Незнайомка яку ти покохав

Розмір шрифту: - +

Сон чи реальність

 

Вона. Знову з’явилась у моєму житті. Навіщо? Чому саме зараз? Чому доля знову повернула її до мене. Чому вона така гарна? Сексуальна та недоступна. Я пам’ятаю її занадто добре. В пам’яті ще досі з’являється вона. Її тіло, її губи, її слова, та дотики. Ох чорт я знову схожу сума. Знову я хочу до неї. Хочу щоб вона знову стала моєю

– Гаррі сьогодні я побачила неймовірну сукню. Таку білосніжну. Таку гарну й ніжну – прощебетала дівчина котра сиділа поряд.

– Гаррі ти зовсім мене не слухаєш – надувши губками проговорила Аліса.

– Слухаю просто стомився. Я піду в душ та спати.

– Давай я теж з тобою піду.

– Ні. Я швидко – проговорив я. Вся моя голова була зайнята нею.

Аніка. Знову поряд. Знову зносиш мені дах. Лише одним поглядом. Хочу ранок. Хочу знову тебе побачити. Знову доторкнутись до твоїх теплих губ. Знову відчути стук твого серця. Обійняти тебе і зникнути з цього світу.

 

– Гаррі просинайся – скрізь сон почув я. Відкривши очі я побачив її.

– Аніка?

– Так. Я. Сподіваюсь ти не планував побачити когось іншого чи когось іншу. – проговорила вона ніжно й так мило, що посмішка на моєму обличчі одразу ж з’явилась. На ній була моя сорочка, яка ледве прикривала попу. Вона трохи нахилилась та поцілувала мене в щоку. Аромат її тіла такий ніжний та особливий.

– Я так по тобі сумував. Мені тебе так не вистачало – прошептав я їй на вухо. І обняв її за талію.

– Ми теж. – з посмішкою проговорила Аніка.

– Ми? – перепросив я. І тільки зараз помітив її округлий маленький живіт. І після цього моменту я все зрозумів. І все, що зміг зробити це ще ширше посміхнувшись. Аніка теж посміхнулась й ще раз поцілувала, але тепер в губи.

– Ну добре. Ти проснувся я пішла готувати сніданок. Чекаю через десять хвилин на кухні.

Відкинувшись на подушку я ще досі посміхався. Так можливо це сон, але ж якій він...Незвичний та занадто кольоровий.

Знайшовши кухню й зупинився. На просторій кухні грала музика, а Аніка підтанцьовувала та щось готувала. Здається весь світ зупинився. Я стояв та дивився на неї. Кожний її рух був плавним і акуратним. Волоси локанами впали їй на плечі. Рукава сорочки були закочені, а сама тканина настільки тонка, що вигин талії добре було видно, та пупок який випирав. Вона носить мою дитину. Неймовірно. Провівши кінчиками пальців по волоссям, ще більше посміхнувся.
– Що ти тут робиш? В мене ще є три хвилини до сніданку – надувши губки проговорила Аніка. Вона розставила руки в боки, що стала смішною для мене

– Насолоджуюсь миттю, бо як правило все добре занадто швидко зникає. Особливо якщо це стосується мого життя.

– Не переживай ми в малюком нікуди не звикнемо. – відповіла дівчина. А я все, що зміг зробити. Нахилитись та розпочати глибокий та пристрасний поцілунок. Трохи піднявши її посадивши на один з столів почав покривати шию поцілунками.

– Ні. Містер Оллфрод у вас сьогодні планується святкування день народження мера Лос-Анджелеса, і через двадцять хвилин ми повинні виїхати. І так ми повинні там з’явитись. – відштовхнувши мене швидко проговорила Аніка.

– Ми....Аніка кохана моя ми нікому нічого не повинні. Так, що давай поснідаємо в іншому місці, а зараз в душ. – проговорив я швидко як тільки міг, щоб не слухати відмазки та поніс її у ванну. Гаряча вода стікала по нашим тілам, обнявши її тендітне тіло, я вдихав ніжний аромат її тіла.

– Тобі йде бути вагітною. – тихо проговори в я. А вона мовчала. Так саме таке я хотів.

– Поїхали виберемо малюку щось.

– Добре – відповів я. Аніка вирвалась з моїх обіймів. Вийшла з душа, закрившись рушником зникла за стінкою.

Через п'ятнадцять хвилин я вже сидів в машині та чекав її. Годинники показували рівно дванадцять, а через хвилину вийшла моя кохана. На ній були босоніжки та червоне вільне плаття, що животик навіть не було видно.

– Я готова – сівши в машину проговорила дівчина. Завівши машину і плавно поїхали до воріт. Година і ми вже в місті. Та почали заходити в кожний дитячій магазин. Здавалось наче емоціям Аніки не має межі. Кожна колиска, візочок, та інші деталі дитячої кімнати їй подобалось, а я лише робив спробу держати себе в руках, але не виходило тому все, що сподобалось нам обом було куплено.

– Ну добре я згодна я вчасно не зупинилась. Бо просто не могла. – проговорила Аніка як тільки зробила ковток чаю. Ресторан в який ми зайшли тихий. Світлоприглушене цим саме зробивши інтимну обстановку.

– Знаєш, а мені сподобалось, цей шопінг для нової людини цього світу. – я тебе кохаю містер Оллфрод – лише губами проговорила Аніка.

***

– Ні. Це просто не можливо. Ну за що мені це? Чому саме він займає посаду генерального директора? Чому я саме сюди подала своє резюме. Боже Аніка Стенс ну яка ж ти дурна. Твою ж.

– сама собі проговорила . Я ритмічно стукаючи каблуками крокувала по ідеальному підлозі передпокою свого боса.

– Всього дев'ята ранку. Боже будь ласка зроби так, що його сьогодні не було. Зроби так, щоб я його не бачила. Не можу. Мені це не треба. Будь ласка.

– Аніка доброго ранку – позаду мене проговорив Пітер.

– Доброго ранку Пітер ось Ваша кава, ранкові новини вже на столі – з посмішкою прощебетала я і як мені здалось занадто швидко.

– Що ж дякую – проговорив Пітер та зачинив за собою двері.



Незнайомка

Відредаговано: 30.01.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись