Ненавиджу, але кохаю

Розмір шрифту: - +

Глава 2.2

Андрій

Мене поставили біля неї і сказали вийти разом на лінійку. Я так зрадів що випадково ступив назад, і якось так вийшло що Юля спотикнулася об мою ногу. Вона ледь не впала, тому що її зловив однокласник Руслан. А я не стримався і засміявся.

-Придурок-почув я від Юлі.

-Як скажеж Юлечко-відповів наш класний керівник, на що Юля відповіла:

-Вибачте, це я не вам. А ось цьому нахальному однокласнику.- я трішки був у шоці,вона назвала мене нахалом перед усім класом і Антоном Михайловичем.

-Ну добре.-сказав Номич-це так ми говорим на Антона Михайловича, потім повернувся до мене- А з тобою ми потім поговоримо Корольчук.

-Вибач, я справді випадково-сказав я Юлі.

Про Юлю можу сказати ось що:

  1. Так як призвіще у неї було Королеваль, її називали Королева.
  2. Вона не користувалася косметикою, але була дуже красивою.
  3.  
  4. Мене у класі називали Король. Тому як ми сварилися на нас говорили: Король і Королева не поділили територію.



Judi Nayt

Відредаговано: 09.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись