Назавжди

Розмір шрифту: - +

Розділ 1. Зрада

Розділ 1

          Я ненавиджу його! Ненавиджу!

         Дощ заливав моє обличчя, але мені було байдуже. Я зовсім не помічала його. Добре, що на дворі була злива. Холодні краплі змивали солоні сльози з мого обличчя. Ніхто не побачить їх, ніхто.

         Я йшла, не звертаючи увагу на людей довкола. На вулиці був білий день, але непогода зробила його похмурим та непривітним. Дощ періщив і зовсім не хотів стихати. Вітер із силою жбурляв холодні краплі в обличчя, наче навмисно, щоб я почувала себе ще гірше.

         Але мені було все-одно. Навіть відсутність парасолі не зупинила мене піти в дощ. Тільки б подалі від нього!

         Ненавиджу!

         На душі коїлось те саме, що і на дворі. Всередині мене лютувала буря. Емоції затоплювали мене. Здавалось, ще трішки – і я захлинусь.

         Мені ще ніколи не було так боляче! Боліло в грудях. В горлі пекло вогнем. Дихати було нестерпно важко, наче хтось надів мені на шию чокер з розплавленого металу.

         Як він міг? Як міг так підло вчинити зі мною? Він не просто зрадив мене. Він наплював мені в душу. Отруїв її своєю брехнею.

         Зрада. Яке коротке слово, але якого болю воно завдає! У голові вихором носяться думки, що не дають мені спокою. Чому він зрадив? Навіщо був зі мною? Чи були його слова щирими, коли він клявся в коханні?

         Я кохала Олега. Кохала вперше в житті. Високий, ставний блондин з блакитними очима одразу полонив моє серце. Він покорив мене своїми жартами та манерою спілкування. Він завжди дивились на мене з таким захватом!

         Молоденька, наївна дівчинка! Хіба в 17 років ти можеш знати, яким буває справжнє кохання?

         Серце щемило та стискалось від образи та відчаю. Я хотіла кричати від болю, що вселився мені в душу. Господи, хіба може так сильно боліти душа?!

         Олег був видним хлопцем. Дівчатам подобаються такі: мускулистий, з гарною засмагою, пухкими губами. Іноді я запитувала себе: чому саме я? Чому саме мене покохав Олег?

         Я – звичайна дівчина, яких багато: середнього зросту, з довгим каштановим волоссям і карими очима. Тиха і скромна, наче кошеня. Та й не маю я таких принад, як деякі дівчата. Так, класна фігура, але нічим не виділяється серед інших. Ні тобі грудей третього розміру, ні сідниць-горіхів. Та Олег обрав мене, і я не вірила своєму щастю.

         Наші стосунки розпочалися раптово.

         Того дня, коли ми познайомились, Олег завітав до  крамниці, в якій я працюю: шукав подарунок на День народження сестри. Він обрав сукню бузкового кольору з білим вишитим візерунком. Я одразу оцінила його смак.

         Так ми познайомились. І того ж дня Олег запросив мене на побачення.

         Він сподобався мені з першого погляду. Ще тоді, в крамниці. Його невимушені жарти та компліменти розпалили полум’я почуттів усередині мене. Досі я не відчувала такого. Це була якась неймовірно шалена буря емоцій, впоратися  з якими моя юна голова була просто не в силах.

         Це було рівно півроку тому. Саме сьогодні ми могли б відмітити невеличке свято наших стосунків. Натомість цей день їх завершив.

         Чому я така довірлива? Напевно, наївність народилася раніше за  мене, а Олег так віртуозно нею скористався. Дякувати Богові, що не мною!

         Від цієї думки я всміхнулася. Сміх крізь сльози. Але ж це таки правда. Він хотів, щоб я віддалася йому. Останнім часом казав мені це прямо у вічі, але я не була готова.

         Сьогодні все стало на свої місця.

 

         Коли зранку пролунав дзвінок мого мобільника, я здивувалась: чого мені телефонує його сестра? З Ірмою в нас склалися не дуже дружні стосунки. Можна сказати: зовсім не дружні. Вона ставилася  до мене зверхньо і завжди розмовляла зі мною так, наче у неї на язиці була болячка.

         Але зараз Ірма була не схожа на себе. Голос у неї був дивний, не такий як завжди.

         – Щось сталося, Ірмо? – стревожено запитала я, адже хвилювалась за Олега.

         – Діано, нам треба поговорити. Приходь до Олега по обіді, я чекатиму там на тебе. – І вона поклала трубку.

         Дивно, що хоче від мене його сестра? Щось хоче розповісти? Чи навпаки – почути. Я губилася в здогадах.

         Цікаво, чи знає Олег про наміри Ірми? Я набрала його номер, але в динаміку почула: «На жаль, Ваш абонент не може прийняти Ваш дзвінок…» Чорт забирай! Його телефон знову вирубився. Як мене бісить цей механічний голос! Останні місяці я чула її занадто часто. Олег пояснював це тим, що в нього дуже швидко сідає батарея на телефоні.



Уляся Смольська

Відредаговано: 13.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись