На Лосах

Размер шрифта: - +

2. Для профілактики

Мряка. Спить осінній парк. Все поглинулось у довгу думу. Туман огорнув, проковтнув у свої світи всю землю. Похилилась одинока травинка серед бездонного поля. Земля ніби океан, тільки чорніша, згущена негативом, болем і смутком, вона ввібрала у себе демонівські шати і пишається своєю злобністю. Ба навіть більше, невидюща ніч не така темна, тай розжарена смола не така чорна. Трошки дальше, ближче до лісу розложилися простори розлогої могили, яка від пережитого сховалася, укрилася пожовклою травою, але це було лише дотепер, адже б'ючи себе в груди наперекір всім увірвався в буденність холодний грудень.

Цей дідусь, насупивши свої шовкові брови прогнав геть золоту осінь. Від переляку бідна дівиця затаїлася в найтемніший куточок нашого парку. Але помисливши, можна зрозуміти, що не така вже й вона боязка, адже насправді лягла десь під крило темної ворони чекати на свої майбутньорічні панування, або просто розвіялась у безкінечних просторах океанного поля.

Вперше за рік до мозку дійшло, що закінчення семестру не за горами. Кожен вечір був ідентичним один одному. Думаєте за уроками тонув мій час? Ет ні. Я лягала з думкою про те, що з завтрашнього дня починаю вчитися. Саме так непомітно і пролетів навчальний семестр: з думкою про науку. Як в на казання мене відправили в село до бабусі . Чесно кажучи я б хотіла бути все життя так наказаною. Не судилося.

Після урочистого прибуття в те село, де урочистість пройшла так і не наступивши хоча б на п'яти хорошому настрою чи задушевній болтовні в три години без перестану монотонним тихим голоском...так ось, на цій «мажорній» ноті мене потягнуло в мандри. Іду, думаю: треба бути культурною, буду вітатися з людьми. Сталося не так як гадалося. Спочатку привіталась з обморожем деревом, потім із сонним стовпом. В кінцевому результаті зрозуміла, що людей тут нема. Ну що ж, безлюдний острів, плеєр з улюбленими піснями. Одна романтика. Найгірше це розуміння непотрібності інших організмів живих. Чим я буду харчуватись? Хороше питання. Треба подумати. Ееем . Еее ще не подумала, ще не подумала.. о, придумала, точно, придумала. Я перейду на альтернативне пальне! Але мозок підказав мені, що у мене не всі дома, ну тобто я не дома. Мені нічого не лишилося зробити як погодитися з істиною.

Вечір наближався, як диво. Вперше, за роки існування я звернула увагу на небо. Воно було покрите блакиттю і окупане в сині, але горизонт горів, майорів, хотів проковтнути все небо. Не тут це було і не буде ще з кілька мільярдів років – без перебільшення, правду говорю ж.

Я довго дивилася на цю чудасію. Був мороз. Він заколисав озеро, посріблив дерева і навіть підписав угоду «про неспроможність встати на ноги, щоб піти кудись далеко». От, скотиняка! І тут корупцією пахне. До мене він був байдужим. Мене не морозив. Ага, зрозумів, що розкрила його таємницю, велику! Ні, я не особлива, я навіть не веду журналістське розслідування (а так хочеться), я просто під наркотиком ліні. На все спостерігала через.. вікно.

Мої молитви почуто. До мене в гості завітав він, колишній друг, який ще кілька років назад пив зі мною на пару, ну скажімо парене молоко.. Теплий кожух, який не пропускає  холод був ніби шитий особистим кравцем, а ця хода.. на показі мод такого не побачиш. Він підійшов до мене, глянув прямо в очі, похиливши на бік голову і дивився так довго-довго.. Мені довелося прогнати того котяру. Ледве дирку не протер. Та ще й ман'якове мовчання. Ну точно щось замислив хороняка.

Якось не помітно пробіг перший день мого перебування в.. ну самі розумієте де. Ніч зіткала чорну свиту, якою одягнула усю землю і прийшла до володінь, як комунальний працівник: злобно і без церемоній. Хоча я любила церемонії до народження меншого брата.

Мені тоді було шість чи то може навіть цілих сім. Святковий стіл аж прогинався від запашних минулорічних страв (тобто на вулиці був 1 день нового року). Я, нічому не повинна дитина гралася в куточку власної кімнати, як раптом зрозуміла: якщо я не зміню негайно обстановку, я просто обросту мохом і навічно з північної сторони ростиме вона буро-зелена шуба. Хоча навіть в цій ситуації я придумала хороший вихід: я буду вертітися проти годинникової стрілки і так буду втікати від цієї причепи. Незважаючи на нісенітницю, все ж таки змінила своє місце перебування тому що шлунок почав на колінках повзати, випрошувати в мене поживи, а особливо моїх улюблених цукерок. Ну добре, добре, я сьогодні добра.

Чим ближче я підходила до омріяного , тим більше пила розрізала мені вуха. Біль нестерпна. Мука не терпима. Я з останніх сил пробиралася крізь чагарник. Гудіння бджіл, виття вовків і воронячий спів наганяли тривогу на крихітну людинку( і це напевно одна із причин, чому я не відвідувала у 2 класі заняття з фізкультури. Серцева недостатність.) Ну ось. Я біля цілі. Кілька цукерок сплавились зі столу. Уже хотіла летіти у свої володіння, згадала мох – передумала. Натомість знайшла нову забавку, точніше мені захотілося самбу із стаї слонів змінити на «Лебедине озеро». За три хвилини я закінчила муз. школу, консерваторію і ще щось.. а ще через стільки ж, стала досвідченим працівником – диригентом. Почала кар'єру відразу із незабутньої практики. Права. Ліва. Разом. Фахівець те що треба. Хоча всі мої рухи були схожі чи то на ловіння мух, чи то на відлякування гав, точно не пам'ятаю. Таке дійство продовжувалось не більше хвилини. Мама, побачивши, кілька разів пригладила по тій частинці мене, де зазвичай ховається дзиґа. Ну просто так, для профілактики. Образливо, коли самі рідні не помічають таланту маленького генія. Ось так і вкрилася навіки вічні моя кар'єра музиканта – диригента – аматора тонким шаром плісняви.

Тепле ліжечко, м'яка постіль тягнули мене у свої володіння, та ще й мозок почав дурманити доки не відомий сон. Вже за хвилинку я відчула, як почала втрачати зв'язок з реальністю. Мене полонив він, милий іноді нахабний, той, хто бувало як засяде десь у тихому куточку грати шахи чи пити каву з безсонням на пару .. ходиш, шукаєш його, а він мовчить, ображається, тому що з ранку я завжди йому зраджую з.. будильником.. хоча без нього я не уявляю свого життя.



Марія Еліс

Отредактировано: 30.11.2016

Добавить в библиотеку


Пожаловаться