Мрії збуваються

Розмір шрифту: - +

Подяки

Най величезніша,прямо гігантська подяка дівчатам які підтримували мене на найпершому етапі написання книги .Оксані Галавській та Альбіні Авіловій ,Діані та двом Людмилам (Подік і Суходій). Ви були для мене справжніми музами. Завжди підбадьорювали та переконували що моя праця не марна. А інколи і підганяли щоб писала швидше .Якби не ви, я б точно закинула цю історію ще на початку .Мені дуже бракує наших переписок у «фансі».

Яночка Тимчишин, ти зозулька відкрила в мені друге дихання .Завдяки твоїй цікавості до моєї творчості ( якщо дозволите так назвати мою бурну фантазію ) я взялась приводити «Мрії» до того стану якими вони є тепер .Дякую тобі за підтримку та цінні поради .Дякую що переконала мене не здаватись і довести справу з видавництвом до логічного кінця .

Дякую моїм рідним що три роки відповідали на мої дивні питання .Цим ви допомагали мені зробити вибір за деяких персонажів .Моїй сестричці Каті дуже дякую що погодилась стати моїм першим редактором .Дякую що підказала як зробити історію не такою ванільною .

Моїй Лесюні Роздорожнюк – вдячна за безплатну рекламу книжки .

Ще одна ГІГАНТСЬКА подяка всім хто безпосередньо допоміг із видавництвом :

Наталочка Манько- дякую що у рекордний час знайшла для мене класного редактора .

Мар’яна вам щиро вдячна що погодились виправляти мої численні помилки у тексті та надали йому більш літературного вигляду .

Андрію Войтеховському щиро вдячна що допоміг втілити у життя мою ідею з обгорткою .Ти надзвичайно класний фотограф . Думаю колись запрошу тебе фотографувати моє весілля .

І нарешті найголовніша подяка моєму видавцю Лілії Стасюк .Ця тендітна дівчина 3 роки хоробро витримувала мої допити щодо видавництва . Вдячна вам за те що були терплячою до мене і все так доступно пояснювали . Ви стали моєю феєю . Дякую що допомогли здійснити МОЮ мрію .

А Вас- тих хто зараз тримає цю книгу в руках, хочу попросити : «Не судіть мою книжку надто суворо .Я знаю що далеко не професіоналка . Просто хотіла поділитись з вами історією яка зародилась у моїй голові відколи я вперше переглянула фільм Сутінки .Думаю шанувальниці саги мене зрозуміють .»

Це ще даааалеко не кінець історії…

Мрії здійснюються

Частина друга

Все або нічого.

 

На дворі було досить спекотно . Молоденькі помічниці поспішили до акторів із пляшками мінералки .

Томас весело розмовляв із Ванессою про зйомки . Вона голосно сміялась супроводжуючи розмову жестами .

У мені прокинулось дивне відчуття . Мені чомусь дуже не подобалось те що я бачила . Я не хотіла щоб їм було добре разом . Це ідіотизм , знаю . Але саме це я відчувала , дивлячись на зіркову парочку .

Я відвернулась у іншу сторону , щоб не бачити широкої ухмилки Ванесси . Ну чому я так реагую на все що пов’язане з Томасом ?

- Ну як тобі ? – мене схопили за лікоть .

Голос був аж надто схожий на оксамитовий баритон .

Я автоматично глянула у бік фонтану .

Томас щойно стояв там , а тепер пропікав наскрізь своїм дотиком мою руку .

Бурштинові очі із цікавістю розглядали мене , а от обличчя здалось мені досить напруженим .

Краєм ока я помітила позаду Ванессу . Вона робила вигляд що не помічає нас , хоча весь час кидала на спину Томаса незрозумілі погляди .

По тілу пробіг неприємний холодок .

Чого вона так витріщилась ???

Ой , мене ж щось питав Томас !

Я знову повернулась до жовтих очей .

- Еммм … Я в захваті ! – якомога радісніше сказала я .

- Невже я настільки жахливо зіграв ?

Томас нахмурив брови , а маленька ямочка на його підборідді стала більш помітною . Я закусила губу , спостерігаючи як відкопилилась його нижня губа .

Він сам здається не знав як мило зараз виглядав .

З’явилось нав’язливе бажання поцілувати його .. Ця думка тільки на секунду промайнула у голові , а я ледь її не озвучила .

- Я так хочу … - пробелькотіла я , не зводячи очей з його губ .

- Хочеш ? - заінтриговано перепитав Томас .

Його питання , точніше голос , привели мене до тями .

- Е .. я хотіла сказати , що все було … ем .. так реально …

Він чомусь знову нахмурився , навіть не давши мені закінчити фразу .

Ну як мені переконати його що мені сподобалась його гра ?

- Не вір усьому підряд . – глухо сказав хлопець і відпустив мою руку .

Я не могла відвести від нього свого погляду , все намагаючись зрозуміти що означають його слова .

Пролунала ця фраза як попередження . Але чому мені не вірити ? Його грі ? Не розумію .

- Нам пора . – до нас підійшла Ванесса .

Зверталась вона тільки до Томаса . А мене тільки окинула холодним поглядом .

Мене аж пересмикнуло . Тааак , ця дівчина тільки виглядає милою та безобідною . А насправді краще з нею не зв’язуватись ! Така свого не упустить .

- Ну , ще побачимось . – посміхнувшись сказав на прощання Томас .

- Угу . – кивнула я , будучи все ще наляканою поглядом його подруги .

Притиснувшись плечем до руки Томаса , Ванесса повела його від мене до вежі , де режисер саме віддавав останні настанови .

Я нервово зковтнула .

Потрібно взяти себе в руки . Нічого страшного ж не трапилось . Ну подумаєш забрала вона Томаса . Не собі ж вона його забрала … Хоча її погляд … Таке враження що підійшовши до нас , Ванесса якраз і подумала ‘’ Він мій ! ‘’ .

Мої роздуми перебила моя колега . Б’янка повернулась до мене і взявши під руку – повела на зйомки .

Кімната під вежею з годинником виявилась довгим просторим холом із овальними в горі арками . Стіни були пофарбовані у брудно блідо червоний колір . Довкола виставили великі розлогі вазони із квітами що дуже нагадували папороть , от тільки листочки у них не були такі дрібні .



Ірина Стецина (Бабич)

Відредаговано: 03.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись