Ностальгія за майбутнім

Розмір шрифту: - +

Інтерв'ю у майбутнього

Чоловік прокинувся від шаленого бажання пити. Губи були настільки сухими, що здавалося, ніби вони кам'яні. Не розтуляючи очі він перевернувся щоб обійняти дружину, але її не виявилося. Довелося встати, одягнутися та човгаючи піти у сторону кухні.

По дорозі заглянувши у дитячу - теж нікого там не виявив.

"Де всі" - промайнула думка.

Кухня. Холодильник. Вода. Затамувавши спрагу, чоловік почав думати про дружину і дітей. Думалося погано, ніби у тумані все.

- Куди вони пішли. - Сказав він у голос.

Раптом звук смартфона. Розблокував екран і побачив повідомлення, схоже від дружини.

"Не стали тебе будити. Пішли за покупками. Будемо пізніше. Не забудь, що має зайти твій батько".

"Батько..." - чоловік ніяк не міг чітко уявити його обличчя.

Раптом гидкий, дражливий і пронизливий звук заполонив квартиру. Схоже хтось дзвонить у двері.

Чоловік пішов до вхідних, довго не думаючи відчинив. На порозі стояв чоловік за п'ятдесят, сивий.

- Що ти так довго, пусти старого.

"Хм. Чому мені так боляче згадувати людей?" - подумав молодший чоловік. Старший зайшов роззувся і як у себе вдома пішов на кухню.

- Давай чай пити. А то я щось примерз. А де твої?

- А за покупками. Пізніше будуть.

- Ага. Як тільки вихідні - вони у тебе вічно за покупками.

Син ввімкнув електрочайник, кинув розсипний чай по пакетах і їх у свою чергу по кружках.

- Я тут в честь смерті Гокінга перечитував його історію часу. - Почав батько.

 

- От вміє Гокінг на пальцях пояснити. Я навіть інколи на думці себе ловлю, чим я більше захоплююся. Тим як він красиво описав Всесвіт чи сам факт того, що людина лише власним розумом, математикою та теоретичною фізикою могла пояснити те, що в навіть технології осягнути повністю не можуть!

- Але тут є і слабка сторона медалі,- відповів син. - Це все теоретична фізика.

- Так це основа науки. Теорії можуть мінятися. Все піддається сумніву.

- Так, звісно.

- І навіть, якщо все, про що писав та казав Гокінг виявиться неправдою - ця помилка стане фундаментом більш правильних ідей. Науковці минулого рясно помилялися, але рухали її вперед.

Батько смачно сьорбнув гарячого чаю, задумався на декілька секунд і продовжив:

- А скільки ще людство потрібно буде дізнатися. Безкінечний Всесвіт - безкінечні знання!

- Якщо Всесвіт від нас не втече.

- Тобто?

-  Після багатьох досліджень вчені фізики переважно зійшлися на тому, що Всесвіт розширюється. Це означає, що нам пощастило жити саме зараз, коли ми бачимо далекі зорі, галактики та шукаємо подібні до Землі планети.

У далекому майбутньому ми могли б жити в одинокій галактиці чи можливо навіть відокремленому острівці зоряної системи. Для нас Всесвіт був би саме такий, знання обмежилися б тим, що ми б бачили. Уяви, що нічого крім Сонячної системи немає. Ні зоряного неба, крім планет, що відбивають світло, ні Молочного Шляху.

Проте, можливо, ми вже живемо у такому обмеженому світі і мільярди галактик це всього лише частина того, що ми б змогли побачити живши раніше.

А ще через мільярд років атоми будуть навіть рідко зіштовхуватися між собою. Безмежна холодна темрява - більш нічого.

- Можливо. Щоправда навіть з тим космосом, який бачимо зараз - ми не знаємо що робити, знання та технології ще не дозволяють всього пізнати та дослідити.

- Поки що ні. Технології розвиваються, але рух людства швидше за все повільніший за життя Всесвіту. Ми знаємо, що потрібно зробити десять кроків. Робимо п'ять - залишається двісті кроків.

- Песимістично.

- Проте дещо все ж обнадіює. Всесвіт на відміну від людей фальсифікацією власної історії не займається.

 

Батько попиваючи чай продовжив розмову на навколо-наукову тему.

- Ми ледь Землю заселили, про Космос, віддалені планети якось говорити поготів зарано, допоки ладу тут не наведемо.

- Можливо наше майбутнє полягатиме у тому, що не наведемо маючи колонії на Марсі чи деінде.



Serhii Osadchyi

Відредаговано: 11.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись