Намальоване нещастя

Розмір шрифту: - +

Розділ восьмий «Тук Тук…»

Якби Ендрю вночі не лаяв сусідку, котра налякала його, він мав би бути вдячний їй за цей випадок. Діло в тому, що таке перенапруження, а потім різке полегшення, принесло свої плоди для Ендрю. Він зміг дійсно розслабитися і відволіктися від власних думок, бо інакше його б чекала безсонна ніч з глибокими, або не дуже, «само-розкопками». Такий емоційний струс гарно йому послужив, так, що він зміг вкластися спати. Але ранок не був такий добрий, як він того бажав, і діло не в тому, що він забув вимкнути будильник.

 

Ендрю завжди відносився до сну з великою серйозністю, і коли у нього виникла можливість поспати досхочу, він не тільки переривав роботу будильника, але і прийом повідомлень, викликів, і навіть зачиняв вікна і ставив прохолодний режим повітря для більш здорового сну. Хоча цієї ночі він не забув про жоден крок, що був спрямований на оберігання сну, але прокинувся він, не по своїй волі.

 

Вас колись будили сотні роботів-рознощиків, які гримали в двері і в різнобій говорили: «Містере Ендрю Спенсер, вам відправлення».  Жодного задоволення в цьому не знайде навіть закоренілий оптиміст, або мазохіст. Коли Ендрю відчинив двері і в його сторону простягнулися залізні руки з пакунками і коробочками, він с переляку майже не прищемив собі голову дверми, бо так швидко він їх зачиняв. Бо видовище не для слабонервних, за масивними постатями роботів не було видно домів сусідів, і кожен з присутніх прийшов сюди по душу Ендрю.

 

Одна маленька коробочка залетіла йому до будинку, трохи віддихавшись, він її розгорнув і тоді зміг прочитати наступне: 

 

«Містере Ендрю, ми пишаємось вашим героїчним кроком, на таких людях тримається наша планета!», а в пакунку була нова модель міні-робота для отримання відеоматеріалу з висоти, така собі мураха, яка зазвичай автоматично літала за господарем і робила зйомку різних ракурсів. Також Ендрю знайшов підпис компанії, що організувала цей робо-апокаліпсис локального характеру. Він вирішив зв’язатися з цією конторою і з’ясувати, що коїтися, на диво, він легко додзвонився:

 

— Вас вітає компанія «Old Mail» і оператор-консультант Том, чим можу допомогти? — досить м’який баритон проговорив це завченою скоромовкою.

— Що це за робо-апокаліпсис біля моїх дверей?! Чому ваші роботи штурмують мій будинок?! — досить голосно вигукував Ендрю.

— Як я можу до вас звертатись містер..?

— Мене звати Ендрю, що вони всі роблять біля  будинку, до того ж, вони ламають мої двері!

— Містере Ендрю, не могли би ви назвати прізвище, в мене надто мало інформації, щоб я міг вам допомогти.

— Спенсер, Ендрю Спенсер! Ви, що, там знущаєтесь? Чому ваші роботи розбудили мене, вибиваючи двері?

— Містере Ендрю, роботам-рознощикам дозволено стукати в двері після 8:00 в будень день і з 9:00 у вихідний, тому все законно.

— А чи законно, щоб десяток роботів стукав одночасно? Вони мені так двері виб’ють, зробіть все, аби їх не було коло моїх дверей! Що вони всі тут взагалі роблять?!

— Вибачте, але ми не можемо це зробити, їх найняли багато людей, щоб вручити вам дарунки і, поки вони не виконають свого завдання, не зможуть піти.

—То нехай складуть все біля моїх дверей, я сам розберуся потім з речами.

— Вибачте, але це теж не можливо, у всіх роботів проплачена функція особистого вручення, при цьому вони мають передавати записане аудіо-вітання.

 

Ендрю проговорив з оператором ще хвилин 10, але нічого не добився. Він навіть не зміг заборонити гримання в двері. По законах,  роботу дозволялися стукати раз 15 хвилин, але це одному роботу. І от вони по черзі стукали. І от все це перетворювалось в постійне гримання, яке зводить Ендрю з розуму. Єдиним способом це припинити - було вийти і прийняти у кожного робота пакунок і прослухати повідомлення. Ендрю навіть зробив спробу, але почуття  страху, яке його наповнило при тому, як одночасно сотня роботів подається до нього, як тільки, відкриваються двері, не дало йому і надію на успіх цієї дії. Ендрю вирішив піти іншим шляхом, а саме почекати 8 годин, за який пройде час оплачений людьми, тоді вони складуть пакунки і підуть. Ну а двері, доведеться, скоріш за все, міняти, і цю обновку оплатить компанія «Old Mail» . На цій думці Ендрю вперше посміхнувся.

 

Взагалі Ендрю міркував, що крапля слави йому не завадить, але сьогоднішні події заставили переосмислити відношення до цього. Та й особливою любов’ю до всіх людей він не вирізнявся, і цей ранок лиш розчарував Ендрю. Він пробурмотів:

 

— Подарунки від інших - це однозначно добре, але все має бути в міру, і кожен хоче особистою уваги…

 

На цьому етапі до хлопця дійшло, що поспати він більше не зможе. І діло не в тому, що його збудили таким незвичним способом, але і тим, що стук у двері не припинявся, і оце божевілля буде продовжуватись ще 8 годин. Він вирішив поснідати, тому, діставшись до кухні, він відчув наскільки добре, що вона знаходилась досить далеко від вхідних дверей. Почавши готувати сніданок, а точніше, зробивши запит до робота-комбайна, він почав чекати. Змирившись з втратою таких цінних годин здорового сну, він згадувати події минулого дня. Як він і очікував, нічого добро і позитивного це не принесло. А саме образливе, що цей містер Славестус з своїм запитанням: «Що ви збираєтесь робити далі?» не йшов з думок. Ендрю розумів, що той питає не про їжу і не про плани на вихідні, все набагато серйозніше. Але що міг зробити Ендрю? Дівчина мертва, надзвичайну подію розслідує влада, та і що тут розслідувати? Потрібно подивитись, чому стався цей збій в капсулі і покарати винних. Такі думки гнітили його, він відчував свою вину теж, і навіть в деякій мірі бажав покарання, а не цих роботів з подарунками під вікном.



SiBiMol

Відредаговано: 16.10.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись