Назавжди

Розмір шрифту: - +

Розділ 9. Сварка

Розділ 9

          Робочій день в компанії Леоніда закінчився дуже швидко. Зачинивши крамницю, я сіла в авто і він підвіз мене до будинку. Прихопивши пакунок з його подарунком і попрощавшись з Леоном, я поспішила додому. Скоро мала прийти Юлька.

          Батьків вдома не було. Вони запланували на сьогодні поїздку на ріку з друзями .

          Я лиш сіла вечеряти, як почувся дзвінок в двері. Це була Юля.

          - Привіт! - відчинивши подрузі двері, привіталася я. – Вечеряти будеш?

          - Привіт! Ні, я не голодна. – вона пройшла в зал і включила телевізор.

          Швиденько повечерявши, я покликала її до себе в кімнату. Юлька з розмаху гепнулась на ліжко і сказала:

          - Розказуй! Я цілий день чекаю! Вже не можу терпіти!

          Я вийняла коробку з платтям, яке мені подарував Леон і простягнула їй.

          - Що це? – спитала вона, розпаковуючи коробку.

          - Подарунок Леоніда. – Я схрестила руки на грудях і спостерігала за Юлькою.

          - Мати рідна! – вона вийняла чек і подивилась на мене здивованими очима. – Ти бачила, скільки воно коштує?

          - Ну, так. Це ж я йому це плаття продала. – Юлькіні очі полізли на лоба. Я засміялась. – Ще й сама вибрала.

          Я в двох словах переповіла подрузі історію, яка відбулась сьогодні в крамниці. Вона слухала мене з відкритим ротом.

          - Слухай, а плаття надзвичайно красиве. – Юлька передала мені його. – Вдягни, подивлюся, як тобі в ньому.

          Одягнувши сукню, я показово покрутилася перед подругою. Юлька поглянула на мене і присвиснула.

          - Ти шикарна, Ді! – вона дивилась із захопленням на мене. – А чого це він тобі такий презент зробив? Ти з ним що, вже переспала?

          - Ти слаба на голову чи що? – її питання обурило мене. – Я з ним знайома два дні!

          - Пфф, це ще нічого не означає. – Вона лягла на спину і закинула руки за голову. – Я з Джоном переспала в той самий вечір, як познайомилась.

          - Яким ще Джоном? – я не розуміла, про кого йде мова.

          - Та з тим пациком, що тату мені набив. – вона заплющила очі і солодко потягнулась. – Взагалі-то, його звати Іван. Та в компанії він Джон. Він такий сексі. Так ніжно гладив мене по шкірі, коли робив татушку. Я тоді так…

          - Юль, це ти сказала Леоніду, де я працюю? – я вирішила перебити її розповідь, інакше б мені прийшлось слухати подробиці її інтимного життя. Я зняла плаття і склала його назад в коробку.

          - Ніфіга не я. – вона замотала головою. – Я вчора навіть вдома не ночувала.

          - Що? – мене сильно здивувала її відповідь.

          - Так, я зависла в Джона на хаті. – вона посміхнулась. – Батя психує, що я дома не ночую. А мені пофіг. Я бережуся, завжди маю з собою. – Вона покопирсалась в сумці і витягнула сріблястий пакуночок. – Я дурницями не займаюсь, не хочу залетіти у вісімнадцять.

          Юлька поклала мені його під подушку.

          - На, будеш мати. Думаю, це скоро стане тобі в пригоді. – вона розсміялась.

          - Та іди ти! – я густо почервоніла. – Забери назад!

          - Добре, добре. – Вона поклала пакуночок собі в сумку. – Розкажи, де це ви вчора їздили?

          Не вдаваючись в подробиці, я переповіла їй про нашу з Леоном нічну прогулянку.

          - Чуєш, Ді, а ти з ним хоч цілувалась? – Юлька зайшлася сміхом.

          - Ей, ти мене вже дістала! – згаряча випалила я. Вона навіть не звернула уваги на мою репліку, а просто продовжувала сміятись.

          - О, а покажи мені той малюнок, що ти нещодавно намалювала. – вже абсолютно серйозно попросила Юлька.

          Я на секунду завагалась. Не знаю чому, та мені було трохи соромно показувати його. Можливо, тому, що він був занадто відвертим? Або занадто особистим? Зрештою, я вийняла альбомний аркуш і передала його їй в руки.

          - Вау! Це дуже круто! – не відриваючи погляд, із захватом вигукнула подруга. – Так красиво намальовано! Образ цієї жінки…



Уляся Смольська

Відредаговано: 13.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись