всі продовжували робити свої справи,а Андрій направився у свою кімнату,щоб обдумати план дій.


^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^-^

                       Андріана

Я прокинклася у якійсь сірій,не дуже великій кімнаті.Маленьке вікно,ледь-ледь освітлювало кімнату. Лампочка безперервно миготіла,чим починала мене нервувати. У цій кімнаті ще був стіл,та  якийсь,не дуже надійний,стілець.На столі стояв блокнот,ручка,кілька книг,та календар.

Поглянувши на ліву руку,я не замітила свого годинника,а це означало що його конфіскували.А ще пропав мій спис,який завжди знаходився  на спині,схований невидимим закляттям. 

-Доброго ранку,-у кімнату зайшла жінка, років 30-ти,у білому халаті, та білому капелюшку, із якого було видно руді пасма її волосся.
-Доброго.Яка зараз година?
-Близько дев'яти ранку,-лагідно мовила жінка.-Зараз ми йдемо у ванну,а потім снідати. 

Вона подала мені рушник,мило,не першої свіжості,зубну пасту та щітку. 

Ми потрапили у приміщення,доволі просторе. Декілька умивальників, стільки ж дзеркал. Плитка на стінах уже починала обвалюватися.Кабінки для вмивання. Хоть щось позитивне.

Почистивши зуби,я вирішила прийняти душ.Увесь час я думала про те,як найрідніші люди могли запхати тебе у психушку.Це просто в голові не вкладається.

Вмившись напівхолодною водою,мене завели у їдальню.Тут немає що описувати.

Мені принесли щось схоже на суп,та гречку із соком.Суп був пересолений, а гречка сира.Можливо для психів це нормально їсти,але не для мене.Я ще при здоровому розумі.

Потім я спокійно могла ходити по території лікарні.Сівши на лавочку у садку,я спостерігала за небом.Воно таке вільне,незалежне.За весь цей час,я не замітила як до мене підсіли дівчина та хлопець.

На вигляд вони були нормальними.Дівчина мала довге,білосніжне волосся та голубі очі.Виглядала на років 17-18.А хлопець-19,зелені очі,спортивна статура,темне волосся та дуже привабливі риси обличчя.

-Ну привіт,-привіталася дівчина.
-Привіт.
-О,то ти адекватна,-радісно мовив хлопець. 
-Ну, виходить що так.
-Мене Карина звати,а це-Давид.
-Приємно,Андріана.

Я відчула у двох якусь світлу,магічну енергетику.Чим це проявилося?Незнаю. Просто таке відчуття,що ми рідні,ніби-одна кров.

-Ти теж це відчув?-запитала дівчина,у Давида.
-Так. 
-Стоп!Ти ж магічка ,правда?-запитала Карина.
-Ну так.Я ж дракон,як-не-як.
-Ну вітаю,-вигукнув хлопець,-у на поповнення.
-Тобто,ви теж дракони?-запитала я.
-Так.

Ми разом відправилися на обід.Там нові друзі розповіли мені усе.

-У кожного хто є у цій лікарні,є свій доглядач,-почала Карина.-У нас з Давидом це Роман.Ще той божевільний. Якщо ти спиш на хвилину довше,то одразу ж ляпас отримуєш.А у тебе-Ірина.Найдобріша лікарка.
-Пігулки тут роздають лише у вечорі,-продовжив Давид,-ми звісно ж вдаємо що випиваємо,а насправді,тримаємо до ранку,і викидаємо  у туалеті.

Ми почали обідати.

-А чому ж ви тут?
-А чому ти тут?-запитала дівчина. 
-Я почала бачити жінку у плащі,і мене визнали божевільною. 
-Бінго!Усі дракони приречені або померти у психушці, або на війні.Наша доля-тут.
-Нам уже пора.Головне запам'ятай. Тут головне-акторська гра,вдавай що тобі погано, що у тебе поїхав дах,і тобі повірять.   

На цих словах,їх забрав їх наглядач. Пізніше забрали і мене. До вечері я сиділа у своїй "кімнаті".Вдивлялася у вікно. Я сподівалася побачити там Христину, або Тараса.Сподівалася що вони мене врятують. Але це лише мрії.Їм всеодно на мене та на мою долю.

А саме головне,що мене зрадила людина,якій я щиро відкрила своє серце.



Fanta Маска

Відредаговано: 31.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись