Магія дракона.Вогонь.Книга 1

Розмір шрифту: - +

Розділ 12."Поранення"

Направляючись у свою кімнату,я замітила тріщину в бар'єрі.Отже,вони намагалися пробити захист школи. Це дуже погано,адже нас четверо.Це означає лише одне,вони скоро нападуть.  

Перед тим як заснути,обдумувала сьогоднішній день.Всі в госпіталі,у мене появилась бабуся.Виявилося,що я ще й з якоїсь династії.Не день,а жесть.Заснула я не одразу,але заснула.

Проснулась я через те,що в мою кімнату увірвалася Мар'яна:

-Нападають!

Я одразу ж, одягнулася та вибігла на вулицю.Кругом школи були грифони і наша "улюблена" трійця.Терпіти їх не можу.

-Невже ваша рятівниця вирішила вам допомогти,-мовив Олег.
-Стули свою брудну пельку,-крикнула Мар. 
-Ні,тому давайте пограємо один на один.

Усі грифони,почали нападати.Але пізніше зупинилися.Все через те,що трійця вирішила напасти на нас так,щоб ми розділилися.Таким чином Мар'яні дістався Олег,Френгу-Іван ,ну а мені-Соломія.Іза захищалася від грифонів.  

-Я тобі відімщуся за те,що моя мама пропала,-почала Соломія,кидаючи в мене брили льоду.
-А в чому я винна,що вона зникла!?
- Вона завжди тебе любила більше, за рідну дочку,тому і віддала частину магії тобі.
-Я розумію що тобі не вистачало материнської любові,але я не знаю чому твоя мати пропала.
-Винна ти,тому що якби ти не з'явилася у нашому житті,все було гаразд,ти вічна проблема,лише ти!
-Ну пробач, я не винна що я від народження не знаю своїх батьків,сама жила всі ці роки,мене навіть сестри не любили, вони мене ненавиділи,я не винна  в тому,що я народилася,чому в усьому винять мене!?

Поки я усе це говорила та захищалася, Олег та Іван уже положили наших,Ізабелла теж була на грані.Тому поки ми з Соломією вияснювали стосунки, вони встигли завдати удар ззаду. Удар був настільки сильний,що я навіть піднятися не змогла.Лише краєм ока замітила ,як грифони відступили лише через те,що Іза теж зазнала поразки.Після цього я відключилася .

*       *       *       *       *       *       *       *

Знову сон.Я на краю прірви.Кругом мене літають дракони та кричать:
-Вся правда в тобі.
-Знайди кристал.
-Віднайди правду.

Все почало горіти,тремтіти і я прокинулась.  

Короткий сон.Аж дивно.Лежала я в палаті.Ще трішки,і вона стане моєю кімнатою.У ній ще лежала непритомна Іза.

-Нас лише двоє,-мовила Мар'яна,зайшовши в палату.
-Невже це поразка?
-Незнаю.
-Потрібно знайти вихід.
-Його немає.Нам не перемогти.
-Ми зможемо!-крикнула я.

Кілька днів я пролежала в госпіталі.За цей час,ніхто не опритомнів.Літопис я віднесла бабці.

-Кажеш,вони кричали ці фрази?-запитала ба.
-Саме так!-сказала я,-,я не  можу зрозуміти сенс цього сну,він уже кілька разів мені сниться.
-Незнаю,можливо з часом ми зрозуміємо.
-Можливо,-опустивши голову,мовила я.

Ми сиділи на дивані.Ба дивилася літопис а я читала книги.У них є усе про усі магічні раси.Ельфи-  високий зріст, подовгасті вуха, відмінне володіння луком і довгожительство.У деяких з них є крила.Майже усі володіють світлою магією,але є і темні.

Русалки- майже завжди,це душі померлих дівчат.У воді мають хвіст,на суші ноги.Володіють різними стихіями.

Навіть про увесь магічний всесвіт.Виявляється,кожна планета-це одне королівство.І таких планет безліч.Їх незлічити. 

Після всієї інформації дуже хотілося їсти,тому приготувавши на обід піцу,відправилась у кімнату за пошуком якоїсь інформації.Звісно,я нічого не знайшла.

Повечерявши,я лягла спати.

*       *       *       *       *       *       *       *

Ліс.Багато єдинорогів.Але одна секунда змінює все.Усі єдинороги падають.Підійшовши до одного з них,серцебиття я не почула,натомість лише звук крил.Це був дракон.Приземлившись,він простягнув мені щось.Це був кристал зеленого кольору.

-Знайди його,і віднайдеш правду,-мовивши це,дракон злетів в небо.

Дальше пішли прості сни.Нічим не особливі.

Прокинувшись та згадавши сон,вирішила піти в бібліотеку.Можливо знайду щось про цей кристал.

-Зелений кристал?-запитала Юля.
-Саме так.
-У цих книгах є усе про усі кристали та магічні камені,можливо щось знайдеш.

Подякувавши,я понесла усі книги у свою нижню кімнату. Мені там зручніше читати.

У першій книзі лише про магічні камені,навіть мій аметист є.

У другій уже щось таки надибала:

Манерда-різновид рідкісних магічних кристалів.
Стихія-лід.
У стародавні роки вважався найдорожчим кристалом.
Перша назва-Кристал Імператорів.
Місце знаходження-нижні печери. 

Ось така маленька стаття.

Пройшло ще кілька днів.Уже майже всі прийшли до тями,крім Ізи,Френга,Віки та Кейт.Усі здивувалися моїй присутності у школі,але мені було начхати.Адже у цей момент трійця вирішила напасти на школу.

-А вам не занадто приходити сюди кожен день,як додому,-із обуренням мовила я.
-Ти дивися,бо щось забагато говориш.Ой,точно,ти вирішила показатися перед усіма яка ти хоробра.-мовила Соломія.-А насправді ти невдаха.Ти ніколи не будеш сильною.
-Не слухай її,-підбадьорувала мене Мар'яна.
-Я і не збиралася.

Неочікувано,по школі почали гатити усякими закляттями.Ми усі захищали школу,але на шиї Соломії я замітила те,що мені потрібно-манерда.Тому,замість того щоб захищатися,я вирішила нападати.

-Ти що божевільна?-випалив Тарас.
-Безсмертна,-мовила Марі.

Але мені плювати.Я повинна дістати його,любою ціною,навіть ціною життя.

Витягнувши спис,почала нападати по Соломії.Вона замітила мої дії,тому почала робити так само.

-І що ж ти задумала?
-Я нічого не думала,просто мені потрібно дещо,що належить тобі
-І що ж це,магія,серце?-із смішком мовила  блондинка.
-Простіше,кулон.
-Нізащо!
-Побачимо.

Після цього діалогу,ми почали кидати одна в одну різними закляттями,інколи я нападала списом.Один момент-кулон у мене.Від нього віяло тепло.Десь у підсвідомості чула слова:"Розбий".Але я не хотіла.

Після того,як я отримала бажане,я повернулася до усіх.

-І що ж тобі потрібно було від неї?-запитали всі.
-Ось,-показавши кулон,мовила я.
-Манерда,-мовила Мар. 
-Вона сама.
-Вона має здатність збільшувати силу свого господаря,у даний момент-Соломії.

-Він тобі не допоможе,-почувся десь голос Соломії.
-Це як подивитися,-єхидно мовила я.

Одразу,я кинула кулон на землю та роздавила ногою.Після цього,трійця одразу ж зникла з нашого поля зору.

-Сподіваюся,їх тут довго не буде,- мовила Мар. 

Опинившись у своїй кімнаті,до мене на годинник позвонила Христина. 

-Ну ти реально безсмертна.
-Я б так не сказала. 
-А я кажу,ти сама проти Соломії пішла.
-І що?
-Ніхто б не наважився,-продовжувала подруга.
-Гаразд,я хочу відпочити.
-Не буду мішати. 

Кріс кинула слухавку.Потрібно трішки переварити всі події.
Школа під захистом.Манерди більше немає.Книга знайдена.Які ще випробування чекають на мене-невідомо.

Спустившись у другу кімнату,вирішила побоксувати грушу,щоб випустити пар.Неочікувано зайшов Тарас:

-Непогано виходить,як на дівчину.
-Дякую.Чого прийшов?-зразу запитала я.
-Поговорити.
-Про що?
-Про нас.
-А що,є про що говорити?-запитала я,знову вдаривши грушу.
-Як на мене,є.Я хочу,аби ми знову були разом.
-Ти зараз серйозно?Після всього що сталося?
-Як на мене,нічого серйозно не сталося,просто ти пішла зі школи.Нічого серйозного.
-Ти все такий?
-Можливо,-із усмішкою на обличчі,мовив хлопець.
-Ну гаразд,я згодна.
-Я не чую.
-Я згодна і більше повторювати не буду,-твердо мовила я.

Із прекрасним настроєм,ми піднялись у мою кімнату.

-Мені здається,ти стала сміливіша. 
-І чому тобі так здається?,-запитала я,сівши на ліжко.
-А тому,що ти сама пішла проти Соломії.
-Ааа...Ти про це.Так поки ви були в госпіталі,ми стільки раз з нею билися,що я вже знаю любе її слабке місце. 
-Тобто,ми багато чого пропустили?
-Багато.Навіть те,що у мене з'явилася бабуся.
-І справді багато чого.І як ти її знайшла. 
-Кароче,Мар'яна розказала, що за школою є закинута бібліотека,але туди бояться заходити,адже там є дух.Виявилось, що це дух моєї бабці.Тепер і бібліотека є і в мене бабуся появилася.
-Круто.Треба як найскоріше всім розказати.
-Стоп!Нікому нічого казати не треба.Це лише між нами.
-Ну гаразд.Я йду обідати, ти зі мною?-запитав Тарас.
-Звісно.

І ми разом направилися на кухню.

-Ооо,  як давно я вас не бачила разом,-випалила Іванка. 
-І правда,-підтвердила Ангел.
-Все, намилувалися і хватає,-мовила я.

У тиші ми обідали.Аж доки Марі не запитала:

-І часто вони тепер нападають?
-Майже кожен день.
-Оце так подаруночок. 

На кухню вбігла директорка:

-Андріана,ти мені потрібна.
-Чого?
-Бар'єр сам себе не поставить.
-Ну гаразд.А ми двоє зможемо?-запитала я.
-Постараємось. 
-Ок.

Вийшовши на вулицю,ми поставили бар'єр:

-Ти пам'ятаєш,які руни малювала Іза?-запитала Мар.
-Так,а що?
-Тепер постарайся їх намалювати.
-Ну гаразд.

У повітрі я намалювала руни непорушності, сили,енергії.

Повернувшись в корпус,на кухні я нікого не побачила,отже всі розійшлися по кімнатах.Я теж так зробила.Зайшовши в кімнату,вирішила прийняти ванну,але на жаль,вона зайнята. Але мені повезло,адже в другій кімнаті теж є ванна.Незнаю що я б без неї робила.

Прийнявши ванну,захотілося почитати.В бібліотеці знайшла кілька цікавих книг.Заснула я,за читанням книги.Сни нарешті звичайні.

Прокинулась я серед ночі.Заснути я не могла,тому випивши чаю,продовжила читання.



Fanta Маска

Відредаговано: 17.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись