Маяки

Розмір шрифту: - +

˜ 31 ˜

˜ 31 ˜

 

Перед своєю смертю Єва подарувала мені дивну запальничку. Я не маю гадки, де вона її дістала. Я хочу запитати, проте Єва ні разу не сіла за піаніно, відколи померла. Мабуть, привидам не дозволяється грати на музичних інструментах.

Я дивлюся на вирізаного птаха на її білому піаніно, і чим більше розглядаю його, тим сильніше він скидається на метелика. Назавтра я побачу, як він буде палати. Опісля мене мають покарати — може, зачинять у моїй чорній палаті, але я не здатний думати ні про що інше, окрім вогняного птаха.

Як і гадав, вони знову репетують і переводять мене до маленької кімнатки, з якої я днями не виходжу назовні. Марк все випитує про щоденник, проте я не відповідаю. Історія не може бути закінченою, поки мені не зустрівся маяк.

— Ви знаєте, хто ваш маяк, лікарю?

— Я все ще не розумію про що ти.

Минають дні; я працюю, скільки можу. Я вірю, що скоро Марк зрозуміє.

Коли я чую голос свого батька, хоча думав, що вже давно забув його, однак помилився — він такий хриплий, як і в дитинстві, — то розумію, що історія нарешті добігла до свого кінця.

— Він підпалив піаніно?

— Так, вочевидь, смерть Єви сильно вразила його підсвідомість. Його розум не сприймає цю інформацію, проте Чарльз відчуває тривогу. Ми мусили підвищити дозування. Самі розумієте…. після чорних стін, а тепер і піаніно…

— Ви мали б спитати мене.

— Перепрошую, але де ж ви були? Нагадую, що наш заклад має право самостійно встановлювати лікування.

— Ви переступаєте всі межі.

— Реме, якщо вам справді небайдужий ваш син, то раджу прислухатися до нього. Так, він страждає на шизофренію, а такі люди живуть у своєму власному світі, проте, мені здається, цими вчинками він бажає вам щось сказати.

Далі я не слухаю. Я закриваю сірий щоденник та відкладаю ручку вбік. Через відкриту фіранку влітає метелик та сідає на стіл. Хтось відчиняє двері.

— Чаре, синку, я повернувся.



Оксана Кириченко (Aillin Ai)

Відредаговано: 08.12.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись