Магія в мені

Розмір шрифту: - +

Розділ 16. Аріленна.

Я прокинулась, вся у поті, я трясусь від страху, невже та тварюка бачила мене і що тепер буде? Треба тепер і від тіні захист придумати, О Боги, за що мені все це, навалилося, я нікому нічого поганого не зробила!
Я піднялася, сил немає зовсім, відкрила шухляду, дістала настоянку з магазину місіс Піт, і випила половину баночку, це приблизно потрійна доза, але сили мені потрібні, ще на бал іти, а я піду на нього щоб там не сталося. Дочекатися вечора не можу, як згадаю про сукню, так і вдягти хочеться.
У Міністерстві сьогодні було немов у вулику, усі бігали, виконували доручення, готувалися до вечора, усі були в очікуванні свята, і я також зарядилась загальним настроєм і дочекатись не могла вечора, бал, мій перший бал, моя перша бальна сукня, і звісно мій перший танець, я сиділа за робочим столом і мріяла, Мегі не було, вона виконувала якісь доручення боса, і Містера Аргаріуса ще не було, це і на краще, а то незручно після вчорашнього, з однієї сторони, я допомогла із марами, мій перший серйозний рунічний захист і найгероїчніший вчинок. Вечеря також була чудовою і дуже смачною, не зрівняти зі столовою чи таверною.
Мама також готувала смачно, але грошей не вистачало на продукти, тому було все скромно, ніяких делікатесів і солодке було рідко, а так хотілося, але ми з братом не жалілися ми бачили як тяжко мамі давалася робота, яка вона втомлена, тому коли я підросла то взяла всю хатню роботу на себе, а потім ходила і допомагала по дому Борену, прибирала. Він так захотів, це була умова, плата за його мовчання, я не хотіла щоб мама і брат знали правду, мені була принизлива одна думка про це, і я б не змогла потім їм у вічі дивитися. Тому я погодилась, двічі на тиждень ходила і прибирала, він навіть платив мені, небагато, хоч багатий, але такий скнара, економив на всьому і карав прислугу за лишні трати.
А найбільше що я ненавиділа це те що кожного разу після закінчення роботи я мала піти до нього і відзвітувати що я зробила, як зробила, а він підходив до мене брав мою руку, гладив, іноді цілував, мені було так противно, гидко, що раз мене ледь не вирвало, він же старий.
Я була у відчаї, я думала що моє життя закінчилось, та краще убити себе ніж жити з ним, бути його рабинею.
Потім у школі нам випускникам розповіли про Академії й правила вступу, тоді й зародився мій план втечі, це навіть не втеча, а відстрочка, яка дає мені ще час, свободу, обдумати що робити далі, як виплутатись, уникнути, як розірвати договір з моїм особистим дияволом.
Ще мене лякає що він мовчить і навіть звісточки не подає, ніяк не відреагував на мою втечу, йому ж легко вислідити мене з його то зв'язками й правами на мене, але він нічого не зробив, не увірвався до мене додому, не розказав нічого мамі, яка досі не розуміє чому я так вчинила.
Він затаївся і чекає, і це мене страшить, бо я знаю який він жорстокий і як не любить непослух, я неодноразово бачила як він карає служниць за дрібниці, навіть приставляти страшно що він зробить зі мною, тому я твердо вирішила що живою до нього не вернусь.
Я все згадувала минуле, і не замітила як прийшов Лексіан:
- Світлого дня Аріленно!
- Світлого Лексіан! Голови ще не має!
- Я знаю, я до тебе прийшов, ти ідеш обідати?
- Ні, не можу, хтось має бути на робочому місці.
- Я знав що ти це скажеш, тому приніс обід сюди!
Він посміхнувся, і підняв кошик, це мене дуже здивувало, ніхто про мене не піклувався, крім мами з братом, тому це дуже мило. Я навіть перестала боятись Лексіана, і якби не він, то хто знає щоб вчора могло статися, і випадок у таверні, він захистився за мене, і бойових гоблінів не побоявся, може він не такий і поганий. Стоп він маг, а маги всі однакові, тому треба бути обережною з ними.
Лексіан, як завжди відповідає своєму статусу, перший красень Академії, а його посмішка просто заворожує, і очі такі бурштинові, так і замилуєшся.
Лексіан присунув до мого столу крісло, згріб усі документи на бік, і ніяк не відреагував на мій відкритий рот, потім витяг два паперових стаканчики й один присунув до мене, далі тарілку із булочками, я одразу вловила їхній аромат, солодко-ванільний, смакота:
- Пригощайся, сподіваюсь я вгодив тобі?
- Звісно, я не з вибагливих.
Я взяла стаканчик, зробила ковток, какао, не очікувано, думала що це кава.
- Какао? Не знала що маги п'ють какао?
- Це що за подвійні стандарти, Арі? Я думав ти не з таких?
- Що? Ти про що? Ці стандарти встановили саме маги!
- Добре, давай цю тему закриємо! То що по твоєму п'ють маги?
- Чорну каву з одною ложкою цукру, ну містер Аргаріус завжди п'є так.
Дарма я це сказала і взагалі навіщо Аргаріуса згадала.
- До речі, а що ти вчора так пізно у нього робила?
- Це випадково вийшло, затрималась у бібліотеці, і Містер Аргаріус мене підвіз!
- До себе до дому! Ти розумієш, що він нікого просто так не підвозить, тим більше додому, і що привіз він тебе туди для певних цілей, і тобі пощастило що я прийшов вчасно!
Правду він каже, але все одно незручно чути таке.
- Так, ти правий, погано вийшло, і ти справді вчасно прийшов.
- Не сумуй Арі, якщо треба клич, я прийду на допомогу!
- Чому?
- Що чому?
- Чому ти добрий до мене, ти ж маг, ти Лексіан, а я проста дівчина..
Мій стіл був вузьким, і тому Лексіану не склало проблеми нахилитися до мене і торкнутися моїх губ, ніжно, рукою погладив щоку я відчула його тепло і рунічний захист не відреагував на нього. А це добре чи погано?
- Ти не проста дівчина, ти особлива, правда наївна, але ти мені подобаєшся такою як є, справді, я ніколи не був милим до дівчат, і потреби не було і бажання, а ти мене заставляєш змінитися, сам не знаю що це робиться зі мною, але твоя посмішка зігріває мене..

Я дуже здивувалась почувши ці слова, але він був щирий зі мною, я відчувала це, ми дивились один на одного і навіть не кліпали, та що там, я навіть не дихала.
Усю ідилію перервав Аргаріус, він ввірвався до приймальної як шторм, я відхилилась від Лексіана і по звичці встала коли він заходить, Лексіан також піднявся й обернувся до Аргаріуса, який був лютий, і дуже здивований побачивши мене з Лексіаном у такій позі, він вигнув брови й не те що злісно я якось загрозливо запитав?
- Що тут відбувається?
- А на що це схоже? Обідаємо, не може Арі цілий день голодувати поки ти гуляєш!
- Лексіан, думай що говориш, а то бачу у тебе з цим проблеми останнім часом! І ти забуваєшся, ще один інцидент і ти вилетиш з Міністерства!
- Який інцидент? Ти собі щось придумуєш!
На мене Аргаріус не дивився, а зосередився на Лексіану, ой не подобається мені це, треба вмішатись, чи ні, вони ж родичі самі розберуться.
- Ми просто обідали не треба так злитись! - Виговорила я на одному подиху.
Вони миттю перевели погляди на мене, дарма я заговорила.
- А хто тут злиться! Лексіан можеш йти на робоче місце, тебе радник шукає, а ви міс Аріас приступайте до роботи, перевірте договори постачання закусок на бал, бо вони завжди щось плутають.
І сам зайшов у свій кабінет, мовчки. Лексіан підійшов до мене:
- Побачимось на балу!
І ще раз мене поцілував у губи, не по дорослому, але і не по дружньому.
Я підійшла до столу Мегі взяла теку, присіла за свій стіл і почала уважно читати.



Іса Тарк

Відредаговано: 26.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись