Ми. Інші.

Розмір шрифту: - +

Розділ 2. Слідами МакҐрата.

Перша зустріч двійнят Хігс із МакҐратом відбулась в день, коли Уотерфорд накрила шалена злива. Хемфорт Ленц завчасно провів доволі складну роботу з ідентифікації місця проживання Алана, та передав інформацію братові та сестрі Хігс.  


Будиночок у сосновому лісі, здавалося, от-от завалиться під величезними важкими дощовими краплями. Виготовлений із лакованого брусу, одноповерховий із досить застарілим дизайном, будинок МакҐрата здавався придатним для проживання лише в теплу пору року. Втім, вересень на півдні Ірландії цього року вирізнявся напрочуд високими температурами. 


Тоді дві пари очей, птаха та звіра, спостерігали з-за хащів, що обступили грунтову дорогу, як високий атлетичної статури чоловік із волоссям середньої довжини ступив на веранду, що вмить спалахнула жовтуватим світлом вуличних ліхтарів.  


Навіть скрізь темряву та густу дощову завісу звірячий гострий зір зумів розгдедіти гострі риси худорлявого обличчя містера МакҐрата. Коли він зник за дверима, ворона сердито каркнула, злетіла з гілки та полетіла геть. І вовк, тихенько загарчавши, побіг в лісову чащу.  


Двійнята Хігс ніколи не зажавали зайвих запитань, але цього разу першим прокинулась цікавість у Рейвен. Прийнявши людську подобу неподалік від винайнятого автомобіля, що вони залишили по той бік лісу, більш мобільна у своїй анімалістичній подобі жінка одяглась та всілась за кермо, очікуючи на брата. 


Той не забарився. Красивий велитенський вовк граційно вийшов із хащів, а вже через хвильку його тіло видовжилось та випрямилось, і Рендел став самим собою. Крізь відчинене вікно автівки, сестра кинула братові одяг і, дочекавшись на ньогоне, натиснула на газ.  
- Як гадаєш, в чому його цінність?- першою порушила тишу Рейвен.  
- А для нас це хіба важливо? Я вважав, наша справа виконувати завдання, а не ставити запитання.  
- Так, Ренделе, але іноді хотілося б знати, заради чого всі наші зусилля.  


Чоловік здивовано поглянув на сестру, але промовчав. Навідміну від неї, його аніскільки не цікавив цей екземпляр, втім ряд запитань до Магістра і його свити все ж чаївся в голові Рендела.  


Наступного ранку МакҐрата якогось біса понесло у місцеве управління поліції, дн він просидів майже увесь день. А вранці якась білява жінка всадовила його у свою автівку та повезла в якесь богом забуте місце. Жінка виявилась поліціянткою і очікувала від Алана допомоги у якійсь справі.  


Рейвен повідомила братові, що збирається прослідкувати за чоловіком, але поміч Рендела їй навряд знадобиться. Було вирішено, що дівчина бере на себе МакҐрата, а чоловік тим часом обшукує його будинок. Щоправда, що саме вони очікували знайти, ніхто ані гадки не мав. 


Рейвен пильно слідкувала за автівкою білявки, обідала в тому самому кафе на узбіччі і навіть зняла кімнату в готелі, де оселився Алан. Проте вона була надто обережна, аби потрапити на очі йому чи його приятельці. Першої ж ночі, прийнявши подобу ворони, Рейвен вмостилася на гілці навпроти вікон чоловічої кімнати та почала спостерігати.  


У готельному номері горіло світло. Алан з обгорнутими рушником стегнами вийшов із ванної кімнати, завалився у ліжко й досить швидко заснув. Спочатку дівчині здалося, що на цьому спостереження можна завершити, але його неспокійний сон змусив її підлетіти ближче та придивитись увпжніше. Гострий пташиний зір дозволив помітити, як викривилось обличчя чоловіка уві сні, наче він дивився моторошне кіно. 

Жахіття, МакҐрате? І часто вони у вас? – подумки запитала вона. Аж раптом він прокинувся, наполоханий, та підійшов до вікна, огледівся та зазирнув в її пташині очі. Зітхнув з полегшенням і знову заснув, аби побачити черговий кошмар.

  
Разом із переслідуваним чоловіком Рейвен Хігс застрягла у містечку під назвою Олд-Бей на два дні. Коли справа, в якій МакҐрат, вочевидь, сильно допоміг служителям закону, була завершена, чоловік не забарився, щоб повернутися до рідного Уотерфорду, а разом із ним і наша вимушена мандрівниця.  


Аби добряче виспатись і прийти до тями, жінка ненадовго випустила з поля зору свою ціль. Їй потрібно було перемовитись з Ренделом та зустрітися із Хемфортом Ленцем, аби повідомити про результати стеження. Втім, результатів як таких не було. МакҐрат десь ходив, з кимось говорив і неймовірно погано спав – мало не кожної ночі Рейвен спостерігала, як він крутився уві сні, наче під спиною не простирадла, а розпечене вугілля. В такі миті чоло Алана вкривав піт, очні яблука під зімкненими повіками судомно ворушились, а пересохлі вуста щось тихо шепотіли.  

 


Двійнята сиділи у барі брудного мотелю, де винаймали кімнати. Цінність цієї місцини полягала в близькому розташуванні до будинку Алана. Мотель причаївся на перетині головного шосе та під'їзної грунтівки, що вела до оселі переслідуваного.  
- Нічого, сестричко, анічогісінько, - розвів руками Рендел і зробив величезний ковток пива, яким осушив мало не половину пляшки, - живе скромно, постійної подружки, схоже, не має, я не побачив жодного натяку на присутність жінки. В бібліотеці багато книжок із психології. Що здалося дивним – жодних фотографій. Ну знаєш, як люблять ці невігласи. Я з бабусею там, чи з батьками сям, або, приміром, з черговою шльондрою на курорті. Так, наче в нього немає ні минулого, ні теперішнього.  
- Це ж винайнятий будинок, - зауважила жінка, - можливо, подібні речі зберігаються деінде.  
- Тому я й кажу – анічогісінько, - з чарівною посмішкою промовив Хігс, яка була адресована юній красуні у безсоромному міні, що на барі звабливо притуляла пухкі губи до келиху із коктейлем.  
Рейвен закотила очі і притулила до лоба долоню – їй остогидло це братове невміння концентруватися на справі, коли поперед очима з'являється особа жіночої статі із крихітним нальотом привабливості. 
- У нас немає нічого для Ленца. А ти сам знаєш, що це недобре.  
- Але ж ми виконуємо свою роботу цілком добросовісно, Рейв.  Я впевнений, що Ленц та Магістр знають про МакҐрата набагато більше за нас, а наша споава – лише приглядати за ним, аби підтвердити чи спростувати їх  здогадки.  
Іноді брат говорив розумні речі, втім Рейвен було мало знати лише відсоток правди. Для успішного виконання завдання, вона воліла ширше володіти інформацією. В іншому випадку, ймовірність не розгледіти і не докласти про вирішальний фактор різко зростала.  
________________________________ 
Пройшло близько двох місяців. Ні Хемфорт Ленц, ні Магістр не виходили на зв'язок, тому двійнятам Хігс не лишалося нічого іншого, як сумлінно виконувати своє завдання і постійно невидимим хвостиком слідувати за МакҐратом. Так, невдовзі, останній закрутив інтрижку з поліціянткою на ім'я Шейла Фін і переїхав із нею у простору квартиру в районі порту. У будиночок між соснами вони навідувались у вихідні і часто займалися такими речами, підглядати за якими, якщо ти не збочене створіння, якось незручно.  
В очах Рендела та Рейвен Алан МакҐрат жив звичайним життям пересічного невігласа. Їв, спав, займався коханням, багато гуляв. В очевидь, з легкої руки місс Фін він став працювати в поліційному архіві, але основна його роль полягала в допомозі відділку зі складними справами. Так, досить скоро Хігси дізналися, що сни Алана МакҐрата – не просто несвідомі ігри розуму, а цілком реальні події, які мали місце в минулому.  
- То він – відун? – спантеличено розмірковував Рендел.  
- Не факт. Але здібності відуна присутні. 
- Може, звичайна інтуїція?  
- Навряд. Попадіння в ціль стовідсоткове. Це вже щось, Ренделе. Якщо він із відунів – мотиви Магістра стають зрозумілішими.  
Рендел похитав головою. Раніше сестричка працювала виключно на результат, не задаючи зайвих питань і не поглинаючись в справу занадто глибоко. Але сьогодні він чітко бачив, що Рейвен цікавить не лише ціль, але й наслідки.  
__________________________ 
В день загибелі Таймору Хемфорту Ленцу виповнилось 18 років і від винищування його врятувала лише схильність Магістра до бойових успіхів його батька Ленца старшого, що носив ім'я Хартлі. Того квітневого ранку, коли жителі Таймору прокидалися під гуркіт десятка вибухів і живцем горіли у своїх домівках, Хемфорт знаходився у вітальні власного будинку, яка наповнилась чадом і стала чорною, як сама ніч. В'юнке скажене полум'я охопило стіни та виходи, стеля над головою перетворилась на розпечене вугілля і осипалась великими пекучими шматками. 
Раптово двері, що вели на двір і вже були охоплені лютим вогнем, тріснули і розсипались на тріски, в отворі з'явилася невисока жіноча фігура, вона розкрила долоню і у буквальному сенсі всмоктала в себе осередок полум'я, яке заважало юнакові вийти з будинку. Мірта Лезард із обличчям, що не виражало жодної емоції, жестом покликала його до себе. Вона була стихійницею – володіла здібністю приборкувати вогонь, завдяки чому мала значну вагу для правлячої верхівки Таймору.  
- Для багатьох це кінець, хлопче, - промовила вона, стиснувши його долоню своїми теплими пальцями, - але ти ще проявиш себе.  
Примарна садиба, оточена куполом із захисних чар, ані разу не здригнулась під дощем із жовтогарячих іскор і того квітневого страшного ранку нагадувпла зелений оазис серед багряного пекла.  


 



Іванка Сокіл

Відредаговано: 21.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись