Маяк самотності

Розмір шрифту: - +

Глава 14.

- У нас є багато версій - задумливо мовила Мейден, тримаючи філіжанку двома руками і розсіяно дивлячись у вікно їх ресторанчику - і чим далі, то більше.

- Так - Дейк споглядав залишки спалахів заходу сонця у тому ж вікні - і я чим більше розплутую справу, тим більше нічого не розумію. Здається, Сандер сама затягнула Інтару на острів з метою знайти скарб. Тому вона з ним і познайомилась. Він досить простий, але ще міцний чоловік, у якого немає рідні. Мабуть, і близьких друзів також.

- Можливо. Вона суттєво вища за інтелектом, чудово орієнтується у психології, та й щоденники за змістом не суперечать такій версії.

- І вони його знайшли, і у такому разі її "здається, нас чекає новина..." може бути не про дитину.

- Ні, у тому контексті мова йде саме про дитину. Так пише жінка.

- Але ж це суперечить плану?

- Хто зна... Може, випадковість?

- А Пабло про це дізнався, і це співпало зі знахідкою. І він її вбив, знаходячись у стані хвилювання...

- Але якщо він був здатний вбити, то Анна не поїхала б з ним на острів. Вона його тестувала, читала його суть. Тим більше, якщо він дізнався про дитину...

- То же ж вона? Тіла не знайшли.

- А як він з острова втік?

- Досі невідомо. Жодних плавзасобів на острові. Фізично людина сама до берега не допливе, доступних човнів на достатній відстані не було, кораблів також. Може, я помилився у поїзді? То був не він? Але фермер його впізнав, і все зійшлося.

Мейден спочатку здивовано глянула на Дейка, а потім кивнула:

- Так, ти розповідав. Але якщо це її план, то вона і мала знати яким чином вони підуть з острова.

- Логічно. То вона і могла позбутися Інтари, просто викинувши його поруч з берегом. І тоді його версія, що він розповів Нілу Ноха, справжня. Тільки не повна.

- Не схоже на Анну, вона м'яка і розумна, вона не здатна на зраду або вбивство. А корабель не міг просто розбитися там?

- Берегова охорона нічого не знайшла. Ніяких слідів.

- Якщо корабель пішов далі, і Пабло його покинув... А може, їх викрали?

Зейн здивовано втупився в обличчя Мейден. Врешті вимовив:

- Такої версії ще не було. Чому ти так думаєш?

- Припустімо, що хтось дізнався про її план.

- Чому тоді вони відпустили Інтару? Це ж свідок.

- Просто втік.

- А чому він не прийшов до поліції?

Дівчина не відповіла.

- Добре, як вони дізналися, коли треба бути на острові?

- Якийсь мав бути зв'язок.

- Там тільки радіо. Але... - у Дейка перехопило подих - Радіостанції є тільки на острові, в адміністрації парку, та на тих туристичних човнах, на якому ми пливли до водоспадів. Значить, то міг бути хтось із парку. Рація на маяку виставлена на одну частоту. Якби хтось на ній працював, то почули б в адміністрації. Або просто шукаючи в ефірі, якщо у неробочий час. Радіус дії невеликий, до сотні кілометрів. Жодних поселень у цьому радіусі немає, корабель... Щоб його не побачила берегова охорона, він мав бути на південь від острову на відстані кількадесят кілометрів. Я перевіряв всі кораблі, що проходили повз острова, але не перевіряв тих, хто йшов загальним океанським маршрутом.

- Думаєш, якись великий корабель?

- Треба перевірити адміністрацію, і розклад руху. Розклад з'ясую вранці, а от на місці... Якщо хтось спілкувався з островом про скарб, то мають бути спільники. Хтось його вивіз.

- Скажи, а хіба не шукають Пабло Інтара тут?

- Він заявлений у розшук, поки що безрезультатно. Є ідеї?

посміхнулася, і витягла блокнот.



Вячеслав Соколов

Відредаговано: 31.05.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись