Мрії збуваються Частина друга. Розпусти за спиною крила

Розмір шрифту: - +

Seymour Interteiment

 

Я дуже хвилювалась .Від нервів спітніли долоні.

На рецепції мене зустрів охоронець .

- Вам призначено зустріч ? – поцікавився він грубим басом .

- Так ,на мене має чека міс Вествік .

- Хвилиночку .

Мужчина набрав номер на радіо телефоні .

- Тут прийшла … як вас звати ?

- Оксана Волошина .

- Оксана Волошина до місіс Вествік .

Чоловік зробив наголос на третьому складі мого прізвища .

- Добре . Проходьте . 15 поверх .

- Дякую .

Я побігла до ліфта .А через пару хвилин вийшла на потрібному поверсі .

Обстановка довкола більше нагадувала кінотеатр . Хоча , можливо так має бути на кіностудіях . На фіолетових стінах у рамочках висіли великі постери різноманітних фільмів , які вочевидь знімала ця компанія .У коридорі було так само гамірно, як і у холі першого поверху .

Всі метушились .Бігали із кабінету в кабінет .На стільцях біля приймальні сиділи схвильовані відвідувачі із стопками паперів у руках .

До мене підійшла молода дівчина .

- Доброго ранку .Ви Оксана ?

- Так . – кивнула я .

- Крістін вже чекає на вас .Ходімо .

Вона провела мене до звичайного непримітного кабінету . Ніякого тобі пафосу , лише табличка на дверях із ім’ям і все .

- Проходьте .

Дівчина відчинила мені двері , а сама пішла .

У середині все тремтіло .Серце голосно калатало .Глибоко вдихнувши я зробила перший крок .

За великим дерев’яним столом сиділа старша охайна жінка із пишною білявою гривою на голові .Вона розмовляла по телефону ,тому я зупинилась біля дверей .

- Сідайте . – звернулась до мене Крістін , і вказала на крісло навпроти неї .

Я тихенько присіла .

- Домовились .Ну все .Тоді до завтра .

Жінка поклала слухавку і повернулась до мене .

- Отже Оксана ?

- Угу.- кивнула я.

- Що ж . Чудово. Мене як звати ти вже здогадалась.- жінка тепло посміхнулась.

- Я прочитала табличку на ваших дверях.

Крістін пропустила смішок більше схожий на кашель.

-Із почуттям гумору у тебе все добре. Так ,часу у нас обмаль .Тому не будемо витрачати його даремно .Бачу ти вже в курсі що летиш в Італію .

Кріс кивнула на мої валізи .

- Так .Міс…гм.. Мене попередили щодо планів знімальної групи.

Фух. Мало не проговорилась щодо знайомства з Томасом.

- Чудово . Тоді для початку прочитай контракт . І передай мені будь-ласка свої документи .

Я передала їй паспорт і все що було потрібно (включно із рекомендаційним листом від Джозефа) ,а сама почала читати папери які отримала від Кріс.

Все що я запам’ятала , це що у мене повний соц. пакет . І найцікавіше – все що я побачу чи почую на зйомках не маю права виносити за межі знімального майданчика . За розповсюдження будь-якої інформації пов’язаної з роботою тут стягували великі штрафи і навіть звільняли .

Що ж , добре що я не пліткарка .

Після підписання контракту Крістін передала мені конверт із новими документами ,рахунок у банку , номер страхового полюсу , копію контракту і квиток на літак в Італію .

- О-о , ти працювала у «Золотій Зірці»!- охнула Кріс, перечитуючи папери.

- Так, було діло.

- Класний салон. То ти в нас не проста штучка!

Я посміхнулась. Хоч би вона не питала чому я звідти звільнилась.

- Крута і сором’язлива. Цікавий набір хороших якостей. Гм.. Що ж , тобі потрібна перепустка . Для цього ми зайдемо в одне цікаве місце .- підморгнула жінка .

Ми спустились на 5 поверх .

Там мені зробили фото , а через 15 хвилин віддали ламіновану перепустку із моїм фото , ім’ям та гордим написом «Мakeup artist» , що українською означало гример.

- Так , ну наче все . Ласкаво просимо в команду . – усміхнулась місіс Вествік .

- Дякую .- сором’язливо відповіла я .

- Ходімо , я проведу тебе до ліфта …

До відльоту літака було ще багато часу , але я чомусь стала хвилюватись .

- Скажи , ти заміжня ? – раптом запитала Крістін .

Я здивувалась неочікуваному питанню.

- Ем .. ще ні . Мені ж лише 19 .

- Тоді нашим хлопцям пощастило . Вони люблять «свіжу кров» . Красенів у нас багато . Так що будь обережна . А то закрутять голову , а потім ..

Жінка осіклась . Та я і так зрозуміла що означало її «а потім» .

- Не хвилюйтесь . Я їду туди працювати . А не з хлопцями гуляти . – запевнила я .

Ой брехло !!! Моя ціль це Томас ! Я погодилась працювати на кінокомпанію лише тому що він попросив і тому що так я весь час буду поряд з ним . Цікавість до процесу кіно-творення стояла далеко позаду у моєму списку важливих справ. Та Крістін цього знати не треба .

- До речі , я чула що це Томас Рейнольдс запропонував тебе на цю вакансію .

До цього питання я була готова .

- Так . Це правда . – мій голос сама невинність .

- А хто ти йому ?

Її маленькі оченята заблищали , як у малої дитини при вигляді цукерки .

І де той ліфт так довго ?

- Ніхто . – надто печально зітхнула я . – Ми випадково познайомились . Я виручила його у невеличкій справі .Ми розговорились . Я сказала що хотіла б змінити своє місце праці . І містер Рейнольдс , дізнавшись що я візажист , сказав що знає чудове місце де потрібен гример .

Жінка окинула мене підозрілим поглядом , та потім широко посміхнулась . Невже моя невиразна відповідь її задовольнила ?

- Ти вже вибач мою цікавість .Просто актори ніколи не просять влаштувати їхніх знайомих до нас на роботу . А Томас прямо наполягав . Мабуть ти його добряче виручила …



Ірина Стецина (Бабич)

Відредаговано: 30.10.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись