Мій зірковий хлопець

Розмір шрифту: - +

Глава 6

- Злата, та ти просто зірка інтернету! - веселилася на іншому кінці міста Ірка. Ввечері вона до мене подзвонила і сама розповіла про те, що вже встигла переглянути те кляте відео зі мною і Крісом в головній ролі.

Тішило хоча б те, що ніхто мене не впізнав. А Ірка якщо і хотіла відкрити мій маленький секретик, то просто не могла, тому що я попростила її мовчати.

- І не кажи. - весело хмикнула. - Моя Жанка просто ридає, що її коханого Кріса захомутала якась дворова дівка!

- Повір, таких як вона досить багато. - серйозно заявила подруга. - Особливо сльозами заливається Ксюха Шаурова. Це ж який удар по її бездоганній репутації!

- До речі, - стало цікаво, - хто вона така? Ім’я знайоме..

- Звичайно знайоме! - хмикнула Іра. - Вона в нашому універі навчається на четвертому курсі. Зірка усіх університецьких заходів, красуня, модель, а головне стерво ще те .

- Вона тобі не подобається?- продовжила всій допит.

- Я не Кріс щоб вона мені подобалася. - фиркнула Іра. - Просто вона надто високої думки про себе. Але тепер, після виходу цього відео Ксюха заляже на дно! Сором то який! Коханий хлопець на очах у мільйонів цілує іншу!

Ірка засміялася так голосно, що у мене розболілася голова. Все - таки добре що мене не видно на цьому відео, а то щось не хочеться ще й з Шауровою розбиратися.

Перед сном я все ж таки не втрималася і ще раз переглянула відео нашого поцілунку з Крісом. Саме зараз я зрозуміла для себе, що цей хлопець точно не для мене. Надто гарний, надто самовпевнений і надто.. зірковий. Ух! Щось забагато цих надто на одного Кріса!

Зранку я проспала тому довелося носитися по квартирі наче ураган. Не поснідавши я була зла як фурія і уся на нервах. Заїхавши на стоянку я побачила, що моє місце зайняв якийсь мудак на чорній Ламборжіні. Обзиваючи цього ідіота поганими словами я ще хвилин десять потратила на те, щоб знайти інше місце для стоянки. В результаті коридорами універу я мчала як навіжена. Та на щастя в аудиторію залетіла разом з дзвінком і сіла на задню парту поряд з Іркою.

- Проспала! - шепнула на вухо подрузі і взялася витягувати підручники.

- Тебе Марк шукав перед парою. - приголомшила мене новиною Іра.

- І що йому треба? - буркнула. - Ти хоча б його не вбила?

- За кого ти мене маєш? - ображено прошепотіла подруга. - Просто сказала усе, що про нього думаю. Придурок білобрисий!

- Кострова! Наумова! - закричав викладач на усю аудиторію. - Бачу ви бажаєте провести цю лекцію замість мене.

- Ну що ви, Володимир Павлович! - широко усміхнулася Ірка до досить молодого викладача. - Ми просто не зрівняємося з вашими глибокими пізнаннями по даній темі.

Викладач покрився червоними плямами чи то від злості, а може і від сорому. В універі кожен студент знав про «глибокі» пізнання цього викладача. До себе на перездачу він запрошував лише красивих дівчат з третім розміром грудей і не менше!

На щастя нас залишили в спокої і я продовжила записувати за викладачем. В голові поселилася одна не приємна думка. Можливо Марк вирішив помиритися? Тільки цього мені не вистарчало!

- Ти чого така загружена? - запитала Ірка коли продзвенів дзвінок.

- Та Марк з голови не виходить. - збираючи свої речі в сумку,  відповіла.

- Тільки не кажи, що повернешся до нього якщо він попросить. - скривилася подруга.

- До нього я точно не повернусь! - швидко відповіла. - І пробачати не збираюся!

Коли ми вийшли в коридор я одразу побачила Марка. Він стояв поряд з аудиторією і схоже чекав саме мене.

- Допомога потрібна? - шепнула мені на вухо Ірка.

- Ні, думаю, що розмова у нас буде коротка. - з вдячністю глянула на подругу і підійшла до Марка.

Хлопець розглядав мене так, наче не бачив як мінімум два роки, а не два дні. Ну а я в свою чергу розглядала його.

Високий голубоокий блондин - просто мрія, а не хлопець. Мені завжди здавалося, що він у мене найкращий. Та як виявилося, за красивою зовнішністю ховалася гнила сутність.

- Що тобі треба? - холодно глянула на хлопця.

- Злат, нам треба поговорити. - Марк хотів взяти мене за руку, але я зробила крок назад.

- Не торкайся мене!- розізлилася. - Нам немає про що говорити!

- Киця, я розумію що ти зла на мене. І повністю з тобою згоден. - знову заладив своє Марк. -  Але ж ти маєш розуміти, що буде не правильно якщо ми розійдемося через мою маленьку інтрижку.

- Ти реально думаєш, що я пробачу тобі цю « інтрижку »? - роздратовано закричала і студенти які проходили повз почали зацікавлено поглядати в нашу сторону. - Пробачу усе, що ти сказав мені тоді? Та за кого ти мене маєш?

- За свою кохану дівчину. - мило усміхнувся Марк. Та усмішка його померкла коли він побачив моє перекошене від злості обличчя.

- Кохану? - піддавшись емоціям я сама підійшла ближче до хлопця. - Ти казав, що ніколи мене не кохав. Заявив, що був зі мною через жалість.

- Блять, Злата! - розізлився Марк і маска прекрасного принца злетіла з його обличчя. Хлопець досить боляче схопив мене вище ліктя і притягнув до себе. - Я був не правий! Помилився!

- Серйозно? - перепитала і знову спробувала вирвати свою кінцівку. Та цей ідіот тримав міцно. - Марк, це кінець. І ти сам це чудово знаєш!

- Але ж ти любиш мене! - викрикнув останній аргумент хлопець. - Хіба не так?

- Ні, не люблю. - впевнено глянула в очі Марка. - І ти сам в цьому винний!

- Я тобі не вірю! - роздратовано заявив і нагнувся ближче щоб поцілувати. От тут я злякалася. Таким злим хлопця я ще не бачила.

Та Марк не встиг мене поцілувати. Хтось просто вирвав мене з його захвату і я по інерції врізалася носом в тверду грудну клітку незнайомця. До повного щастя я його ще й за талію обняла. В голові одразу промайнула думка, що аромат у мого рятівника досить знайомий.



Уляна Пас

Відредаговано: 30.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись