Магія дракона.Вогонь.Книга 1

Розмір шрифту: - +

Розділ 14."Страждання та біль"

Разом з Тарасом ми направились на кухню аж потім на уроки.

-І так бійці,-почав урок Френг. -Учні,у зв'язку із вчорашніми подіями,можливо ви в курсі?
-Що трапилося?-запитали всі.
-Директорка вам розкаже,а зараз,ви навчаєтеся разом з хлопцями.

Після цієї інформації,дівчата аж загули.   

-Розбиваємося на пари,-мовив вчитель,-Христина і Павло,Ігор і Марія,Ангел і Іванка,Віка і Саша,Оля і Тарас,Андріана,в мене для тебе є завдання. 

-Ей,а урок?-обурилася я.
-Урок почекає,а людина яка тебе чекає,ні,-натякнув Френг.

Натяк я зрозуміла,Юля чекає на мене в бібліотеці.І що ж їй потрібно.

-О, невже Френг тебе відпустив?-запитала бабуся.
-Щось типу того.
-Слухай мене уважно!
-Що трапилося?
-Є кілька новин.Перша-у магічних школах та академіях,за вчорашніми даними було вбито 12 учнів.
-Стоп!В сенсі вбито!
-Слухай,всі вони,маги вогню дракона.Друга новина,я почула про що ви з Тарасом говорили,про той корабель і я знайшла його місце знаходження.
-Це ж чудово.
-Все,ніби все сказала.
-І де ж цей корабель?-запитала я у Юлі.
-У нашому місті,біля скель нашого моря.
-Тобто я можу прямо зараз туди направились?
-Так,але...Зі своєю магією ти під воду не потрапиш. 
-Чому?
-Тобі потрібно щось під тип магічного скафандра чи щось типу того.Десь тут є щось про це.

Поки бабця щось шукала,я переварювала інформацію.

-Ось,-вивела мене із роздумів ба.
-І що тут?
-Закляття для того щоб піти під воду.Правда,воно рунами,але думаю розберешся. 
-Гаразд,дякую.
-І наостанок,будь обережна. 
-Добре.

Вийшовши на вулицю я побачила дуже цікаву картину:всі хлопці лежать а Тарас захищається поломаним мечем.Між іншим,його улюбленим.

-Андріана,потрібно показати як потрібно захищатися,тому що дівчата вже кілька разів програли а тут їм піддалися,-заохочував мене вчитель.
-Ну...Якщо треба.
-Давай,я і ти.

Ну гаразд,можливо щось згадаю.

Вставши один навпроти одного,Френг почав нападати.Правий кулак направлявся мені в шию,але я вигнулась і зробила сальто назад,завдавши удар ногою.

-Неочікувано,-мовив чоловік,поправляючи щелепу.

Але він не здавався.Я вирішила що прийшов час для вогнику,як давно я ним не користувалася.Запаливши на долоні вогняну сферу,направила її на Френга.Але він ухилився. 

-Щось не впізнаю я тебе.
-А дарма.

Сфера це лише відволікаючий маневр.Запустивши сферу, я створила батіг і акуратно запустила його коло ноги вчителя.Коли прийшов певний час,як просто смикнула  за батіг і вчитель повалився на землю.

-Ну ось тепер впізнаю, -мовив чоловік,-вчіться як потрібно захищатися,тому що магія не завжди вам допоможе.

Після уроку до мене підійшов Тарас.

-Я її ненавиджу,-випалив хлопець.
-Кого?
-Ольку,мій єдиний і улюблений меч поламала. 
-Ну і що ж я тобі зроблю?
-Та вже нічого.

Направились ми відпочивати.

Потрібно буде на вихідних відправитися на пошуки цього корабля.

Так як скоро день магії,усі магічні раси дарують один одному подарунки. Подарунок для Тараса я вже знаю,а от для решти,без поняття.

Як і казав Френг, Мар'яна зібрала нас на вулиці.

-Як думаєте,що знову?-запитав Павло.
-Я догадуюсь,тому сяду на землю,-мовила я.
-І так учні,новини невтішні.За інформацією ГВМР,у магічних університетах та школах було вбито більше 20 магів вогню дракона.

Почулися обурення.

-Тому,навчання продовжується,але на початку тижня,будуть завдання,готуйтеся та остерігайтеся.

Після короткого оголошення,ми відправилися на урок історії.

-Я так зрозумів що ви вже в курсі останніх подій?-запитав Георг.
-Так.
-Гаразд,хто вчив Першу світову війну?

Тиша.

-Я зрозумів.Хто хоть щось знає?

Знову тиша. 

-Ви знущаєтесь? І що мені вам розказувати,якщо ви ще першої частини не вивчили?Зараз направляйтеся по кімнатах і вчіть першу світову.

Всі встали та вийшли. 


Минув тиждень.День магії.Подарунки.Одягнувши просте зелено-фіолетове плаття,спустилася на кухню.Зібралися усі.

-Усіх з днем магії,-мовила я.
-Взаємно,-відповіла Христина.
-І що,хтось вже отримував подарунки?
-Ні, чекали тебе.Тепер можна починати.Хто перший?-запитала Віка. 

Перший був Павло.Потім Віка та Іванка.Дальше Саша,Ігор,Ангел.Марі подарила мені кофту яку я вже дуже давно хотіла,і шкатулку.Дуже кльову.Христина обдарила всіх з ніг до голови.

-Так як зараз зима,-звернулася вона до мене,-у мене для тебе пледик,чашка і блокнот.

Зимовий арсенал майже зібраний.Чашка була з малюнком оленятка,а блокнот синього кольору із сніжинками.Прийшла моя черга,адже Тарас сказав що мій подарунок він хоче зробити мені особисто.

Для сестер я подарила парні кофти "Best sister's",а решті дівчат я подарила подарункові сертифікати на косметику.Хлопцям сертифікати на лижі та випивку,вони це люблять.

Нарешті всі подарили подарунки,тому ми з Тарасом направились у мою нижню кімнату.

-І що ж це за подарунок?-запитала я.
-Закрий очі і простягни руку.

Виконавши всі вказівки,я відчула щось легеньке у своїй руці.

-Відкривай.
-Та бути не може!Де?Коли?

В моїй руці лежав він!Аметист.

-Юля мені розказала все,і тому я направився по нього.
-Ну...Тепер прийшов мій час тебе дивувати.

За кілька секунд у моїй руці з'явився меч кольору градієнт.

-Не вірю!Це не може бути він! - крикнув Тарас.
-Може.
-Це ж смертоносець!
-Ну ти ж хотів його.Взаємообмін.

Після цих слів слів він пригорнув мене до себе.Мені було так добре поруч з ним.Нас відволікла одна фраза.  

-Хватить цих телячих ніжностей,-стримуючи сміх,мовив Ігор.
-А ти що тут робиш?-запитав Тарас. 
-Вас шукав,так як в кімнатах вас не було,лишилося одне місце.
-Чого шукав?-запитала я.
-Мар'яна всіх збирає,буде на завдання вибирати.

Ми усі направились у наш клас.

-Вітаю всіх з днем магії,завтра починається нове завдання,тому потрібно учнів.
-І кого будуть брати?-запитала Христина.
-Зараз я скажу хто лишається в школі.Це Андріана, Ігор,Оля.Решта на завдання.До мене в кабінет,я поясню сенс завдання.

Це капець.Я і Оля разом.Та ще й Ігоря нам припхали.Як мені витримати цей тиждень,без поняття.

Пройшло десь хвилин 20.Всі вийшли з кабінету.Я чекала Тараса під дверима.Коли він вийшов,я побачила що він стривожений.

-І що там?
-Та нічого особливого.Завдання як завдання.
-Я ж бачу що щось не так.
-Все гаразд,-вже суворішим голосом мовив юнак.

Дорогу до кімнати я пройшла мовчки.Та і Тарас на слова був не дуже щедрий.Без жодного слова ми зайшли у свої кімнати.

*       *       *       *       *       *       *       *  

Наступив понеділок.З самого ранку усі відправилися на завдання.Тарас так більше до мене не говорив.Що сталося в кабінеті Мар'яни?Невідомо.

Директорка сказала,що цей тиждень ми на самостійних уроках,тобто ми вчимося самі.Вчителі взяли собі зимову відпустку.Мар'яна поїхала в ГВМР.Школа в нашому розпорядженні.

-І що будемо робити?-запитав Ігор,коли ми пили каву.
-Не знаю, особисто я їду в місто,відпочивати,-мовила Оля.
-Я буду довчиватися.  
-Оля,ну тоді я з тобою,-сказав юнак,-тому що вчитися,це не моє хобі. 

Хвилин через 30,Оля сиділа за Ігором на мотоциклі,адже вона не вміє керувати. Ну а я вирішила передивитися літопис.Юля каже що це дуже старовинний артефакт.Його потрібно повернути в королівство,але після Першої магічної війни,більшість королівств було знищено,тому бабуся думає що наше в тому числі.

-Я читала книгу про сни,-почала Юля,-і я думаю що все те що тобі снилося,це повна нісенітниця,проста гра уяви.
-Але ж завдяки снам я знайшла літопис.
-Це проста випадковість.
-Я не вірю в випадковості.
-Тепер повір.

Я просто вийшла з бібліотеки.Я не вірю що це гра уяви.Все що мені снилось про Наталі,королівство.Я запуталась. 

Щоб голова трішки відпочила,я зробила собі чай і пішла дивитися серіали.Всеодно немає що робити.

Подивившись серіал,я сіла малювати.За малюванням я і заснула.

Прокинулась я посеред ночі.Оля та Ігор вже мабуть спали.Заснути я не змогла,тому направилась у нижню кімнату.

Побоксерувавши грушу,зробивши собі яєчню та каву,я поснідала. 

Вирішила подзвонити до Тараса,але він скидав дзвінок.Потім дзвонила до сестер,але знову та сама історія.Ось це так поворот подій.

Наступив ранок.Зайшовши на кухню я нікого не побачила.Аж дивно.Вирішила перевірити кімнати,але там теж пусто.Вони вже повинні бути в школі.Це мене насторожило.

І тут нізвідки з'являється портал,і з нього падає Оля.

-Чорт, -вилаялася я.

Намацала пульс,жива.Потрібно нести її в госпіталь.

Через декілька годин вона опритомніла.

-Що трапилося, - почала опитування я.
-Води...-хриплим голосом мовила дівчина.

Подавши їй стакан з водою,я продовжила допит.

-Я пам'ятаю лише те,що на нас напали,Ігора забрали а мене залишили,із останніх сил я створила портал,а дальше темрява.

Щось мало віриться в її слова,але Ігоря й справді немає.

Лікар сказала,що до завтра їй потрібно відлежатися.Що ж це за дурня така.І де ж тепер Ігор?

Я знову вирішила подзвонити,але це не дало ніякого сенсу,вони знову скидали.

Мені на годинник прийшло повідомлення від анонімного користувача:"Скоро прийде кінець твоїм стражданням".

Знову він.Що йому потрібно?



Fanta Маска

Відредаговано: 17.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись