Магія дракона.Вогонь.Книга 1

Розмір шрифту: - +

Розділ 10."Сварка"

Минув день,після нашого завдання.Кожен знайшов по одному єдинорогу. Хоть когось врятували.

За час нашого перебування на завданні,напади на школу тільки збільшилися.Навіть єдинороги-мутанти нападали.Тому всі перебували в мед.відділі,або як його називають,у госпіталі.

Майже всі з магічним виснаженням,крім хлопців,у них прості поранення.

-Ну...Знайшли ви не багато,але хоть когось,-із виснаженим голосом мовила Іза.   
-Ми натикались на єдинорогів-мутантів,-промовила Оля.
-Але на мене теж нападали,-почала я,-і не тільки єдинороги-мутанти. 
-І хто ж іще?-запитала Мар.  
-Соломія і Олег,-без роздумів мовила я.
-Куда ж без них,-без капельки здивування,мовила Іза.
-Гаразд,не будемо вам мішати, -мовила Ангеліна,-відппочивайте. 

Після цих слів,ми четверо покинули госпіталь.Більше ми ні до кого не йшли.Решта під сонним закляттям.

У кухні ми вирішили зробити переговори:
-Нас залишилось четверо,-почала я,-тому ми повинні якось захистити школу.
-Скажи як?-запитала обурено Віка,-я не думаю що у нас вистачить сил,для того щоб поставити над школою захисний купол.
-Я думаю вистачить,-сказала я.
-Потрібно спробувати,-вперше,за все життя,Ангеліна підтримала мою ідею.
-За роботу,-із азартом,сказала Оля.

Вийшовши на вулицю ми встали в ряд.Виставивши руки вверх,ми почали виливати усю енергію у повітря.Почало щось промальовуватися.Щось схоже на купол.Але щось пішло не так.Купол зник.

-Чорт,Оля,-крикнули всі хором.

Виявилось,що Оля зомліла.Ми втратили ще одну.Нас залишилось троє.Чорт!

Після того,як ми занесли Олю в госпіталь,ми розійшлися по своїх кімнатах.

Стук в двері:

-Можна,-вигукнула я.
-Як ви умудрились додуматися до такого самогубства,-почала кричати на мене Марі.
-Ідея була моя,але підтримали її всі,-почала виправдовуватися я.
-Ви ж знаєте,що навіть вчителі бояться ставити купол,тому що це-самогубство,-продовжила руда.
-Чому ти кричиш, - тремтячим голосом мовила я.
-Тому що,ідея була твоя,а постраждала Оля,-продовжувала кричати старша.
-Вона знала про ризик,вона могла відмовитись,-ледь стримуючи сльози,мовила я.
-Тепер думай,що ти натворила, - крикнула сестра,виходячи з кімнати.

Достало все.Ця магія.Ця школа.Чомусь через мене страждають всі.

Навіть не роздумуючи,я створила портал в свою квартиру.Не хочу більше тут знаходитися.Хоть виплакатись зможу.Зайшовши в кімнату,я одразу впала на ліжко і почала плакати.

Я ходяча проблема.Через мене страждають всі.Саме через мене.

Плакала я довго,що аж заснула.

*       *       *       *       *       *       *       *

Новий день я вирішила почати з нової сторінки.Без школи,без сестер,без Тараса але з магією.Лише частковою.Тому,я вирішила трішки відпочити,і направилась у кафешку на березі моря "Banacado".Вона не дуже велика але зате дуже затишна.Столики у вигляді апельсину.Зручні пуфики.Все що потрібно для спокою.

Заказала я фруктовий фреш та морозиво.Поки їла та пила,згадала що у мене є аметист.Можна викликати ведіння з майбутнього.

Трішки відпочивши,я вирішила прогулятися парком.Поки блукала,думала:торкатися чи не торкатися каменю.Все ж таки,я наважилась і торкнулася його.

*       *       *       *       *       *       *       *

Я і Олег стоїмо в моїй квартирі.В кожного в руках мечі.Починається бій.Ніби починаю перемагати я,аж поки Олег не довів мене до вікна і вибив з рук меча.Він щось сказав,але я не почула.

Прийшла до тями я після однієї фрази:
-З вами все гаразд,-запитав якийсь прохожий.
-Так-так, все гаразд,-спантеличено мовила я.

Чому саме це ведіння?Чому в моїй квартирі?Чому Олег?Знову одні лише запитання.

Від роздумів мене відволікло повідомлення,яке прийшло на годинник.Воно від Тараса:"Потрібно поговорити.Негайно.Місце зустрічі-клуб "Gast"."

Тільки хотіла почати все з початку.Но ні,завжди знайдуться люди які цьому помішають. 

Клуб починає працювати лише з 21:00.Тому я прийшла саме вчасно.Показавши фейковий паспорт,мене без питань пустили в середину.

В середині це просто якийсь палац.Висока стеля,світлова музика.Світ сучасності.

Вирішила почекати Тараса коло барної стійки.Неочікувано до мене підійшов якийсь чоловік.
-Ей,красуне,давай трішки відпочинемо разом, -промовив чолов'яга,років 40.
-Ні,дякую якось сама,-почала відходити я,але чоловік схопив мене за талію.
-А якщо я ще раз попрошу?-не відчеплявся чоловік.
-Дівчина сказала НІ, -почула ззаду доволі знайомий голос.
-Так би й сказала що ухажора маєш,-мовив  чолов'яга,нарешті відсторонившись,-не буду вам мішати.
-Могла і на вулиці почекати,-сказав Тарас.
-Давай зразу до діла,-перекрикуючи гучну музику,мовила я.
-Чому зі школи втекла?-прямо запитав юнак.
-А вам яка до того справа?-розгубившись,мовила я.
-Так чому?-не відчеплявся Тарас.
-Захотіла,-відказала я.
-Тобто,між нами все скінчено?-запитав хлопець,дивлячись мені в очі.
-Я не знаю,-розгубилася я.
-Отже,так,-засмучено мовив юнак,-гаразд,не буду тобі мішати.

Після цих слів,він покинув клуб,а я слідом за ним.Ну не могла я сказати йому,що це для того щоб їх зберегти.Нехай вони про мене забудуть,а я про них,і все буде гаразд. Ніхто не постраждає. 

Із такими думками,я повернулася додому.Не могла я спати цієї ночі.Можливо це через сьогоднішні події,або через червоний місяць.Факт залишається фактом.

Лише під ранок я змогла заснути.Нарешті,сон.

*       *       *       *       *       *       *       *

Я десь в небесах.На якомусь летючому острівці.Не розумію,чому я тут.

-Ти повинна зрозуміти,-почула в далечині голос.
-Що?-запитала я.
-Знайди її,-знову цей голос.
-Кого?-знову ж запитала я.

Перед очима з'являється якась дивна книга.

-Знайди її,і дізнаєшся правду.

Різко проснулась.12:00.Чому саме цю книгу?Дивно.Можливо Мар знає де ця книга.

Не обдумуючи,я сіла на мотоцикл та направилась в школу.Хвилин через 20, я була на місці.

Йшли уроки,тому я зайшла до директорки в кабінет.

-О,а я думала ти не повернешся, -радісно залепетала та.
-Я не для повернення до тебе,-заперечила я.
-І за чим же?-уже суворим голосом мовила Мар'яна.
-Ти можеш сказати що це за книга?-показавши листочок з малюнком,мовила я.
-Якщо я не помиляюся, - задумалась директор,-то це старовинна книга однієї родини драконів.
-А ти не знаєш,-почала я,-де її можна знайти.
-На жаль, такої інформації я не маю,-стиснувши плечима,мовила Мар.
-Гаразд,-сумно мовила я,-дякую і на тому.
-У мене до тебе прохання,слідкуй за містом,-неочікувано мовила директор.
-Гаразд,-мовила я,та вийшла з кабінету.

За час поки ми говорили, урок закінчився і усі відпочивали на вулиці.

-Сестричко,а привітатися не хочеш?-саркастично запитала Ангеліна.
-Ні, -твердо відповіла я.
-А повернутися?-так само запитала темно-волоса.
-Ангеліно, тобі скучно?То йди в ігри по грай,-злим голосом мовила я.
-Ой,розізлили злу принцесу,-із смішком мовила сестра.
-Стули свою пельку,-вже ледь стримуючи гнів,мовила я.
-Ангеліна,до мене в кабінет.Негайно!-крикнула їй Мар.-А для решти,криве слово почую, вижену. 

Успокоївшись,я сіла на мотоцикл,та поїхала в напрямок міста.

Сам дизайн книги дуже дивний.Місце для ключа,посередині дракон.Стоп!Я ж знайшла кулон у вигляді дракона,можливо за його допомогою,я знайду цю кляту книгу.
  
Дракон один в один співпадає як на книжці.Нарешті,хоть якийсь прогрес.


 



Fanta Маска

Відредаговано: 17.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись