Невже, це кохання?

Розмір шрифту: - +

Врятоване життя.

П'ята глава.

-Боже, як ще це набридло, що це. Чому він здається мені таким знайомим? Чому мені нав'язуються думки про нього? Погані думки... Не можу нічого згадати. Щоо це?! - в холодному поті задаваючи собі питання прокинулась посеред темної ночі Соломія. 

Вона більше заснути не змогла, просто пролежала до 6:00  ранку, дивлячись у стелю, і час від часу затинаючись питаннями і незрозумілими відповідями, тяжко, мов старий дядечко, який пропрацював все своє життя на фабриці, або займався металургією, дихаючи. Соломія, не снідала, не говорила з ма' просто думала про минуле. У неї ніколи не було провалів в пам'яті. Їй завжди легко запам'ятовувались дати з історії, визначення з географії, формули з алгебри. Останнім часом, ідучи в школу, вона бачила сиву жінку, у неї було досить довге біле-біле волосся, довгі ноги, широкі плечі, і постійно сіпаюче око. Знаєте, коли Ви ідете по вулиці бачачи якихось диваків, не придаєте цьому великого значення. Але все таки, можливо, геть ні звідки вона може бути в цьому замішана? Взявши, рюкзак, не привівши себе в порядок, вдягнувши що не-будь Соля вийшла з будинку. Дівчина четверть дороги думала що це може бути, але ніяких пояснень не знаходила. А ось і перехрестя. Сильне світло, голосний звук машини, глухе ковзання шин по асфальті, дуже чутний удар залізяччя... Ііі Соломія лежить на асфальті, кров текла ніби її підганяли, звук серця не був чутний, її вже не покоїли думки, очі були вже, здавалось назавжди закриття, але... Дівчину, на вже минувших хвилинах життя піднімає вона... Та сама... Та сама жінка. Довге біле волосся, кінці якого були темно червоного, забервленого кров'ю, кольору, торкнуло руки потерпілої. Коли, сталась таке несподіванка, нещасна подія, і коли до збитої Соломії підійшла ця дивачка, всі одразу відійшли, на велику відстань, ніби вона вампір чи людоїд. Вона її понесла, о ні. Залишаючи, помітний слід крові за своїм шляхом, вони, а правильніше "вампірша" понесла дівчину далеко в ліс. Здавалось, постраждала втратила всю свою крові, адже виглядала вона реально як мертвець! І тут сталось диво... Жінка поклавши тіло на камінь, і схилившись над ним, промовляла щось не реально дивне і ніби диявольське!

-Аспан мен жер, мені оған тигізбеңіз. Алмиш балмұхы. Аспан мен жер, үстіңгі және астыңғы жағы менімен бірге! 

Тіло, мертве тіло піднялось, але це не фантастика, це прийшов Бреїнг, і підняв її. 

-Бреїнг?! Що це тут-де-я-ми-ліс що...ст....а...лоооо....сь, - з шокованим і з виразом вижившого метрвеця запитала Соломія. Стара щезла! Чи кудись пішла, але точно дуже швидко, адже за лічені секунди вона зникла. Отже, Бреїнг, тепер точно нам відомо підозріла особа, промовчав, і визвав таксі. Посадивши, дівчину, навіть не попрощавшись, відпустив. Вона весь цей час, звичайно поки було його видно вони один-одному дивились в очі. Соло' попрохала таксиста поїхати в лікарню. І дівчина, сама себе записала в лікарню, без ніяких пояснень. Просто сказала, що третій день крутиться голова і її поклали на стабілізацію. Уже ввечері, прибігла ма' з шокованим поглядом, і скляними очами, вона не хвилювалась за запаморочення, якась феська доповіла про аварію, жінку, кров, погляд тої жінки. Короч, матір сама була за крок до смерті. Адже почути таке, про свою кровинку, вибачте не класно. Але, Соломія якось, з допомогою всіх богів(*тобто релігія давніх поколінь), сил, пояснила ма' що все оке, і їй нема нічого хвилюватись. Що вона жива і все добре. А уже на наступний день, про цей випадок знало все місто, і найближчі населені пункти. Журналісти, виклали статі на газети, в соц-мережі, розклеїли папери всюди де могли. Тепер, всі думають, що та сива жінка, мань'як. Ііі.... Тепер, таких розповідей про спокійне життя певно не...буде? 



Чхве Джунг

Відредаговано: 30.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись