Магія дракона.Вогонь.Книга 1

Розмір шрифту: - +

Розділ 13."Розлом"

Нарешті отямились усі,тому знову почались уроки.

-В усіх школах,є своє ядро,яке підтримує магію на її території,-розказував Георг.

Ось вам і новина.Треба буде почитати в бібліотеці.

Надворі нарешті зима.Перший тиждень.Ще трішки і моє день народження.Чекати-мука.Ненавиджу очікування,але потрібно.

Направилась у бібліотеку.Назбиравши не маленьку купу книг,почала читати :

Облівіо-зовсім інший вимір,не подібний нашому.Пам'ять про усіх хто туди потрапив,стерта.

Ядро - підтримується магією.Наділене великою силою.Кожна планета,школи,університети мають його.

Країна чудасії або дзеркальний всесвіт-не похожий до нашого.Маги там практично не живуть.

Я так довго читала,що не замітила як заснула.

*       *       *       *       *       *       *       *

Якийсь дивний світ.Все не таке як в нас.Можливо,задзеркалля,або облівіо.До мене направлялися чоловік із жінкою.

-Ти близько до правди,-мовив чоловік.
-До якої правди,і хто ви взагалі?
-Я-твоя прабабуся а це,-мовила жінка,вказавши на чоловіка,-твій дядько.
-Як ви можете бути моєю прабабусею,якщо ви ще молоді?
-Це облівіо.Сюди я потрапила зовсім молодою,а тут не старіють.   
-А мене запроторив твій батько,мій брат,лише через те,що я напівдракон.
-А чого ви від мене хочете?
-Ти повинна вбити свого батька.
-Чому? 
-Тому що це-демон, зло в людській подобі.Йому вірити не можна,адже навіть не замітиш, як опинишся на темній стороні.
-Ясно.Скажіть хоть як вас звати?
-Анна та Антон.
-Але чому вас немає в літописі?

Вони не почули.Я відчула,як хтось наблизився ззаду.Поштовх-і я лечу у якусь прірву.

Підриваюся з дивана.

-Ти чого?-збентежено запитав Тарас.  
-Та сон дивний.А ти чого тут?
-Вирішив трішки почитати.
-Знаючи твою любов до читання,щось мало віриться.
-Ну гаразд,-все таки здався юнак.-Шукав тебе,у кімнатах не знайшов,тому вирішив пошукати тебе тут, прийшов а ти спиш, будити не хотів,тому читав. До речі,не хочеш сном поділитися?
-Точно,сон.Юля,-гукнула я жінку.
-Що сталося?
-У мене до тебе питання,у мене є дядько і прабабуся по татовій лінії?
-Є дядько,Іван його звати,а за прабабцю нічого незнаю,ніби немає.
-Ааа.Дякую.

Після цього,дух зникла.

-І навіщо це тобі?-запитав Тарас.
-А тому,що вони мені снилися.
-Можливо це просто сон,вигадка уяви.
-Це точно не вигадка.Сам подумай,як міг народитися мій батько,якщо у його матері,мами немає?
-Нуу. ..логічно.
-І я про це.Про них ніде не написано,отже,вони в облівіо. 
-Чому?
-Антон сказав,що його запроторив туди мій батько.А так як ніхто нічого не пам'ятає,вони точно там.
-І як ти збираєшся їх звідти витягти?
-Я й сама незнаю.

Після цих здогадок,лише нові нитки запитань.Щоб відволіктися від усього цього,Мар дозволила поїхати в місто,тому ми усі дружно,сівши на свій транспорт,рушили в його напрямку.

За допомогою порталу,це було набагато швидше.

-І куди ми вирушаємо?-запитав Павло.
-Хто куди,а я в "Banacado".Давно там не була,-запропонувала я.
-Отже,ми вирішили,-радісно мовила Кріс. 

Нарешті дійшовши до кафе,усі зняли куртки та сіли за столики.Вийшло так,що ми всі зайняли 3 столика.Я,Тарас та Кріс за першим,Ангел,Марія, Павло та Ігор за другим.Решта за третім.

Кожен заказав те,що захотів.Я фруктовий фреш,Тарас-кавовий мікс.Кріс-кокосовий коктейль.

Почала грати драйвова музика,тому ми усі дружно заполонили танцпол.Після танців дуже боліли ноги,тому ми почали потроху збиратися назад до школи.Розпатившись,ми всі вирішили прогулятися парком.

-Я вас наздожену, -мовила я.
-Щось трапилось?-запитав Тарас.
-Все гаразд,просто хочу побути наодинці.
-Ну добре,маєш годину,а ми заглянем в кілька магазинів,-мовила Марі. 

Коли всі пішли,я направилась до дерева.Трішки почаклувавши,зробила так,щоб воно розмовляло. 

-Дякую.Я знайшла те що шукала.
-Молодець.Ти знайшла книгу але не знайшла те,що до сих пір шукаєш-саму себе.
-Я не розумію,мені здається, що усі від мене щось приховують. 
-А ти довірся їм.
-Якщо я не зможу?
-Постарайся.

Подякувавши,я направилась у напрямку машини,аж раптом я зіштовхнулася із якимось чоловіком:

-Вибачте,я не хотів,просто це все...-почав виправдовуватися чоловік.
-Та нічого страшного,мене Андріана звати,а вас?-протягнувши руку,запитала я.
-Андрій,-взаємно протягнув руку чолов'яга.
-Дуже приємно,а тепер до побачення,тому що мене чекають.
-Гаразд,радий був познайомитися.

Я одразу зі всіх ніг бігла до машини,але дарма.Ще нікого не було,але ж домовлялися годину. Прийдеться чекати.

-Домовлялися лише на годину,-мовила я,коли всі прийшли.
-Ну але там такі знижки,-одразу почала Ангеліна.
-Дарма ти з нами не пішла,-почала дорікати Марі.
-Ай,ну вас,-махнула рукою я,та завівши двигун автомобіля,створила портал до школи.

На подвір'ї школи,нас зустрічала Мар'яна.

-Я бачу,ви дуже добре відпочивали.
-Щось типу того,-стиснула плечима я. 

Потім усі направились по кімнатах.

-Це капець, - мовив Тарас,коли ми зайшли до його кімнати.
-І чого?
-Та вони гребли все що бачили.
-Ну...Я тобі нічим не зараджу.
-Чого?
-Тому,що я йду спати.
-Добраніч.

Я направилась у свою кімнату.Сівши на ліжко,я одразу ніби перемістилася у інший вимір.Все що я бачила це я на дворі боролася з Олею та Соломією,ніби перемагаю, але один момент змінює все.В той момент,коли я подивилася на годинник,вони завдали фінальний удар.Після чого я знепритомніла.

Отямившись,зрозуміла що це було ведіння.Але ж я не торкалася каменю.Можливо він вирішив попередити  мене,щоб я могла відбити цей напад.

Довелося засинати із такими думками.

*       *       *       *       *       *       *       * 

Прокинувшись,одразу пішла в бібліотеку.Субота,вихідний,додаткові заняття відмінили.

В самій бібліотеці,на своєму пальці я не замітила аметисту.Невже я його загубила?

-Тобто,він просто зник?-запитав Тарас.
-Так,я обшукала усю кімнату і бібліотеку,його нема!
-Не панікуй.Можливо ти його десь положила?
-Я його навіть не знімаю.
-Ну тоді я все,-після цих слів він плюхнувся лицем на ліжко.
-Чорт,і де ж він?
-Не знаю,і ти не знаєш,тому відпочивай. 
-Ай,ну тебе,-махнула рукою,і вийшла з кімнати.

І де ж він?Саме найцікавіше те,що він зник після ведіння.Минуло хвилин дванадцять і мені прийшло повідомлення від анонімного користувача:"Це лише початок ".

Початок чого?Хто це взагалі?Не день а якась суцільна загадка.

З історії нам задали період першої світової війни.Яке відношення до неї мала магія?Потрібно вияснити,тому я направилась у бібліотеку.

-Ба,тут є щось про першу світову?
-Є.Я.
-В сенсі?-незрозуміло запитала я.
-А в тому  сенсі, що я знаю все що стосувалося магії та першої світової.
-Я зацікавлена.Розказуй.
-Починається все ще далеко до її початку.Коли почалися формуватися партії,армії.Німеччина стала імперією не просто так,їй допомогла магія.Саме її імператору.Тому створилися дві організації:Антанта та Троїстий союз.Це не єдині союзи.Були ще й інші,але ніхто не хоче про них згадувати, адже туди входили :Україна,Іспанія,Велика Британія.Магія там переповнювала все.Але усі історики та дослідники,вважають неправдивий цей факт,але маги, ельфи,дракони пам'ятають це.
-Тобто,ти хочеш сказати,що Німецький імператор мав якийсь зв'язок із магією?
-Саме так.І не простий.Його дружина,мати були феями.
-Оце так сімейка. 
-Він не єдиний.Французи,Росіяни,усі мали тісні зв'язки з магами.Думаю ти знаєш про війну Росії та Японії?
-Ну.
-Так от,Японія перемогла не за допомогою магії,а за допомогою свого розуму та хитрості.Вони вбивали лише російських магів,половину з усіх вони таки повбивали. 
-Ну,Японія завжди на крок вперед.
-Основне я тобі розказала. 
-Ей!На самому інтересному місці.
-Після історії зайдеш,і я тобі розкажу закінчення історії.
-Ех...Ну гаразд,весь кайф обломала. 

Із спорченим настроєм,я направилась у кімнату.Коли лягла на ліжко,одразу заснула. 

*       *       *       *       *       *       *        *

Знову ці сни.

Я на якомусь кораблі.До моєї ноги прив'язана мотузка із каменем.Капітан корабля кричить щось не зрозуміле.Один момент,я починаю тонути.  

Каменюку скинули в море,ну і я полетіла за нею.Коли вона торкнулася дна,я відв'язала мотузку.

Я не тонула.Чому?Невідомо.Можливо тому,що це сон.До мене підпливла русалка.

-Ти його не загубила.
-Кого?-запитую я.
-Аметист.Він захований на видному місці,роззернись.

Подивившись по сторонам,я замітила потонувши корабель.

-І що в ньому такого ?
-Те,що ти повинна зрозуміти у своєму світі.
-В сенсі?
-Придивись до нього.

А й справді,у очах дерев'яної русалки було два аметисти.  

-Якщо там буде два аметисти,-мовила русалка,-на Землю з'являться пірати цього корабля,що є дуже небезпечно. 

Після чого я прокинулась.І де я маю шукати цей корабель.Загадок аж забагато.

*       *       *       *       *      *       *       *    

                      Дитинство

Андріана гуляла містечком. Був звичайний сонячний день.Ненароком наступила на один камінчик. Оглянувши фіолетовий камінь,сестри вирішили вирвати його з її рук та викинули у смітник.

-І навіщо ви це зробили?
-Це простий,нікому не потрібний,покрашений камінь.
-Але він красивий.
-Всеодно,ми від тебе старші,-мовила Ангел.  
-Лише на рік,між іншим.
-І що,старші,і все!

Закінчивши прогулянку,вони направились додому.

*       *       *       *       *       *       *       *

Минула неділя і почалися уроки.

-В загальному,зілля варили щодня.Незнажаючи чи це були магічні раси,чи прості люди.Тепер,люди забули що таке зілльєваріння,алхімія.Лише раси розуміються у всьому цьому круговороті подій,-розказувала Мар'яна.

Продзвенів дзвінок і ми направились по кімнатах останні уроки ми взагалі сидіти не хотіли,тому бібліотека - моє спасіння.

-Можливо мені піти з тобою?-запитав Тарас,коли ми виходили з класів.
-Як хочеш.
-Хочу побільше проводити часу з тобою.
-Ну гаразд,пішли.

Опинившись в бібліотеці,ми знайшли книги про піратів,магічні поклики і камені.Ми гортали кожну книгу,кожну сторінку,аж доки ми не знайшли те,що нам потрібно.

-Ось,-тицьнула у книгу пальцем я,-це цей корабель. 
-Звичайний корабель,нічого особливого.
-Так,але якщо аметисти об'єднаються,нас усіх чекають погані наслідки.
-І ти знаєш його місце знаходження?
-Ні, -опустивши голову,сказала я.
-Ясно,облиш цю інформацію,і ходімо вечеряти,а то ти вся бліда.Ти коли останній раз їла?
-Вчора снідала.  
-Ти що,геть здуріла?І ти мовчиш?Негайно на кухню! 
-Але я не голодна,чесно.
-Мене це мало інтересує,вже і негайно.

Накричавши на мене,Тарас повів мене на кухню,там ми повечеряли і направились спати.

-Завтра я по тебе зайду,-мовив юнак,перед моєю кімнатою.
-Гаразд.

Переодягнувшись,я одразу лягла спати.Занадто насичені ці останні дні.

*       *       *       *       *       *       *       *

-Згадай,-мовив голос.
-Що?
-Дитячі роки та мрії,зачаровані красою діти.
-До чого це все?
-Згадавши це,ти знайдеш те,що тобі потрібно.

*       *       *       *       *       *       *       *

                       Дитинство  

Через те,що сестри її не любили,Андріана завжди тікала на свою улюблену скелю над морем.Це було місце спокою,роздумів. 

Хвилі билися об скелю,люди засмагали на пляжі.Мала дівчинка,обійнявши себе за коліна,сиділа на невеликій скелі,роздумуючи.

Думала вона про її життя і про своїх батьків,чому вони її покинули.Сестри їй розповідали,що причиною завжди була вона.Навіть,в їх смерті вони звинувачували її.

-Ненавиджу,-прошепотіла дівчинка.

 



Fanta Маска

Відредаговано: 17.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись