Між вогнем і водою

Розмір шрифту: - +

0

ОБЕРЕЖНО....Бути відвертими з людьми шкодить здоров’ю. Ні нас не вбивають цигарки, чи дешевий алкоголь, і навіть не куля, яка летить в мозок. Нас вбивають люди. Саме люди натискають на курок в рушниці. Люди доводять нас до того, щоб почати курити, чи просто пити. Так ми дурні. Ми вбиваємо самі себе. Ми займаємось чимось масштабним типу: вивчаємо Місяць, чи Марс, Сонце, але ми не знаємо одне одного. Зовсім. Якщо я б могла перемотати час на дві хвилини тому, я б більше ввічливо сказала подрузі, все інакше, але все було зовсім інакше. Ось так:

- Ти дурна коза гадаєш, що ти королева світу й тобі заздрять всі, але ні це не правда, ти...тобі не можливо заздрити. Мені шкода. Що я тебе знаю. І так люба Аміна тобі зрадив твій хлопець. Він нагнув твою знайому і зробив все те, що ти називаєш “ огидними думками”....це чоловіки. Їм треба секс. Не грай у дурнушку яка не розуміє життя. Досить... - прокричала я. Алкоголь грав у моєї крові занадто сильного. Здавалось наче виски та вино яке не варто було змішувати, змішались і мої чортики в голові вийшли на зовні. Перекрикуючи гучну музику я матюкалась, та говорила образливі речі для моїх друзів. Але мені було все одно. Мені було цікаво. Закривши очі, я затягнула солодкий дим кальяну і через мить зробила димову хмару. Так ось саме цього я хотіла. Змінилась музика і я почала рухатись. Я повільно рухалась. Трохи колихаючи стегнами продовжувала пити солодке вино. Піддаючись емоціям, нова доза наркотиків, була вчасно ніби то без неї я вже не могла жити. Боже мене знову зносе з цього світу. Темний клуб, гучна музика, алкоголь, наркоти і повільні танці, але вони були справжні. Я справжня. Мені було однаково як я виглядаю з боку. Я була справжньою. Я не грала на публіці, я показувала всі свої чортики які живуть в мені. Мій мозок забув все і просто кайфував від нової дози. Котра була трохи більше ніж раніше.

Друга година ночі. В-перше за довгий час самий елітний клуб міста почав порожніти. Столики ставали пустими. Танцпол потроху пустів. Але доза та алкоголь робили своє діло на всю, тому мені було байдуже. Я продовжувала танцювати та пити вино.

- Може досить? - спитав в мене мій хлопець. Його права рука притягнула мене до нього, а ліва рука прибрала пасмо з мого волосся. Сильній аромат парфумів наче протверезила мене. Ноги одразу ж стали ватними і стома окутала мене. Мені одразу ж захотілось поцілувати його. Знати з нього одежу і просто підігнутись під ним наче кішечка якій треба ласка.

- Ні... не досить — майже чути проговорила я, але мій мозок відмовився. Мій язик заплітався, і здавалось, що справді. Може досить. Але я ігнорувала посил свого тіла. Я просто вивернулась з обіймів хлопця і продовжила танцювати.

Продовжувала танцювати поки на моїй талії не з’явились чужі руки, вони притягнули мене до тіла, і моє серце почало кричати. Мій погляд впав на мого хлопця. В його очах була злість, і він став схожим на чорта. Музика зникла з моїх ушей і я просто стояла і боялась поворухнутись.

- Красуня може познайомся? -проговорив незнайомець скрізь музику мені на вухо.

- Я не знайомлюсь. - досить гучно відповіла я.

- Бейба може давай. Не пожалкуєш. Гроші, автомобілі, ресторани. Все буде. - наполягав чоловік. Але як тільки я збиралась відповісти. Мою руку хтось відтягнув, і я вивільнилась з полону. Майк мій хлопець, з удару кулаком вдарив в губу незнайомця. А потім почалась бійка. Сама справжнісінька. А я стояла і дивилась. Майк знову і знову наносив удари по незнайомцю, а той в свій час також наносив на обличчю чи тілу удари. Все це було наче у повільній зйомці, а я просто дивились. Через деякий час підбігали охорона й наші друзі. І почали двох хлопців розштовхувати, а я продовжувала стояти, мов кам’яна скульптура. В голові знову з’явились мов фотокартки як рідний батько приходив додому. Я це пам’ятаю, хоча тоді була далеко дитиною.

Мені було десь років три. Тоді мені здавалась, що моя сім’я сама звичайна типова та щаслива. Мама була зі мною. Ми вчились читати, грались багато. А підвечір моя мама йшла тихенько на кухню починала готувати їсти. Потім приходив тато і ми їли. Ми були звичайною сім’єю. В той день було все так як і минулі дні. Мама готувала вечерю, а я гралась, але тато все не було. За вікном вже стемніло, але мама все ж сиділа на стільці й чекала тата. Я продовжувала гратись, а потім ключ провернувся і на порозі стояв тато.

- Де ти був? Я ж хвилювалась — проговорила мама, доторкнувшись до свого трохи круглого живота.

- Я....був на роботі....нас затримали....треба було залишитись — ікаючи проговорив тато.

- Так, але Міша повернувся додому дві години тому- проговорила мама. По обличчю вже котились сльози і вона підійшла блищи до тата. Але не варто було цього робити. Тато вдарив маму з початку в плече, а отім була сильна ляпас. З того вечора моя ідеальна сім’я перестала бути такою.

****
- І чим же ти думав? - спитала я у Майка коли принесли аптечку, щоб дезінфікувати рани.

- Не треба було лізти до моєї дівчини — проговорив він через хвилину. Його обличчя було майже все в крові. Губа розбита, під оком буде синець, кісточки пальців було також розбиті. Із моїх очей одразу почали текти сльози. Не знаю чому, але почали. Алкоголь в моїй крові здавалось вже зовсім не було. Хоча останній бокал виски я випила всього хвилин двадцять тому.

- Єй малиш не варто плакати. Рани скоро загояться. І все забудеться. - ніжно на вухо прошепотів Майк. Його губи доторкнулись до моїх губ і хвиля емоцій накрила мене одразу ж. Мої руки потягнулись до ременя хлопця. Пристрасть вона з’явилась швидко, і забувши про все ми з хлопцем піддались їй.



Незнайомка

Відредаговано: 11.10.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись